Постанова № 34265601, 15.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м.ПолтаваСправа № 816/5661/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі судового засідання - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Кононівський елеватор " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Кононівський елеватор " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000602308 від 22.05.2013 року, яким йому нараховано податок на додану вартість в розмірі 2 033 грн; №0000622308 від 22.05.2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10 943 грн. за основним платежем та нараховано фінансові санкції в сумі 2 735,75 грн.; №0000592308 від 22.05.2013 року, яким йому нараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 580 грн за основним платежем та фінансові санкції в сумі 895 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував на необгрунтованість висновків акту позапланової виїзної перевірки №2336/22.5-10/32284263 від 26.04.13 року щодо порушення ТОВ "Кононівський елеватор" ст. ст. 138, 198 Податкового кодексу України. Цим актом за звітний період встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 580 грн, в т.ч. за 2 кв. 2012 року в розмірі 151, 00 грн, за 3 кв.2012 року в розмірі 3 429, 00 грн.;, завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10 943 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2012 року на суму 10 800 грн., за червень 2012 року на суму 143 грн.; завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 2 033 грн. в т.ч. по періодах - за серпень 2012 року на суму 2 033 грн. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи на підтвердження руху грошових коштів, відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку, правильності нарахування коштів за надані послуги від ТОВ "Енергополіграфдокумент", для здійснення діяльності власних водних свердловин, і реальність яких перевіряючим не ставиться під сумнів. Відтак, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необгрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність, обгрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджував про наявність між позивачем та ТОВ "Енергополіграфдокумент" ряду укладених договорів щодо надання послуг, використовувати які в своїй господарській діяльності перший не мав намір, і які не підтверджені первинною документацією. У своїх запереченнях посилався також на акт Полтавської ОДПІ №168/22/34743008 від 08.02.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Енергополіграфдокумент", яким встановлено безтоварність операцій по ланцюгу постачання. Чим Податковий орган ставив під сумнів і реальність операцій щодо надання послуг позивачу, а отже вважає оскаржувані рішення законними та обгрунтованими.

Суд заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Кононівський елеватор" (код ЄДРПОУ 32284263) зареєстровано Виконавчим комітетом Драбинівської районної державної адміністрації за №10021070003000256 від 19.02.2003 року, перебуває на обліку в ДПІ у м.Полтаві з 11.03.2003 року, зареєстроване платником податку на додану вартість, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 05.02.2010 року.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кононівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Енергополіграфдокумент".

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювались.

За результатами перевірки ДПІ у м.Полтаві складено акт (надалі - Акт перевірки) №2336/22.5-10/32284263 від 26.04.2013 року, в якому встановлені порушення вимог податкового законодавства позивачем, а саме:

1) п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 580 грн., в т.ч. за 2 кв.2012 року в розмірі - 151 грн.; за 3 кв. 2012 року в розмірі 3 429 грн.

2) п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого:

- завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10 943 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2012 року на суму 10 800 грн., за червень 2012 року на суму 143 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2012 року на суму 2 033 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602308 від 22.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 033 грн., №0000622308 від 22.05.2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10 943 грн. за основним платежем та нараховано фінансові санкції в сумі 2 735,75 грн.; №0000592308 від 22.05.2013 року, яким йому нараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 580 грн за основним платежем та фінансові санкції в сумі 895 грн.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями про результати розгляду скарг №580/10/16-31-10.03.06 від 02.08.2013 року та №10343/6/99-99-10.01.15 від 04.09.2013 року відповідно, скарги позивача залишено без задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністравного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до наступних висновків.

Приймаючи оскаржувані рішення №0000602308 від 22.05.2013 року, №0000622308 від 22.05.2013 року, №0000592308 від 22.05.2013 року, відповідач, як на підставу їх винесення посилався на порушення ст.138, 198 Податкового кодексу України, встановлені в акті перевірки.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. Податкового кодксу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач стверджував, що в порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України ТОВ «Кононівський елеватор» неправомірно включив до валових витрат суму начебто понесених витрат у зв'язку із замовленням послуг у ТОВ «Енергополіграфдокумент», які не мали реального характеру і не підтверджувались документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

У зв'язку з цим, податковий орган встановив заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 3 580 грн.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то відповідач вказував на порушення наступних норм.

