Рішення № 34266049, 09.09.2013, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1691/13-ц

Номер провадження №2/318/400/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. м.Камянка-Дніпровська

Камянсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:

Головуючого судді Яковлєвої М.С.

при секретарі Гниляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, в якому вказує, що відповідно до наказу відділу кадрів міського комунального підприємства «Карат» №17-к від 29.05.2006 року його було прийнято на роботу тимчасово охоронцем. Наказом МКП «Карат» № 59 від 09.06.2006 року він був переведений з 09.06.2006 року постійно, тобто з ним було укладено безстроковий трудовий договір на виконання роботи охоронця виробничої бази МКП «Карат», яка розташована у м. Камянка-Дніпровська, вул. Набережна, буд. 4. На протязі всього часу роботи в МКП «Карат» в якості охоронця він сумлінно виконував свої обовязки, тобто з 28.05.2006 року по 15.05.2013 року виробничу дисципліну не порушував, під час чергування розкрадання майна не допускав. Проте, за останній час, приблизно з півроку, у нього склалися неприязні стосунки з директором МКП «Карат» ОСОБА_3 Причиною послугувало те, що він неодноразово сперечався з ним стосовно несвоєчасної виплати заробітної плати. 15.05.2013 року він заступив на роботу о 08 год. 00 хв. та повинен був звільнитися о 20 год. 00 хв. того ж дня. Приблизно о 15 год. 30 хв. на виробничу базу приїхав директор ОСОБА_3 з майстром ОСОБА_4 Під час їхньої розмови він знову звернувся до директора МКП «Карат» з питання затримки заробітної плати. З цього приводу між ними виникла сварка. ОСОБА_3, не знайшовши що йому відповісти, керуючись своєю посадою, зняв його з чергування та вигнав з місця роботи, чому він був вимушений підкоритися. При цьому директор сказав йому, щоб він наступним днем прийшов до контори, тому що він звільняє його. З яких підстав він не пояснив. Наступного дня, а саме 16.05.2013 року, в конторі МКП «Карат» він дізнався, що його звільнили з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП України за те, що він начебто був на роботі у нетверезому стані. Йому також стало відомо, що в підтвердження його нетверезого стану, було складено акт з підписами свідків. Які саме були свідки, йому не відомо, цей акт він не бачив, з ним ознайомлений не був. Письмові пояснення, які передбачені ст. 149 КЗпП України, від його не відбирали, та надати їх не пропонували. Якби йому іще 15.05.2013 року директор сказав, що він звільнений за знаходження на роботі у нетверезому стані, то він би міг звернутися до медичного закладу та пройти медичний огляд про відсутність в нього стану алкогольного спяніння. Таким чином вважає, що його штучно позбавили можливості заперечувати проти цього брутального звинувачення. В позовній заяві позивач стверджує, що з 08 год. 00 хв. до 15 год. 30 хв 15.05.2013 року знаходився на робочому місці і був тверезий. Звільнення його з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП України є нічим іншим, як розправою директора ОСОБА_3 з ним як з робітником, який прямо вказував на порушення з його сторони законодавства про працю з приводу несвоєчасної виплати заробітної плати. Його звільнення також було проведено з порушенням вимог ст.ст. 141, 147, 149 КЗпП України. В звязку з незаконним звільненням його з роботи, він знаходиться у вимушеному прогулі з 16.05.2013 року. Незаконне звільнення його з роботи за такою статтею як п.7 ст.40 КЗпП України дуже негативно вплинуло на його психічний стан здоровя, йому дуже важко спілкуватися з його родиною та друзями. Ця соромна стаття лягла плямою на його багаторічну сумлінну працю. Перебуваючи на пенсії, проробивши все життя, він ніколи не міг уявити собі, що по волі такої не добропорядної особи, як директор МКП «Карат» ОСОБА_3, йому прийдеться звертатись до суду, захищати своє імя порядної людини. Все це спричинило йому не абиякий моральний збиток, який він оцінює в 5000 грн. і який підлягає стягненню з відповідача. Просить суд визнати наказ № 74-к (53) про звільнення з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати його. Поновити його на роботі в МКП «Карат» в якості охоронця, допустивши негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнути з МКП «Карат» на його користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 1379 грн. 72 коп. Стягнути з МКП «Карат» на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Стягнути з МКП «Карат» на його користь витрати, повязані із залученням до участі у справі в якості його представника адвоката ОСОБА_5 в сумі 2000 грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь МКП «Карат» суму збитків, заподіяних ним підприємству незаконним звільненням його з роботи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні змісту викладених у позові обставин, зменшили розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача МКП «Карат» моральної шкоди у розмірі 300 грн, просять позов з урахуванням уточнених вимог задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат» у судове засідання не зявився, від них на адресу суду надійшла заява, вих. № 626 від 27.08.2013 р., в якій просять справу розглядати у відсутність їх представника, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 визнають в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу відділу кадрів міського комунального підприємства «Карат» № 17 від 29.05.2006 року був прийнятий на роботу охоронцем тимчасово, (а.с. 7), що підтверджується також копією його трудової книжки із записом про прийняття на роботу до МКП «Карат» (а.с. 5 зворот).

