Рішення № 34268772, 25.09.2013, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2365/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2013 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Проць К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в регресному порядку,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду з позов, в якому (з урахуванням змін та доповнень /а.с.77,78/) просить стягнути з відповідачів затрати по виплаті страхового відшкодування, а саме: з ОСОБА_1 - 500 грн., а з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» - 4250,22 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 08.06.2011 року їх компанія та ОСОБА_3 уклали договір страхування № АТК 210572 майнових інтересів власника автомобіля „ЗАЗ Део Сенс", р.н. НОМЕР_1. 21.10.2011 року в м. Львові на вул. Кн. Ольги відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Фіат Пунто», р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль, яким керував ОСОБА_3. Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Висновку № 257/11 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 жовтня 2011 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Део Сенс , становить - 5 840,48 грн. 01.12.2011 року співробітниками АТ „ПРОСТО-страхування" було складено Розрахунок страхового відшкодування № 8194, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування складає 4750,22 гривень, які і були виплачені ОСОБА_3 На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. як власника автомобіля «Фіат Пунто» була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно із полісом № АА/2354659 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.03.2011 року. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн. на одного потерпілого, безумовна франшиза становить 500 грн. В зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник проти позову не заперечили, пояснивши, що дійсно 21.10.2011 року в м. Львові на вул. Кн.. Ольги відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Фіат Пунто», р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та автомобіль Део Сенс. Вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого, як власника автомобіля «Фіат Пунто» була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно із полісом № АА/2354659 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.03.2011 року. 24.10.2011 року він повідомив свою страхову компанію про ДТП, проте остання ніяким чином на це не зреагувала. В зв'язку з наведеним, позивач правомірно вимагає стягнення з ОСОБА_1 500 грн. франшизи, а з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 4250,22 грн.

Суд ухвалив справу розглядати без участі представника відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», який надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, а також надіслав письмові заперечення /а.с.82/, в яких просить у позові відмовити з підстав того, що позивачем було пропущено річний термін подачі заяви про виплату страхового відшкодування

Заслухавши пояснення представника позивача, ОСОБА_1 та його представника, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом..

Судом встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07.11.2011 року відповідач визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладене стягнення - штраф у розмірі 340 грн. /а.с.10/. Із змісту зазначеної постанови вбачається, що відповідач ОСОБА_1 21.10.2011 року о 20 год. 15 хв., у м. Львові по вул. Кн. Ольги, керуючи автомобілем марки «Фіат Пунто», д.н.з. НОМЕР_2 виїжджаючи з автостоянки на проїжджу частину, не надав перевагу у русі автомобіля марки Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого здійснив зіткнення, чим завдав транспортним засобам пошкоджень та порушив п.10.2 Правил дорожнього руху.

Автомобіль марки Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3 /а.с.5/.

08.06.2011 року між позивачем ПрАТ «Страхова компанія «Просто-страхування» та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 210572, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання здійснити на умовах і в порядку, визначених у даному договорі, виплату страхового відшкодування по страховому випадку з застрахованим транспортним засобом - автомобілем Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 /а.с.4/.

Відповідно до висновку № 257/11 від 26.10.2011 року експертного автотоварознавчого дослідження, складеного судовим експертом Бойком О.Б., вартість ремонту автомобіля Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 склала 5840,48 грн. /а.с.11-36/.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Позивач визнав дорожньо - транспорту пригоду, яка мала місце 21.10.2011 року з автомобілем Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 страховим випадком на суму 4750,22 грн. /а.с.39/, яка 09.12.2011 року була виплачена ОСОБА_3 відповідно до касового ордеру . /а.с.41/.

Таким чином, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1, як до особи яка завдала шкоди майну ОСОБА_3

У судовому засіданні було з'ясовано, що 29.03.2011 року між відповідачами ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» був укладений договір (поліс) № АА/2354659 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Згідно з умов зазначеного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося за участю автомобіля марки «Фіат Пунто», д.н.з. НОМЕР_2. Також, відповідно до п. 2 нього Полісу передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн. на одного потерпілого, безумовна франшиза становить 500 грн. /а.с.57/.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 ст. 12 зазначеного Закону України.

В зв'язку з вищевказаним, у позивача виникло також право вимоги і до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Суд критично ставиться твердження представника ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про те, що у позові до них має бути відмовлено з підстав того, що позивачем було пропущено річний термін подачі заяви про виплату страхового відшкодування, з огляду на таке.

Так, пунктом 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригод.

Разом з тим, згідно з п. 34.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Як убачається з листа ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» № 203 від 23.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про страховий від 21.10.2011 року в м. Львові до зазначеної страхової компанії /а.с.110/.

Зі змісту п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4 випливає, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Проте, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не надала суду допустимих доказів того, що вказане товариство після отримання 24.10.2011 року повідомлення від ОСОБА_1 про страховий випадок від 21.10.2011 року в м. Львові було позбавлено можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

В зв'язку з вищевказаним, суд не бере до уваги твердження ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що у позові до них має бути відмовлено з підстав того, що позивачем було пропущено річний термін подачі заяви про виплату страхового відшкодування, та розцінює таке твердження як таке, яке скероване на уникнення від обов'язку по виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази у їх сукупності, вважає позов підставним, і тому з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача слід стягнути витрати, які поніс останній у зв'язку з виплатою ОСОБА_3 у розмірі 4750,22 грн. за виключенням з цієї суми франшизи у розмірі 500 грн., тобто стягненню підлягає 4250,22 грн. (4750,22 грн. - 500 грн.), а суму франшизи слід стягнути з відповідача ОСОБА_1.

Крім того, з відповідачів слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 229,40 грн., а саме 3/4 частини збору у розмірі 172,05 грн. слід стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», а 1/4 частина у розмірі 57,35 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 10,11,60-62,159,209,213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень матеріальних збитків в порядку регресу та 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 коп. судового збору. Всього стягнути 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять два) гривня 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 500 (п'ятсот) гривень та 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 коп. судового збору. Всього стягнути 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 35 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал рішення.