Рішення № 34268120, 23.10.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдин.унік №243/9023/13-ц

№ 2/243/3395/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі Писаренко Є.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області, про виселення ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області, про виселення. Свої вимоги обґрунтував тим, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, 25 липня 2008 року уклали Кредитний договір № 436М-08. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 22500,00 Євро, строком до 25 липня 2023 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, 25 липня 2008 року уклали Договір іпотеки № 436М-08. Згідно п. 7 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу.

Свої зобовязання за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

ОСОБА_2 не надав своєчасно банку грошові кошти, для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією , а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 29 листопада 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4, - шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на публічних торгах.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вищевказані обставини підтверджуються письмовим повідомленням.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають виселенню з житлового будинку загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4.

Крім того, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 вказаного Закону встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються всі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються всі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Також, договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_2, передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою розташування предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст. 629 ЦК України, і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 2519-0 від 16 серпня 2013 року ( а.с.83) підтримав позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві, а також вказав, що на момент укладення Договору іпотеки в будинку не були зареєстровані неповнолітні діти, про їх наявність банку нічого відомо не було. Згідно до п.17 Договору іпотеки ОСОБА_2 повинен був звернутися до Банку з заявою про надання дозволу на реєстрацію дітей у будинку, але такої заяви Банк не отримував, її немає у кредитній справі. Двічі - 30 травня 2013 року та 11 червня 2013 року Банк повідомляв відповідачів про необхідність виселення з будинку. Ще одне Повідомлення про виселення було направлено Банком на адресу відповідачів 15 жовтня 2013 року. Він особисто зустрічався з ОСОБА_2 наприкінці 2012 року з питання реструктуризації боргу, але між ними порозуміння досягнуто не було. Після повідомлень про виселення відповідачі ніяким чином не намагалися вирішити це питання з Банком. Просить суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з житлового будинку, розташованого за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_2 в суді визнав позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та суду пояснив, що він дійсно укладав 25 липня 2008 року Кредитний договір з ПАТ КБ «Приватбанк», був з ним ознаймлений, підписав його. Йому також було вручено Графік погашення заборгованості, до початку 2009 року він виконував Графік погашення заборгованості, платив усі суми. Але потім він втратив роботу і не міг сплачувати за кредитом. Він звертався до представника позивача з питання реструктуризації боргу, але умови реструктуризації його не влаштували. Він також уклав з банком 25 липня 2008 року Договір іпотеки, його дружина дала на це згоду. В іпотеку банку він передав приналежний йому будинок №4, розташований по вул. Радісна в м. Слов»янську Донецької області. Він ознайомлений з Договором іпотеки, підписав його. В 2009 році в будинку він зареєстрував свою дружину та двох неповнолітніх дітей, але з письмовою Заявою до банку з приводу надати дозвіл на їх реєстрацію в будинку, він не звертався. Повідомлення про виселення з будинку він отримував, вважає, що повинен з сім»єю виселитися з будинку, але на даний час він не може знайти інше житло, яке б його влаштовувало. Він займається пошуками житла з червня місяця 2013 року і вважає, що йому потрібно ще 2-3 місяці, щоб знайти таке житло, яке б відповідало його вимогам.

Він не заперечує висилитися та звільнити будинок, але йому поки нікуди виїхати.

Відповідач ОСОБА_3 в суді погодилася з позовними вимогами ПАТ КБ «Приватбанк» та пояснила, що вона дійсно давала згоду на отримання її чоловіком кредиту, придбання будинку та передачу цього будинку в іпотеку. Після укладення Договору іпотеки в будинку була зареєстрована вона та діти, а пізніше - чоловік, але дозволу банку на їх реєстрацію в будинку вони не отримували.

Вона цілком згодна з тим, що Банк має право ставити питання про їх виселення з будинку, але вони не можуть знайти собі житло, яке б відповідало їх вимогам.

Не заперечує проти задоволення позовних вимог Банку, але виїхати їм нікуди.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог- Органу опіки та піклування при Слов»янській міській ОСОБА_6 області до судового засідання не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. ( а.с. 59). Направила до суду Заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі та постановити судове рішення, з урахуванням Висновку органу опіки та піклування Слов»янської міської ОСОБА_6 Донецької області про неможливість виселення малолітньої дитини ( а.с. 66)

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області, про виселення підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і підставами виникнення цивільних прав та обов»язків у тому числі, є дії осіб з укладання договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти».

