Постанова № 34268816, 17.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 917/717/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіПершикова Є.В.,суддівХодаківської І.П. (доповідач), Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПолтавської міської радина постанову від 13.08.2013 Харківського апеляційного господарського судуу справі№917/717/13 господарського суду Полтавської областіза позовомПершого заступника прокурора міста Полтавидо за участю1. Полтавської міської ради, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Заступника прокурора Полтавської областіпровизнання недійсним і скасування рішення, повернення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права За участю представників сторін:

Від позивача -

Від відповідача - 1) Кривохижа Ю.А. (дов. від 10.03.11)

2) ОСОБА_6 (дов. від 15.03.13)

Від Генеральної прокуратури України - Козакова І.М.

У справі оголошувалась перерва до 17.10.2013.

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора міста Полтави звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним і скасувати рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_4; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити та повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 21,0 кв. м та 20,0 кв. м; зобов'язати ФОП ОСОБА_8 відновити стан вказаних ділянок шляхом знесення збудованих будівель і споруд.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14 червня 2013 року (суддя Солодюк О.В.) в позові відмовлено повністю.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у складі: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 рішення господарського суду Полтавської області скасовано частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним і скасування рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 "Про оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд" в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_4 та зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити та повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 21,0 кв. м. та 20,0 кв. м., та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволлено. Визнано недійсним і скасовано рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 "Про оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд" в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 21,0 кв. м. та 20,0 кв. м.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Полтавська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Харківським апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.140 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124, 126, 134, 135 Земельного кодексу України.

ФОП ОСОБА_4 у поясненні до касаційної скарги просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Полтавської міської ради від 18.09.2012 "Про оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд" ФОП ОСОБА_4 оформлено особистий строковий земельний сервітут для розміщення стаціонарних тимчасових споруд строком на 1 рік на земельних ділянках, розташованих по АДРЕСА_1 загальною площею 21,0 кв. м та 20,0 кв. м. Підставою прийняття рішення зазначено ст.98 Земельного кодексуУкраїни.

На виконання рішення 01.10.2012 між Полтавською міською радою (власник) та ФОП ОСОБА_4 (земелекористувач) укладено два договори особистого строкового земельного сервітуту, зареєстрованих в реєстрі 11.10.2012 за №190-3с.

Відповідно до розділу 1 договорів власник встановлює сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельні ділянки розташовані за зазначено адресою площею 21,0 кв. м та 20,0 кв. м відповідно, для розміщення торговельних павільйонів.

Договори укладено строком на 1 рік з 18.09.2012 до 18.09.2013 (п.3.1 договору).

В січні 2013 року державним інспектором сільського господарства в Полтавській області проведена перевірка дотримання вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_4 при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1, про що складно акт від 15.01.2013.

Перевіркою встановлено, що зазначені земельні ділянки використовуються ФОП ОСОБА_4 з порушенням вимог п. п. 3, 4 ст. 98, ст. 99, п.2 ст. 100, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оцінку земель".

Крім того, державним інспектором сільського господарства в Полтавській області 15.01.2013 проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0043 га, яка використовується ФОП ОСОБА_4, про що складено акт №6, де зазначено про відсутність правовстановлюючих документів на землю.

З огляду на вищезазначені обставини перший заступник прокурора міста Полтави звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним і скасувати рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_4; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити та повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 21,0 кв. м та 20,0 кв. м; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 відновити стан вказаних ділянок, який існував до порушення прав шляхом знесення збудованих будівель і споруд.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази того, що потреби ФОП ОСОБА_4, а саме, розміщення тимчасових споруд, не могли бути задоволені іншим способом а саме шляхом передачі в оренду спірних земельних ділянок (ст.401 Цивільного кодексу України).

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті спірного рішення, Полтавська міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади, а тому правомірно задовольнив позов в частині визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 "Про оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд" в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_4

Враховуючи, що чинним законодавством заборонено користування земельними ділянками, що належать до комунальної власності без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити та повернути у комунальну власність земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 21,0 кв. м та 20,0 кв. м, також задоволені правомірно.

Що стосується позову в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_4 відновити стан вказаних ділянок, який існував до порушення прав шляхом знесення збудованих будівель і споруд, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до приписів п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 за № 7/52, чинного на момент прийняття рішення 24-ої сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 18.09.2012 "Про оформлення особистого строкового земельного сервітуту під розміщення тимчасових споруд" та укладання договорів особистого строкового сервітуту від 01.10.2012, тимчасові споруди не реєструються як об'єкт нерухомості.

Таким чином, суди обґрунтовано зазначили, що тимчасова споруда є рухомим майном та відповідно до конструктивних особливостей її розміщення можливе її вільне переміщення у просторі, а тому правомірно відмовили в позові в цій частині в зв'язку з відсутністю необхідності у знесенні тимчасової споруди.

Що стосується посилання касатора на те, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Полтавською міською радою спірного рішенням, або яка існує загроза порушення інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

Апеляційним господарським судом зазначено, що при зверненні до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, першим заступником прокурора міста Полтави, у відповідності до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Постанову від 13.08.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі №917/717/13 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя Є. Першиков

Судді І. Ходаківська

О. Яценко