Згідно з пунктом 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.1. Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

- у паперовому вигляді;

- в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.6. Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до 201.4 Податкового кодексу України складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Тому, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у господарській діяльності.

Відповідно до вищевикладених норм Податкового кодексу України податковий орган стверджує, що взаємовідносини між ТОВ «Кононівський елеватор» та ТОВ «Енергополіграфдокумент» щодо укладення договорів по наданню послуг несли виключно декларативний характер і не мали на меті фактичне використання таких послуг для здійснення діяльності власних водних свердловин позивача. Документи на підтвердження виконання операцій не складались та не підписувались. Звертає особливу увагу на акт перевірки ТОВ «Енергополіграфдокумент», наголошуючи на безтоварності операцій по ланцюгу постачання. У зв'язку з цим, відповідач зазначає про завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 10 943 грн. та про завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 033 грн.

Суд не погоджується з висновками про такі порушення.

Під час перевірки ДПІ у м. Полтаві у періоді, що перевіряється, встановлено укладення між ТОВ «Кононівський елеватор» (Замовник) та ТОВ «Енергополіграфдокумент» (Підрядчик) договорів №94 від 11.05.2012 року (т.1 а.с. 144), №99 від 18.05.2012 року (т.1 а.с. 173), №113 від 21.06.2012 року (т.1 а.с. 167), №118 від 09.07.2012 року (т.1 а.с. 158). Згідно умов договорів Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по розробці науково-пошукових робіт, інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу повітря, визначенню геодезичних координат викиду забруднюючих речовин земельних ділянок, розробці розрахунків питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа ; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності укладених договорів та їх виконання представником позивача було надано до суду податкові накладні, кошториси на проектні роботи, рахунки -фактури, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, що свідчать про фактичне проведення робіт згідно угод, а також податкові декларації з ПДВ з додатками за травень, червень, серпень 2012 року (т.1 а.с. 144-184; т.2 а.с. 35-116).

Під час розгляду справи представником позивача були надані пояснення щодо реальності намірів ТОВ «Кононівський елеватор» на використання замовлених робіт в ході діяльності власних водних свердловин, розташованих у м. Хорол та смт. Семенівка. Про це свідчать отримані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, паспорти експлуатаційних свердловин, дозвіл на спеціальне водокористування (т.1 а.с. 185-197, т.2 а.с. 1-34).

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних і витратних документів, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді, та підтверджує реальність валових витрат.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ «Енергополіграфдокумент», як на доказ безтоварності операцій за ланцюгом постачання. В спростування вказаного акту суду було надано відповідні договори про надання послуг, податкові накладні, кошториси на проектні роботи, рахунки - фактури, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт.

Позивачем було надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідних звітних періодах.

З урахуванням зазначеного, позивачем спірні податковий кредит та валові витрати сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; роботи, в оплаті яких наявні суми податку на додану вартість, прийняті від ТОВ «Енергополіграфдокумент», що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ТОВ «Поліграфдокумент», оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та безпідставне формування валових витрат за відповідний звітний період, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "Кононівський елеватор" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності діяльності контрагента ТОВ «Енергополіграфдокумент», одиниць ланцюгів постачання у його взаємовідносинах , ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування своїх податкових зобов"язань від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки він має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використовувати залучені за такими цивільно-правовими угодами трудові та інші ресурси у власній господарській діяльності.

Висновки про сумнівність контрагентів по ланцюгу постачання не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності оподаткованих позивачем операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження та сформував суми валових витрат на реально придбані послуги.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000602308 від 22.05.2013 року, №0000622308 від 22.05.2013 року, №0000592308 від 22.05.2013 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кононівський елеватор" витрати зі сплати судового збору в сумі 201, 88 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков