Рішення № 34269318, 17.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2013 р. Справа № 902/1360/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПАЛИВНА АГРАРНА КОМПАНІЯ", с.Купчинці, Іллінецького район, Вінницька область

про стягнення коштів в сумі 11 985,85 грн. за договором №09/06/2011 від 09.06.2011року

при секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача: Кудлаєнко О.В., довіреність № 130 Д-71/2013 від 19.04.2013 року.

відповідача: Бурятинський В.О., довіреність б/н від 15.10.2013 року.

ВСТАНОВИВ :

30.09.2013 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПАЛИВНА АГРАРНА КОМПАНІЯ", с.Купчинці, Іллінецького район, Вінницька область про стягнення заборгованості в сумі 11 985,85 грн., з яких 11 170,00 грн. основного боргу, 204,41 грн. пені, 611,44 грн. 3 % річних в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань по договору № 09/06/2011 від 09.06.2011року.

Ухвалою від 01.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1360/13 та призначено до розгляду на 16.10.2013 року.

В судовому засіданні 16.10.2013 року судом оголошувалась перерва до 17.10.2013 року в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

17.10.2013 року до суду надійшло письмове заперечення позивача на відзив відповідача.

В судовому засіданні 17.10.2013 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній просить в його задоволенні відмовити посилаючись на виконання зобов'язання за договором, а також пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.06.2011 року між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (Виконавець) та ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" (Замовник) укладено договір про надання послуг № 09/06/2011 відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується надати послуги з збирання сільськогосподарських культур пшениці, ячменя, сої, соняшника, кукурудзи комбайнами Виконавця на сільськогосподарських полях Замовника територією України, а Замовник зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг Виконавця відповідно до умов даного Договору.

В п.1.2 Договору сторони погодили найменування послуг Виконавця, площу в га, орієнтовний термін початку та закінчення надання послуг, перелік техніки для надання послуг.

Згідно п.2.3.1 Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг Виконавця у відповідності з умовами даного Договору.

Вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур Виконавцем складає 300,00 грн. за ПДВ за 1 зібраний гектар (п.4.1 Договору).

Пунктом 4.4 Договору встановлено термін оплати - протягом 3 банківських днів після підписання "Акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця".

Як встановлено судом на виконання умов вказаного вище договору в серпні 2011 року - листопаді 2011 року позивач надав послуг відповідачу на загальну суму 301 800,00 грн., що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання Замовником наданих послуг від Виконавця.

За отримані послуги відповідачем проведено розрахунок з 19.08.2011 року по 27.06.2013 року на загальну суму 290 630,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином борг відповідача перед позивачем на момент звернення з позовом до суду (27.09.2013 року - штамп відділення зв'язку на конверті в якому надійшла до суду позовна заява) становить 11 170,00 грн. (301 800,00- 290 630,00).

Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

Водночас судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 44128783 від 17.10.2013 року відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача 11 170,00 грн., тобто після порушення провадження у справі.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 11 170,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 204,41 грн. пені за період з 28.11.2011 року по 28.05.2012 року та 611,44 грн. 3 % річних за період з 28.11.2011 року по 23.09.2011 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником послуг Виконавця, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від вартості неоплачених Послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені та 3 % річних судом не виявлено помилок в розрахунку, що свідчить про обгрунтованість заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві є юридично неспроможними, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на проведення розрахунку після порушення провадження у справі по сумі основного боргу не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову, а тягне за собою припинення провадження у справі в частині проведеного розрахунку про що вказувалось вище.

Також не приймається судом до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафних санкцій позаяк із матеріалів справи слідує, що відповідачем проводилось часткове погашення боргу протягом 2011 року - 2013 року, що розцінюється судом як переривання перебігу позовної давності в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При цьому з врахуванням того, що спір до суду доведено внаслідок неправильних дій відповідача витрати по сплаті судового збору понесені позивачем за вимогу про сплату суми боргу покладаються на відповідача згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

17.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія", вул.Черняховського, 2, корпус-А, с.Купчинці, Іллінецький район, Вінницька область, 22735 (ідентифікаційний код - 35041358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", вул.Саксаганського, 1, м.Київ, 01033 (ідентифікаційний код - 37702357) - 204 грн. 41 коп. - пені, 611 грн. 44 коп. - 3 % річних, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Провадження у справі № 902/1360/13 в частині вимоги про стягнення 11 170 грн. 00 коп. основного боргу припинити згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 жовтня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.