Постанова № 34265713, 16.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2013 р. № 820/8223/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Марієна І.С.,

представника відповідача - Івасішиної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ректора Харківської національної академії міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М., в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд визнати дії ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М., що полягають у відмові у наданні інформації на запит позивача - протиправними.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Ректора Харківської національної академії міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. на належного - Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 06.03.2013 року управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - підрозділ Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" направило до Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. запит на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідач відмовив у наданні запитуваних позивачем документів, у зв'язку з чим позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що запит на інформацію був поданий особою, яка не належить до запитувачів публічної інформації. Крім того, при наданні відповіді на запит відповідач повідомив позивача, про те, що частина запитуваної інформації не відноситься до публічної, та частина інформації розміщена на офіційному сайті Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова. Також, зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства у разі задоволення запиту на інформацію передбачено, що виготовлення копій документів обсягом більш, як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Таким чином, на думку представника відповідача, своєю відповіддю університет не порушив охоронювані законами України права та інтереси позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.03.2013 року позивач звернувся із письмовим запитом вих. № 135/1-13 до Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. про надання належним чином завірених копій наступних документів: статуту ВНЗ, свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензії ВНЗ та додатків до неї, довідки з ЄДРПОУ, правил прийому до ВНЗ у 2013 році, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, плану роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб. А також, зазначив, що Управління, як запитувач інформації, зобов'язується виконати всі зобов'язання, покладені на запитувача інформації Законом України "Про доступ до публічної інформації". Крім того, просив надати перепустки до ВНЗ на прізвища, закріплених представників від Комітету та Управління: а) Марієн Ігор Степанович; б) Тетерєва Марина Сергіївна; в) Шевчук Віта Олександрівна; г) Кузьмінчук Тетяна Миколаївна. Також, просив забезпечити розміщення на інформаційних ВНЗ стендах об'яв Управління та забезпечити запрошення представників від Комітету та Управління на засідання приймальної комісії, інші заходи, пов'язані з проведенням приймальної кампанії до ВНЗ (а.с. 10).

В листі-відповіді вих. № 765 від 12.03.2012 року відповідач повідомив, що у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" юридичні особи є розпорядниками інформації лише у частині використання бюджетних коштів. Крім того, вказав, що запит на інформацію був поданий особою, яка не належить до запитувачів публічної інформації, а частина запитуваної інформації розміщена на офіційному сайті Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова (а.с. 152).

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України, Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону України інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з ч.ч. 2-7 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що інших вимог до оформлення запиту на інформацію в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова є вищим навчальним закладом державної форми власності.

З положень ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" витікає, що вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 21 вищевказаного Закону України власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про вищу освіту").

Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач є розпорядником публічної інформації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації, до яких належать фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, позивач, ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України", належить до суб'єктів, які мають право запитувати інформацію в порядку, встановленому вказаним Законом.

Відповідно до п. 11.1 та п. 11.2 Статуту Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" за рішенням Голови Комітету можуть створюватись консультативно-дорадчі органи Комітету (Комісії, Центри, Ради, Управління, Палати т ін.). Консультативно-дорадчі органи діють на підставі положень про них, які затверджуються Головою Комітету.

Позивач у запиті на інформацію зазначив, що Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки є структурним підрозділом ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України".

Згідно з п. 3.3. Положення про Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо забезпечення проведення юридичної експертизи документів, які Управління отримує від державних органів та закладів сфери освіти та науки за своїми запитами на інформацію.

Управління має право надсилати запити на інформацію та отримувати інформацію від державних органів та закладів освіти і науки, їх посадових та службових осіб (п. 4.3. Положення про Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки).

Відповідно до п. 5.3. вказаного Положення - начальник Управління та працівники Управління призначаються та звільняються з посади Головою Комітету.

Згідно з Наказом № 4/1-09 Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 04.02.2009 р. Снігир Тетяну Володимирівну призначено начальником Управління.

Пунктом 6.5 Положення про Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки визначено, що начальник Управління підписує запити на інформацію, скарги, звернення, тощо, візує та засвідчує документи в межах своїх повноважень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки, як структурний підрозділ ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України", є суб'єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як було встановлено судом, відповідь на інформаційний запит була надана позивачеві 12.03.2013 року, тобто у встановлений Законом строк.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Наведені норми свідчать, що дії розпорядника інформації слід вважати відмовою в задоволенні інформаційного запиту лише в таких випадках: він не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією (тобто запитувана інформація не пов'язана з виконанням повноважень розпорядника); запитувана інформація має статус з обмеженим доступом; запитувач інформації не оплатив витрати, пов'язані з копіюванням або друком; запитувачем інформації не дотримано вимог до запиту на інформацію.

Однак, лист-відповідь відповідача від 12.03.2013 року на запит позивача, не містить посилання на вищезазначені обставини, що є порушенням наведених норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що з переліку копій документів, що містять публічну інформацію, відповідачем надано позивачу відповідь по суті щодо трьох з них - правил прийому до ВНЗ у 2013 році, дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб. При цьому відповідач зазначив, що ця інформація розміщена на офіційному сайті університету.

Проте відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Щодо копій інших документів, що містять публічну інформацію, які запитувалися позивачем - статуту ВНЗ, свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензії ВНЗ та додаток до неї, довідки з ЄДРПОУ, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ - відповідачем взагалі відповіді не надано.

Таким чином, в ході розгляду справи судом не встановлено наявності у відповідача передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

Доводи відповідача, викладені в запереченнях проти позову, а саме: щодо того, що не було сплачено передбачені статтею 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» фактичні витрати, пов'язані з копіюванням та друком документів судом не приймаються, з огляду на те, що вказані обставини не були викладені відповідачем у відповіді на запит позивача від 12.03.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу в наданні належним чином оформлених копій документів, суд приходить до висновку, що позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. про визнання дій протиправними є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати дії ректора Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова - Бабаєва В.М. щодо відмови у наданні інформації на запит позивача - протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (юридична адреса: вул. Петрозаводська, 2-А, м. Київ, 03035, код 35416341) витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко