Рішення № 34269335, 21.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2013 р. Справа № 902/1399/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллана" 54031, м.Миколаїв, вул.Кірова, 238, офіс 423

до: Фермерського господарства "Дар'я і Я" 23000, Вінницька область, м.Бар, вул.Червоноармійська, 9

про стягнення 474 444,08 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Лєбєдєв О.В., довіреність № 170 від 06.10.2013 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Еллана", м.Миколаїв подано позов до Фермерського господарства "Дар'я і Я", м.Бар Вінницька область про стягнення 474 444,08 грн., з яких 460 772,40 грн. боргу, 11 134,28 грн. пені, 2 537,40 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 12/1-13 від 24.02.2013 року.

Ухвалою від 09.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1399/13 та призначено до розгляду на 21.10.2013 року.

21.10.2013 року до суду надійшла заява позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 537,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданої до суду заяви про часткову відмову від позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, подавши при цьому 21.10.2013 року нарочно через канцелярію суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату в зв'язку з хворобою керівника та відсутністю представника підприємства.

Розглянувши клопотання відповідача, проти якого в усних поясненнях заперечує представник позивача, суд дійшов висновку про відхилення останнього виходячи з наступних міркувань.

Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається із змісту заяви відповідача, остання не містить жодного обґрунтування та відповідних доказів щодо неможливості уповноваження іншого представника на представництво його інтересів під час розгляду даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еллана" (Покупець) та Фермерським господарством "Дар'я і Я" (Постачальник) укладено договір поставки № 12/1-13 за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити пшеницю, кукурудзу і рапс, а Покупець прийняти і оплатити Товар на умовах, викладених в Договорі.

Пунктом 2.1 Договору встановлено кількість Товару: пшениця - 3 000 тонн, кукурудза - 5 500 тонн, рапс - 600 тонн.

Згідно п.3.1 Договору ціна Товару розраховується на підставі ринкових цін вартості одиниці Товару (тонна) на день відвантаження зі складу Продавця за мінусом 6 % і транспортних витрат.

Попередня оплата за Товар складає 1 500 000,00 грн. (п.4.1 Договору).

В п.5.1 Договору визначено строк поставки Товару - до 01.08.2013 року.

Із матеріалів справи слідує, що рамках Договору поставки від 24.02.2013 року № 12/1-13 Покупець за період з лютого 2013 року по травень 2013 року здійснив перерахування в готівковому та безготівковому порядку грошових коштів на загальну суму 1 465 860,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, квитанціями до прибуткових касових ордерів оригінали яких оглядались в судовому засіданні тощо.

Суд зауважує, що в графі "Призначення платежу" у банківських виписках, з поміж іншого, здійснено посилання на договір від 24.02.2013 року № 12/1-3, що переконливо свідчить про перерахування грошових коштів за умовами саме вказаного договору.

В свою чергу на виконання вимог договору від 24.02.2013 року № 12/1-3 відповідачем здійснено поставку Товару протягом липня-серпня 2013 року на суму 1005087,60 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, оригінали яких також оглядались в судовому засіданні.

Доказів поставки решту товару чи повернення залишку попередньої оплати матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 460 772,40 грн. (1 465 860,00 - 1 005 087,60).

Невиконання відповідачем взятих за договором від 24.02.2013 року № 12/1-3 зобов'язань по поставці товару спонукало позивача звернутись з позовом до суду про повернення залишку попередньої оплати.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки купівлі-продажу від 24.02.2013 року № 12/1-3 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд зауважує, що умовою застосування вказаної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є правом покупця.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище в п.5.1 Договору сторони встановили строк поставки - до 01.08.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо проведення розрахунку в сумі 460 772,40 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Також суд розглянувши заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 537,40 грн. 3 % річних за період з 02.08.2013 року по 07.10.2013 року дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чим-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 2 537,40 грн. 3 % річних за період з 02.08.2013 року по 07.10.2013 року приймається судом, оскільки відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки їх дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача Лєбєдєвим О.В. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 170 від 06.10.2013 року.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 11 134,28 грн. пені за період з 02.08.2013 року по 07.10.2013 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.2 Договору поставки від 24.02.2013 року № 12/1-13 передбачено, що у випадку порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожен день прострочки і на протязі всього періоду з моменту, коли Постачальник зобов'язаний був поставити Товар Покупцю.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено в розрахунку, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми в цій частині.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині вимоги про стягненні 2 537,40 грн. 3 % річних з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 11,11 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 474 444,08 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 9 488,89 грн., а сплачено згідно квитанції від 08.10.2013 року № 4537 9 500,00 грн..

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

21.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 3, 5 ст. 49, ст.78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Дар'я і Я", вул.Червоноармійська, 9, м.Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 33661862, р/р 26002107133001 в ПАТ Банк "Київська Русь" м.Київ, МФО 319092, а у випадку відсутності або недостатності коштів на зазначеному рахунку, - із будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллана", вул.Кірова, 238, офіс 423, м.Миколаїв, 54031 (ідентифікаційний код - 37519079) - 460 772 грн. 40 коп. боргу, 11 134 грн. 28 коп. - пені, 9 438 грн. 14 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 537 грн. 40 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Еллана", вул.Кірова, 238, офіс 423, м.Миколаїв, 54031 (ідентифікаційний код - 37519079) судовий збір в розмірі 11 грн. 11 коп., сплачений згідно квитанції № 4537 від 08.10.2013 року.

6. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Еллана" судового збору в розмірі 11 грн. 11 коп., сплаченого згідно квитанції № 4537 від 08.10.2013 року. Оригінал квитанції № 4537 від 08.10.2013 року знаходиться в матеріалах справи 902/1399/13.

7.Оригінал рішення надіслати позивачу, копію рішення відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 54031, м.Миколаїв, вул.Кірова, 238, офіс 423

3 - відповідачу 23000, Вінницька область, м.Бар, вул.Червоноармійська, 9