Згідно до запису у трудовій книжці наказом від 09.06.2006 року за № 59 позивач ОСОБА_1 був переведений охоронцем постійно (а.с. 5 зворот).

Відповідно до посадової інструкції охоронця підприємства МКП «Карат» позивач ОСОБА_6 повинен був виконувати обовязки по охороні виробничої бази МКП «Карат», яка розташована у м. Камянка-Дніпровська, вул. Набережна, буд. 4.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виробничої характеристики на позивача ОСОБА_1, він з часу прийняття на роботу та до 15.05.2013 року сумлінно виконував свої обовязки.

Згідно наданих представником відповідача матеріалів встановлено наступне:

Доповідною від 15.05.2013 р. від майстра саночистки ОСОБА_7 повідомлено директора МКП «Карат» ОСОБА_3 про те, що охоронець ОСОБА_1 15.05.2013 р. знаходився у стані алкогольного спяніння.

Актом про відмову від проходження медичного обстеження на стан алкогольного спяніння від 15.05.2013 р. було засвідчено відмову позивача ОСОБА_1 від проходження обстеження у медичному закладі.

В своїх поясненнях працівники МКП «Карат» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12 також вказують на факт знаходження позивача ОСОБА_1 на робочому місці 15.05.2013 р. в стані алкогольного спяніння.

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу № 53 від 16.05.2013 р. позивача ОСОБА_1 було звільнено згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України з 16.05.2013 року, з яким, зі слів самого позивача, він був ознайомлений в усній формі в конторі МКП «Карат» 16.05.2013 р.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що дійсно були збори колективу МКП «Карат», на якому були присутні 29 членів колективу, ніхто не захотів вступати в профспілковий комітет, питання щодо звільнення ОСОБА_1 на даних зборах не вирішувалось.

Отже дослідивши надані позивачем підтвердження своїх позовних вимог та надані відповідачем заперечення, відповідно до ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку що відповідач МКП «Карат» не довів правомірності підстав звільнення позивача ОСОБА_1 внаслідок порушення самого порядку звільнення працівника з підстав зазначених в п. 7 ст. 40 КЗпП України, а саме: не проведення у встановленому відповідно до діючого законодавства медичного обстеження на стан алкогольного спяніння працівника в медичному закладі та відсутністю обовязкової згоди профспілкового комітету

Відповідно до ст.141 КЗпП України власник зобовязаний правильно організувати працю працівників та забезпечити трудову та виробничу дисципліну.

Ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни передбачає такі види стягнень: догана та звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця.

У відповідності до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен відібрати від працівника пояснення.

Як встановлено у судовому засіданні згідно акту від відмови від медичного огляду від 15.05.2013 року позивач нібито відмовився від медичного огляду. Після чого він самовільно покинув територію підприємства. Однак, акту окремої відмови від медичного огляду суду не надано, а також акту що позивач самовільно покинув територію підприємства суду не надано.16.05.2013 року йому була видана трудова книжка з записом що він звільнений з роботи.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України п.7 працівник може бути звільнений з роботи за появу на роботі у нетверезому стані.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника на підставі ст. 40 п.7 може бути тільки за попередньою згодою профспілкового комітету, членом якого є робітник підприємства.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України, ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

Згідно відповіді від 16.02.2011 року за № 92 колектив МКП «Карат» вибув із членів профспілки.

Ухвалою суду від 22.07.2013 року відповідачу підприємству МКП «Карат» було надано строк до 05.08.2013 року для створення профспілкового комітету та вирішення питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця. Відповідно відповіді наданої МКП «Карат» відповіді в профспілковий комітет ніхто не вступив, а від трудового колективу обрано уповноважену ОСОБА_13

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача директором ОСОБА_3 зроблено всупереч вимогам ст.43 КЗпП України.

Крім того, судом встановлено, що запис у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 зроблено не уповноваженою на те особою, а саме секретарем МКП «Карат» ОСОБА_14, на яку згідно посадової інструкції затвердженою директором МКП «Карат» ОСОБА_3, не покладено виконання обовязків щодо ведення кадрового діловодства на вищезгаданому підприємстві. Питання ведення трудових книжок працівників регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України 29.07.1993 р. № 58, яку було розроблено та затверджено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників". Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях, як документи суворої звітності, а під час звільнення працівника видаються йому під розпису в журналі обліку. Пунктом 4 цієї постанови відповідальність за організацію ведення обліку, звернення і видавання трудових книжок покладається на керівників підприємств, установ, організацій

Отже зазначені обставини вказують на протиправність звільнення позивача та необхідність поновити його на посаді охоронця ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат»

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки наданої суду відповідачем, середньомісячна заробітна плата розрахована за два місяці, що передували даті звільнення складає 1379,72 гривні.

На підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, судом проведений розрахунок середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в період 16.05.2013 09.09.2013 року, який складає 5256,06 грн.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику, яке провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих обставин які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до наданих позивачем ОСОБА_1 доводів про заподіяння йому моральних страждань, які полягають у тривалому позбавленні роботи, заробітної плати, вважає у відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, за можливе частково задовольнити заявлений позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 гривень.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд вважає також стягнути з відповідача на користь адвоката ОСОБА_5 витрати повязані із залученням представника у розмірі 400 гривень та витрати повязані з розглядом справи в сумі 229 грн. 40 коп. на користь держави.

Згідно п. п. 2,4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах: про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 30, 60, 61-65, 88, 213-216,367 ЦПК України ст.ст. 24, 40, 141, 147, 149, 221, 232, 235, 237 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат» ,третя особа директор МКП «Карат» ОСОБА_15 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат» № 74 к від 16 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_16 16 травня 2013 року за п.7 ст. 40 КЗПП.

Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 16 травня 2013 року на посаді охоронника ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат».

Стягнути з ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат», ЄДРПОУ 32396254, р/р НОМЕР_1 ОСОБА_17 «ОСОБА_17 Аваль» МФО 313827, що знаходиться за адресою: вул.. Йожикова буд. 91 м.Камянка-Дніпровська, Запорізька область на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою; Запорізька область, м.Камянка-Дніпровська, вул. Йожикова 264 за час вимушеного прогулу у сумі 5 256 (пять тисяч двісті пятдесят шість) грн.. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат», ЄДРПОУ 32396254, р/р НОМЕР_1 ОСОБА_17 «ОСОБА_17 Аваль» МФО 313827, що знаходиться за адресою: вул.. Йожикова буд. 91 м.Камянка-Дніпровська, Запорізька область на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою; Запорізька область, м.Камянка-Дніпровська, вул. Йожикова 264, моральну шкоду в сумі 300 (триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 Міського комунального підприємства «Карат», ЄДРПОУ 32396254, р/р НОМЕР_1 ОСОБА_17 «ОСОБА_17 Аваль» МФО 313827, що знаходиться за адресою: вул.. Йожикова буд. 91 м.Камянка-Дніпровська, Запорізька область на користь ОСОБА_5 витрати повязані з залученням до участі в якості представника в сумі 400 (чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Карат» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.С. Яковлєва