Постанова № 34265815, 23.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3721/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.09.2013 № 0004792200 (форма «Р») в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 273575,00 грн, з них 182383,00 грн за основним платежем та 91192,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 27.09.2013 № 0004802200 (форма «П») в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 911915,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді приватне акціонерне товариство «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» (далі - ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка») співпрацювало із філією «Брендбар» товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - філія «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко») відповідно до укладеного договору поставки комплектуючих матеріалів.

Виконання договору підтверджується податковими накладними та видатковими накладними.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договору із контрагентом, на думку позивача, здійснено без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з філією «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко», а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 273575,00 грн, з них 182383,00 грн за основним платежем та 91192,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 911915,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 157-160), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові здійснена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. За результатами цієї перевірки був складений акт від 13.09.2013 № 435/22/31597869, яким встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток всього на 1142986,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2012 року на 176792,00 грн, за 3 квартали 2012 року на 176792,00 грн, за 2012 рік на 1142986,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 228297,00 грн, в тому числі за лютий 2012 року на 35358,00 грн, за жовтень 2012 року на 75375,00 грн, за листопад 2012 року на 32698,00 грн, за грудень 2012 року на 84866,00 грн;

- п. 214.6 ст. 214, п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок за грудень 2012 року на суму 1009,14 грн;

- п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п.п. «а» п. 171.2 ст. 171; п. 176.2 ст. 176; ст. 127 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21052,35 грн за 2012 рік.

Так, ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» на перевірку було надано податкові накладні, які, як вказано в акті перевірки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в деяких з них відсутні найменування посадової особи або відсутнє прізвище посадової особи, що їх підписувала, а саме податкові накладні: від 04.10.12 № 44/1 на суму ПДВ 24193,78 грн, від 04.10.12 № 43/1 на суму ПДВ 18631,03 грн, від 10.10.12 № 77/1 на суму ПДВ 15216,41 грн, від 16.10.12 № 95/1 на суму ПДВ 7923,13 грн, від 26.10.12 № 182/1 на суму ПДВ 9410,47 грн, від 07.11.12 № 52/1 на суму ПДВ 7284,11 грн, від 21.11.12 № 150/1 на суму ПДВ 25413,60 грн, від 05.12.12 № 43/1 на суму ПДВ 22335,99 грн, від 06.12.12 № 44/1 на суму ПДВ 9805,59 грн, від 26.12.12 № 183/1 на суму ПДВ 42168,80 грн.

Таким чином, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ "ЧЛГЗ «Чернігівська горілка» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 182383,00 грн, в тому числі за жовтень 2012 року на 75375,00 грн, за листопад 2012 року на 32698,00 грн та за грудень 2012 року на 74365 грн.

На підставі викладеного ДПІ у м. Чернігові ТУ Міндоходів у Чернігівській області вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є безпідставними і просить відмовити у задоволенні позову ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» (ідентифікаційний код 31597869) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.07.2001, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.10.2001 за № 7040, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 96) та актом перевірки від 19.09.2013 № 435/22/31597869 (а. с. 18), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 05.08.2013 № 291, № 292, № 293, № 294, № 295, відповідно до ст. 20. ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2013 № 435/22/31597869, яким встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток всього на 1142986,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2012 року на 176792,00 грн, за 3 квартали 2012 року на 176792,00 грн, за 2012 рік на 1142986,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 228297,00 грн, в тому числі за лютий 2012 року на 35358,00 грн, за жовтень 2012 року на 75375,00 грн, за листопад 2012 року на 32698,00 грн, за грудень 2012 року на 84866,00 грн;

- п. 214.6 ст. 214, п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок за грудень 2012 року на суму 1009,14 грн;

- п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п.п. «а» п. 171.2 ст. 171; п. 176.2 ст. 176; ст. 127 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21052,35 грн за 2012 рік.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, виробництво інших харчових продуктів н.в.і.у., виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин, оптова торгівля напоями, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 96).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» здійснювало господарську діяльність із контрагентом філією «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко».

Так, між ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» та філією «Брендбар» ТОВ «Петрус-Алко» було укладено договір поставки комплектуючих матеріалів від 02.08.2010 за № ББ-16 (а. с. 83), у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується передати покупцеві комплектуючі та допоміжні матеріали для виробництва алкогольної та безалкогольної продукції згідно накладних, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором, а також до договору поставки комплектуючих матеріалів від 02.08.2010 за № ББ-16 додаткові угоди від 03.08.2010 № б/н (а. с. 84), від 23.05.2011 № 01 (а. с. 85), від 01.12.2011 № 02 (а. с. 86).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 44/1 від 04.10.2012 на загальну суму 145162,70 грн, в т.ч. ПДВ 24193,78 грн, № 43/1 від 04.10.2012 на загальну суму 111786,18 грн, в т.ч. ПДВ 18631,03 грн, № 77/1 від 10.10.2012 на загальну суму 91298,48 грн, в т.ч. ПДВ 15216,41 грн, № 95/1 від 16.10.2012 на загальну суму 47538,78 грн, в т.ч. ПДВ 7923,13 грн, № 182/1 від 26.10.2012 на загальну суму 56462,80 грн, в т.ч. ПДВ 9410,47 грн, № 52/1 від 07.11.2012 на загальну суму 43704,67 грн, в т.ч. ПДВ 7284,11 грн, № 150/1 від 21.11.2012 на загальну суму 152481,57 грн, в т.ч. ПДВ 25413,60 грн, № 43/1 від 05.12.2012 на загальну суму 134015,94 грн, в т.ч. ПДВ 22335,99 грн, № 44/1 від 06.12.2012 на загальну суму 58833,53 грн, в т.ч. ПДВ 9805,59 грн, № 183/1 від 26.12.2012 на загальну суму 253012,77 грн, в т.ч. ПДВ 42168,80 грн (а. с. 72-82);

- видаткові накладні: № РН-0001495 від 04.10.2012 на загальну суму 145162,70 грн, в т.ч. ПДВ 24193,78 грн, № РН-0001493 від 04.10.2012 на загальну суму 111786,18 грн, в т.ч. ПДВ 18631,03 грн, № РН-0001532 від 10.10.2012 на загальну суму 91298,48 грн, в т.ч. ПДВ 15216,41 грн, № РН-0001550 від 16.10.2012 на загальну суму 47538,78 грн, в т.ч. ПДВ 7923,13 грн, № РН-0001642 від 26.10.2012 на загальну суму 56462,80 грн, в т.ч. ПДВ 9410,47 грн, № РН-0001728 від 07.11.2012 на загальну суму 43704,67 грн, в т.ч. ПДВ 7284,11 грн, № РН-0001834 від 21.11.2012 на загальну суму 152481,57 грн, в т.ч. ПДВ 25413,59 грн, № РН-0001944 від 05.12.2012 на загальну суму 134015,94 грн, в т.ч. ПДВ 22335,99 грн, № РН-0001945 від 06.12.2012 на загальну суму 58833,53 грн, в т.ч. ПДВ 9805,59 грн, № РН-0002093 від 26.12.2012 на зальну суму 253012,77 грн, в т.ч. ПДВ 42158,80 грн (а. с. 62-71).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» із контрагентом та як доказ використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності було надано суду: договір № 582/кп купівлі-продажу від 02.08.2010 (а. с. 87-88) та додаткову угоду до нього від 23.05.2011 (а. с. 89), договір відповідального зберігання комплектуючих матеріалів від 02.08.2010 (а. с. 90) та додаткові угоди до нього від 23.05.2011, від 07.12.2012 (а. с. 91-92), наказ № 89-К від 03.07.2006 (а. с. 93), посадову інструкцію (а. с. 94), типовий договір (а. с. 95), платіжні доручення: № 1696 від 09.10.2012, № 1738 від 12.10.2012, № 1762 від 17.10.2012, № 2034 від 05.12.2012, № 1852 від 07.11.2012, № 2049 від 07.12.2012, № 1855 від 08.11.2012, № 1902 від 15.11.2012, № 1994 від 28.11.2012 (а. с.97-105), накладні на внутрішнє переміщення (а. с. 106-125), видаткові накладні (а. с. 126-136), товарно-транспортні накладні (а. с. 137-142).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується актом перевірки (а. с. 17-61), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень в оскаржуваній частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», - задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 27.09.2013 № 0004792200 (форма «Р») в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 273575,00 грн, з них 182383,00 грн за основним платежем та 91192,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 27.09.2013 № 0004802200 (форма «П») в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 911915,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан