Рішення № 34268192, 18.10.2013, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 244/1909/13-ц

Провадження 2/244/675/2013

РІШЕННЯ

іменем України

18.10.2013 року

Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Варнавської Л. О.

при секретарях Нечипоренко Л.І., Сухоненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Сніжнянська міська рада, комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» м. Сніжне про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом виселення, мотивуючи свої вимоги наступним: 12.02.1993 року на підставі ордеру на житлове приміщення №572 ОСОБА_4 отримала трикімнатну квартиру №9 в б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне. В 1999 році відповідачка покинула квартиру і там почали мешкати сторонні особи, які лише 15 серпня 2003 року були примусово виселені працівниками ДП «ЖЕУ№1» 23.07.2003 року рішенням виконавчого комітету Сніжнянської міської ради від № 375 надана згода ДП «ЖЕУ№1» на укладання договору піднайму квартири №9 в б. 10 по вул. Леніна в м. Сніжне. 04.08.2003 року був укладений на 1 рік договір піднайму вищевказаної квартири між ДП «ЖЕУ№1» та ОСОБА_3, який пізніше був пролонгований на 2 роки. 14.03.2006 року КП «Служба єдиного замовника» звернулось до Сніжнянського міського суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою №9 в б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне. 19.05.2006 року ухвалено заочне рішення Сніжнянським міським судом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням вищезазначеною квартирою. 29.08.2006 року ОСОБА_3 отримала ордер на зазначену квартиру за №36, 07.11.2007 року позивачі отримали свідоцтво про право власності на вказану квартиру. 08.12.2010 року відповідачка звернулась до Апеляційного суду Донецької області зі скаргою на заочне рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року. 10.05.2011 року апеляційна скарга відповідачки визнана неподаною та повернута апелянту. 27.04.2012 року відповідачка звернулась до Сніжнянського міського суду із заявою про перегляд заочного рішення від 19.05.2006 року. 12.05.2012 року ухвалою Сніжнянського міського суду заява ОСОБА_4 залишена без задоволення. 17.07.2012 року Апеляційним судом Донецької області у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 скасовано рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року та відмовлено у позові КП «СЕЗ» до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Вважають позивачі, що відповідачка є такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою №9 в б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне, оскільки з 1999 року по 2002 рік, з 2007 року по листопад 2010 року, з грудня 2010 року по квітень 2012 року, з липня 2012 року по теперішній час відповідачка була відсутня в оспорюваній квартирі без поважних причин. Вона не вселилася в квартиру, не отримала виконавчого листа по рішенню Апеляційного суду Донецької області. Крім того, зазначають, що відповідачка вибула на постійне місце проживання в м. Волноваха, тому на підставі ст.. 107 ЖК також втратила право користування житловим приміщенням. Також відповідачка на час своєї відсутності не забезпечила зберігання оспорюваної квартири, що призвело її до руйнації. Просять визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою №9 в б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне, усунути перешкоди щодо користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення відповідача з підстав руйнації, псування, використання не за призначенням найманого житлового приміщення, багаторічної несплати комунальних платежів та квартирної плати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник і одночасно представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 позов підтримали надали пояснення аналогічні викладеним. Додатково пояснили, що відповідачка знала про те, що в квартирі №9 в б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне проживають позивачі, але не зверталася з вимогою про звільнення цієї квартири, оскільки вона там прописана, вважають, що відповідачка умисно чекала, поки позивачі зроблять ремонт в цій квартирі, і лише потім почала вимагати повернути цю квартиру.

Відповідачка та її представник позов не визнали.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог, залучені ухвалою суду: Сніжнянська міська рада, комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» м. Сніжне не направили в суд своїх представників, про час та місце були сповіщені належним чином.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

Заочним рішенням Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року за позовом комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_4 визнано такою, що втратила право користування в квартирі АДРЕСА_1 та зобовязано відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ УМВС України в Донецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_4 за цією ж адресою (а.с. 32).

Вказане заочне рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року та у позові комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації відмовлено (а.с.40-41).

Як вбачається з форми Б в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованими: ОСОБА_4 з 12.02.1993 року; ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 08.08.2003 року, ОСОБА_6 з 07.04.2010 року (а.с. 18-20).

04.08.2003 р. був укладений договір піднайму жилого приміщення квартири 9 б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне між ОСОБА_3 та ДП ЖЕУ №1 строком на один рік. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири антисанітарний. (а.с. 23)

27.04.2004 року був укладений договір піднайму жилого приміщення квартири 9 б. 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне між ОСОБА_3 та ДП ЖЕУ №1 строком на два роки. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири антисанітарний. (а.с. 26).

23.07.2003 року виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради було ухвалено рішення №375 «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр. ОСОБА_3М.» Згідно цього рішення надано згоду ДП ЖЕУ №1 на оформлення договору піднайму на заселення гр.. ОСОБА_3 у зруйновану двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, основний квартиронаймач якої ОСОБА_4 не мешкає в цій квартирі з 1999 року (а.с.23).

29.08.2006 року виданий ордер на житлове приміщення №36 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.27).

07.11.2007 року видане свідоцтво про право власності на житло №1224-П від 07.11.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.27 зворот).

Згідно домової книги на квартиру АДРЕСА_1 в ній значаться зареєстрованими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 07.09.2006 року, ОСОБА_6 з 07.04.2010 року (а.с.14-16).

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сімї за ними зберігається житлове приміщення на протязі 6-ти місяців.

Якщо наймач або члени його сім ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Позивачі в позові зазначають, що з 1999 року по 2002 рік, з 2007 року по листопад 2010 року, з грудня 2010 року по квітень 2012 року, з липня 2012 року по теперішній час відповідачка була відсутня в оспорюваній квартирі без поважних причин. Але в судовому засіданні вказані доводи не знайшли свого підтвердження.

Так, в судовому засіданні за клопотанням позивачів були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, але показання цих свідків не доводять безумовної відсутності ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 протягом 1999-2002 року, оскільки свідки дати проживання інших громадян в цій квартирі зазначали приблизно, щодо періоду проживання відповідачки в цій квартирі також показання різняться та є приблизними. Суд вважає, що за сплином тривалого (11-14 років) часу показання свідків за цей період не є достатніми доказами відсутності відповідачки в цій квартирі.

Крім того, протягом 1999-2002 року позивачі не мали відношення до оспорюваної квартири, не проживали в ній, не були зареєстровані, не були наймачами тощо, отже їх право тимчасовою відсутністю наймача цієї квартири не було порушено, отже не підлягає захисту.

До того ж суд зазначає, що відповідачка 08.12.2010 року, коли дізналась про порушення свого право на житло, прийняла заходи щоб його захистити, а саме відповідачка звернулась до Апеляційного суду Донецької області зі скаргою на заочне рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року. 27.04.2012 року відповідачка звернулась до Сніжнянського міського суду із заявою про перегляд заочного рішення від 19.05.2006 року. 12.05.2012 року ухвалою Сніжнянського міського суду заява ОСОБА_4 залишена без задоволення. 17.07.2012 року Апеляційним судом Донецької області у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 скасовано рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року та відмовлено у позові КП «СЕЗ» до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року визнані поважними причини відсутності ОСОБА_4 в оспорюваній квартирі протягом 2002-2007 року.

Отже, судовим рішенням продовжений строк зберігання житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 протягом 2002-2007 року.

Таким чином, строк тимчасової відсутності ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 в 2007 році перервався.

Стосовно відсутності відповідачки в оспорюваній квартирі з 2007 року по день розгляду справи в суді, суд приходить до наступного.

Дійсно, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка не проживала в оспорюваній квартирі з протягом 2007-2013 років, але суд вважає, що в цій квартирі ОСОБА_4 була відсутня з поважних причин. Як вбачається з позову, наданих документів, пояснень позивачки, показань свідків, в квартирі АДРЕСА_1 з 08.08.2003 року почали мешкати позивачі ОСОБА_3. З 07.11.2007 року позивачі стали власниками квартири, а відповідачка не мала права власності на цю квартиру. Відповідачка доступу до квартири не мала.

Доводи позову, що відповідачка втратила право користування квартирою 9 будинку 10 по вул.. Леніна в м. Сніжне у звязку з тим, що вибула на інше постійне місце проживання в м. Волноваху, суд вважає неспроможними та не підтвердженими належними доказами. Дійсно, в матеріалах справи маються заяви про перегляд заочного рішення від 27.04.2012 р. (а.с.35), апеляційна скарга від 24.05.2012 року (а.с.38) від імені відповідачки в яких зазначена адреса ОСОБА_4 в м. Волноваха, але суд вважає, це недостатніми доказами набуття ОСОБА_4 іншого постійного місця проживання в м. Волноваха. За періоди в які подавалися вищезазначені заяви, судом встановлена поважність причин відсутності ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 і знаходження ОСОБА_4 в цей період в м. Волноваха чи в будь-якому іншому місті є правом відповідача на свободу пересування.

Суд не може прийняти до уваги доводи позову, що відповідачка не забезпечила належне утримання квартири, що призвело до її руйнації, та використовувала квартиру не за призначеннямм, оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами. Суд не може прийняти в якості доказів руйнації квартири несплату комунальних платежів. Так, згідно довідки Шахтарського управління по водопостачанню та газифікації заборгованість по сплаті за природний газ складає 168,77 грн. станом на 01.08.2003 р. (а.с.30), але причинного звязку з руйнацією квартири внаслідок несплати за газ суд не вбачає. Також не сплата за газ не може вважатися використанням квартири не за призначенням.

Позивач в своєму позові вказує на порушення його права користування та розпорядження майном. Але рішенням Сніжнянського міського суду від 03.07.2013 року визнано незаконним свідоцтво про право власності на житло № 1224-П від 07.11.2007 р. на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Тобто, на час розгляду справи права власності на квартиру АДРЕСА_5 позивачі не мають. Крім того, в суді не встановлено, що відповідачка вселена в оспорювану квартиру, навпаки, всі досліджені докази свідчать про те, що ОСОБА_4 не проживає в цій квартирі, не зберігає в ній свого майна.

Виходячи з вищенаведеного, підстав для задоволення позову не має. У звязку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають компенсації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 71 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Сніжнянська міська рада, комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» м. Сніжне про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом виселення відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

ОСОБА_11