У судовому засіданні встановлено, що 25 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 436М-08. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 22500,00 Євро, зі сплатою 18% річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 липня 2023 року (а.с.8-11).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов»язання і надав ОСОБА_2 кошти в розмірі і на умовах, визначених Договором. При цьому було складено Графік погашення кредиту, з яким, як пояснив в суді ОСОБА_2, він погодився, але фактично останнім зобов»язання не виконано, що привело до утворення заборгованості. На випадок невиконання боржником зобов»язань по договору кредиту, грошове зобов»язання було забезпечене, зокрема Договором іпотеки.

Відповідно до підпункту «а» п. 2.3.3 Кредитного договору № 436М-08, банк може вимагати від позичальника дострокового виконання зобов»язання щодо повернення кредиту, оплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим Договором та можливих штрафних санкцій, якщо позичальником порушені будь-які умови Договору.

Згідно вимог ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого застовою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).

Згідно ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі Договору, якщо інше не встановлено законом.

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, 25 липня 2008 року було укладено Договір іпотеки від 25 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу за реєстром № 3447. Згідно п. 7 Договору іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Придбання житлового будинку за цим договором було вчинено з письмовою згодою дружини ОСОБА_2 ОСОБА_7, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису посвідчено приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу ОСОБА_8 25 липня 2008 року (а.с.5-7, 74). Тобто правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 регулюються Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 дружина позичальника ОСОБА_2 надала згоду на отримання кредиту і здійснення платежів по ньому в інтересах сім»ї, а також надала згоду на передачу в залог ( заклад) любого майна, приналежного їй на праві спільної власності з метою забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором № 436М-08 від 25 липня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2. ( а.с. 79,80).

Вказані обставини в суді були підтверджені відповідачами по справі.

Оскільки ОСОБА_2 свої обов»язки за вказаним Кредитним договором не виконував і станом на 15 жовтня 2012 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 21641,87 євро, ПАТ КБ «Приватбанк» листом від 13 червня 2012 року повідомив боржника про прийняте банком рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, який 19 червня 2012 року був отриманий ОСОБА_2 особисто.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 989-1У «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки».

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року у рахунок погашення заборгованості у розмірі 44785,53 євро, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2012 року складає 463978,09 гривень, по кредитному договору № 436М-08, укладеному 25 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки: будинок загальною площею 61,90 кв.м, житловою площею 49,40 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,00758 га, розташовані за адресою: Донецька область місто Слов»янськ вулиця Радісна №4, які належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб»єктом оціночної діяльності- суб»єктом господарювання, залученим державним виконавцем у виконавчому провадженні ( а.с.12-13).

На підставі Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06 лютого 2013 року, рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року залишено без змін (а.с. 14-15).

Але, на підставі Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року та Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2013 року було скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с.86-87).

При новому розгляді справи у відповідності до Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2013 року у рахунок погашення заборгованості у розмірі 44785,53 євро, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2012 року складає 463978,09 гривень по кредитному договору № 436М-08, укладеному 25 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки: будинок загальною площею 61,90 кв.м, житловою площею 49,40 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,00758, що розташовані за адресою: Донецька область місто Слов»янськ вул. Радісна №4, які належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем за початковою вартістю на день укладення договору іпотеки ( житлової нерухомості) від 25 липня 2008 року- 240000 гривень. ( а.с. 88-90).

На підставі Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2013 року, рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2013 року залишено без змін (а.с. 91-92).

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності з вимогами частин 1-2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду».

Згідно роз»яснень, викладених у пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, які виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2013 року за вихідними номерами 230 та 231, та 11 червня 2013 року за вихідними номерами 30.1.0.0/2-ERO та 17-к, а також 15 жовтня 2013 року за вих. № 147-к ПАТ КБ «Приватбанк» направив на адресу, за зареєстрованим місцем проживання відповідачів повідомлення, яким відповідачам було запропоновано добровільно звільнити предмет іпотеки - житлове приміщення за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4, протягом 30 днів з дня отримання повідомлення у зв'язку з тим, що Краматорський філіал ПАТ КБ «ПриватБанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки згідно рішення Слов'янського міськрайонного суду від 29 листопада 2012 року та рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2013 року та роз'яснено, що у випадку невиконання Банк буде вимушений звернутися до суду з заявою про примусове виселення (а.с.19-21, 94-96).

Дані повідомлення були отримані відповідачами, що підтверджується Розписками про отримання поштового повідомлення, що містяться в матеріалах справи, та свідчить про належне виконання позивачем вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України щодо порядку виселення мешканців при зверненні стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання (а.с.21).

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульований п.99 Правил надання послуг поштового зв»язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270.

В судовому засіданні відповідачі підтвердили той факт, що отримували повідомлення від Банку про звільнення предмету іпотеки, а саме житлового будинку №4 по вул. Радісна в місті Слов»янську Донецької області, знали з червня місяця 2013 року про те, що їм потрібно звільнити будинок, згодні з тим, що повинні виселитися, але з червня місяця 2013 року займаються пошуками житла, яке б відповідало їх вимогам і до теперішнього часу такого житла не знайшли.

Також, відповідачі відмовляючись у добровільному порядку звільняти предмет іпотеки- житловий будинок №4 по вул Радісна в місті Слов»янську Донецької області, посилаються на ті обставини, що у даному будинку зареєстровані їх неповнолітні діти, і вони не мають іншого жилого приміщення, в якому можуть проживати після виселення. Оскільки діти ходять до школи і вони шукають житло саме в такому районі, щоб дітям було зручно ходити до школи.

Такі обставини не можуть бути визнані судом достатніми для відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення, оскільки як з достовірністю було встановлено у судовому засіданні ПАТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення звернути стягнення на вищевказаний будинок, про що відповідачів було належним чином повідомлено. Таке рішення кредитора ґрунтується на судовому рішенні щодо звернення стягнення, крім того ПАТ КБ «ПриватБанк» було виконано вимоги Закону щодо позасудового врегулювання питання добровільного виселення відповідачів. Оскільки останні своїми діями перешкоджають позивачу в реалізації свого права звернути стягнення на даний будинок, таке право підлягає судовому захисту.

У Заяві, наданій приватному нотаріусу Слов»янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25 липня 2008 року, ОСОБА_3, яка є матір»ю неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 не зазначила, що є малолітні та неповнолітні діти, які мають право користування житловим будинком за номером 4 по вул. Радісна в місті Слов»янську Донецької області, що належить їй та її чоловікові на праві власності ( а.с. 80)

Також, як встановлено в судовому засіданні на теперішній час в будинку №4 по вул. Радісній міста Слов»янська Донецької області, який є предметом іпотеки, зареєстровані малолітні діти- Прудкий ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно Закону України «Про охорону дитинства», не може бути відчужене житло без дозволу органу опіки та піклування.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Слов»янської міської ОСОБА_6 Донецької області № 29/01-1222 від 27 вересня 2013 року « орган опіки та піклування Слов»янської міської ОСОБА_6 Донецької області вважає, що діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 не можуть бути виселеними з житлового будинку за адресою Донецька область місто Слов»янськ вул. Радісна №4 ( а.с.55).

Однак, Відповідно до роз»яснень п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та неповнолітні діти- Прудка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані в житловому будинку №4 по Радісна в місті Слов»янську Донецької області 29 вересня 2009 року ( а.с. 72,77-78) без дозволу іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк», тобто в порушення вимог п.17 Договору іпотеки від 25 липня 2008 року.

Сам ОСОБА_2 був зареєстрований в житловому будинку №4 по Радісна в місті Слов»янську Донецької області 29 вересня 2009 року ( а.с. 72,77-78) також без дозволу іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк».

Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні відповідачі, які вказали, що вони не зверталися до Банку з письмовою Заявою про надання дозволу на реєстрацію у предметі іпотеки- житловому будинку №4 по вул. Радісна в місті Слов»янську Донецької області неповнолітніх дітей і не отримували у іпотекодежателя, тобто Банка дозволу на їх реєстрацію.

Оскільки по справі було встановлено, що реєстрація у спірному житловому будинку дітей відбулася після укладення Договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, банком була дотримана передбачена Законом України «Про іпотеку» процедура повідомлення про виселення іпотекодаців,

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість виселення відповідачів із зазначеного житлового будинку, оскільки такі позовні вимоги грунтуються на законі та Банком була витримана процедура, передбачена ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зняття відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані в житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку, то в цій частина позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки сторони не позбавлені вирішити це питання у відповідності до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Отже, питання щодо зняття з реєстраційного обліку не є компетенцією суду, а здійснюється органами реєстрації на підставі судового рішення. На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп., сплаченого позивачем при подані позовної заяви ( а.с.1), судового збору за витребування доказів по справі у розмірі 114 грн. 70 коп ( а.с.1), а також витрати по оплаті Телеграми у розмірі 46 грн. 32 коп ( а.с. 82), а всього 275 грн. 72 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,60,88,209,210,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст.526,527,530 Цивільного кодексу України, ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області, про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНН: НОМЕР_1, паспорт серії ВС № 641298 виданий 12 грудня 2000 року Словянським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНН: НОМЕР_2 та неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з житлового будинку, розташованого за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Радісна, буд. 4.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНН: НОМЕР_1, паспорт серії ВС № 641298 виданий 12 грудня 2000 року Словянським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНН: НОМЕР_2 у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на р/р № 64993919400001, МФО № 305299, судові витрати по справі у розмірі 275 грн. 72 коп ( двісті сімдесят п»ять гривень 72 коп).

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_11