Постанова № 34265792, 16.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15:00год. 16 жовтня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1965/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Бурковської Ю.Т.

за участю:

представника позивача Поклітар Г.О.

представника відповідача Коломієць І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічне акціонерне товариство «Фабрика «Прут»до Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Фабрика «Прут» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (відповідача) про визнання незаконною і скасування постанови від 08 серпня 2013 року №218-ПР-4-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26 лютого 2013 року відповідач видав обов'язкове до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери №107-ПР-4-Е із зобов'язанням позивача в термін до 01 липня 2013 року усунути порушення чинного законодавства про цінні папери, а саме п. 5 Розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» та до 03 липня 2013 року письмово повідомити уповноважену особу Комісії про виконання даного розпорядження (далі - Розпорядження). 25 липня 2013 року відповідачем складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів №186-ПР-Е (далі - Акт). 08 серпня 2013 року за результатами акту про правопорушення відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій на позивача за вчинення правопорушення - не виконання розпорядження від 25 лютого 2013 року (далі - Постанова).

Позивач вважає, що притягнення до відповідальності відбулися за межами компетенції суб'єкта владних повноважень, що відсутні підстави для кваліфікації діяння як правопорушення на ринку цінних паперів, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Позивач вважає, що компетенція Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку поширюється лише на відносини, що пов'язані з діяльністю учасників фондового ринку, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Як вбачається з розпорядження про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів від 25 лютого 2013 року воно стосується не діяльності позивача, як емітента, а його господарської діяльності як юридичної особи, зокрема організаційно-правової форми юридичної особи. Тобто відповідач, на думку позивача, вийшов при прийняті даного розпорядження за межі повноважень наданих йому законом.

Виходячи з наведеного позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Відповідач є структурним підрозділом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та діє в межах повноважень наданих Законом.

Серед повноважень визначених ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» є право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, надсилати емітентам обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Оскаржувана Постанова були винесена на підставі Акту, згідно із яким, тоді ще ВАТ «Фабрика «Прут» не виконано Розпорядження, відповідно до якого товариство повинно було у термін до 01 липня 2013 року усунути правопорушення на ринку цінних паперів, зокрема, привести статут та внутрішні положення товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Враховуючи вимоги Закону України «Про акціонерні товариства» (опублікованого в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур'єр №202 від 29 жовтня 2008 року) до 30 квітня 2011 року всі акціонерні товариства повинні були привести свої статути та внутрішні положення товариства у відповідність із нормами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», яка передбачає, що акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства».

Щодо доводів позивача про відсутність повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її структурних підрозділів при винесенні розпорядження за не приведення статуту та внутрішніх положень до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», то вони не відповідають дійсності оскільки, у відповідності до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.05.11р. №675 у випадку виявлення порушень п. 5 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме не приведення до 30 квітня 2011 року статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства», уповноважена особа Комісії повинна винести розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Виходячи з наведеного відповідач вважає, позов безпідставним та наполягає на відмові у його задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволені та зазначив, що ним скликалися збори акціонерів на 30 квітня 2012 року, до порядку денного зборів було включено питання дематеріалізації акцій та прийняття статуту в новій редакції, однак кворуму зібрано не було в наслідок чого збори не відбулися.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на відмові у задоволені позову у зв'язку із його безпідставністю.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження №107-ПР-4-Е від 26 лютого 2013 року відповідачем було встановлено, що позивач (ВАТ «Фабрика «Прут») порушив вимоги законодавства про цінні папери, а саме п. 5 розділу VXII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» в частині не приведення статуту та внутрішніх положень товариства у відповідність до вимог Закону, у зв'язку із чим позивачу було надано строк до 01 липня 2013 року усунути порушення законодавства про цінні папери та до 03 липня 2013 року письмово повідомити уповноважену особу Комісії про виконання розпорядження (а.с.33-34).

Згідно із актом №186-ПР-4-Е від 25 липня 2013 року відповідач встановив, що емітенту ВАТ Фабрика «Прут» видано обов'язкове для виконання Розпорядження із зобов'язанням у термін до 01 липня 2013 року усунути порушення вимог чинного законодавства про цінні папери, а саме п. 5 розділу VXII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» в частині приведення статуту та внутрішніх положень товариства у відповідність до Закону та до 03 липня 2013 року письмово повідомити уповноважену особу Комісії (з наданням підтверджуючих документів) про виконання даного розпорядження.

Проте, станом на 03 липня 2013 року і на даний момент, емітентом не надані відповідні документи, тобто як юридичної особою та емітентом, не виконано Розпорядження, за що ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність юридичних осіб(а.с.5).

08 серпня 2013 року відповідачем прийнято постанову №218-ПР-4-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за порушення вимог чинного законодавства на ринку цінних паперів до позивача застосовано санкцію - накладено штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 17000,00 грн. (а.с.6).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року №514-VI (далі - Закон №514) акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Пункт 5 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №514 передбачає, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Пункт 1 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №514 визначає, що цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону.

В ході розгляду справи встановлено, що Закон №514 був опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» №202 від 29.10.08р. та вступив в дію з 30 квітня 2009 року.

Таким чином, з наведеного вище виходить, що позивач повинен був до 30 квітня 2011 року привести свій статут та внутрішні положення у відповідність із нормами Закону №514, однак як вбачається із наданої позивачем копії статуту публічного акціонерного товариства «Фабрика «Прут» зміні до статуту були затвердженні загальними зборами акціонерів ВАТ «Фабрика «Прут» протоколом від 01 серпня 2013 року, а державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведена 07 серпня 2013 року (а.с.7-13), тобто позивач допустив порушення вимог п. 5 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №514.

Як було встановлено, позивачу Розпорядженням було надано строк для усунення порушення до 01 липня 2013 року, однак позивач у вказаний термін порушення не усунув.

Відповідно до абз. 1 п.8 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР (далі - Закон №448) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної Постанови діяв у відповідності до вимог Законів України «Про акціонерні товариства» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Що стосується тверджень позивача про відсутність повноважень у відповідача при винесенні Розпорядження, то суд вважає, їх безпідставними, оскільки такі повноваження надані відповідачу рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 травня 2011 року №675, яким затверджено лист «Щодо дій уповноважених осіб у разі виявлення порушень вимог п. 5 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №514 (а.с.30). В абзаці 8 Листа «Щодо дій уповноважених осіб у разі виявлення порушень вимог п. 5 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №514» зазначено, що у випадку невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери уповноважена особа порушує справу про правопорушення на ринку цінних паперів та застосовує фінансову санкцію у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачену п.8 ч.1 ст.11 Закону №448 та виносить нове розпорядження (а.с.31-32).

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем доведено правомірність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства на ринку цінних паперів та фондового ринку.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 22 жовтня 2013 р.

Суддя В.О. Ковтюк