Постанова № 34265006, 21.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року /14:18/Справа № 808/7283/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Мальчева В.Є., представника відповідача Крошки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0000442510,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0000442510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 15 475, 50 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 15 475, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про допущені ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» порушення податкового законодавства стосовно несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2012 рік в сумі 61902,00 грн., необґрунтовані, оскільки ним у строк, встановлений законодавством, та в передбаченому розмірі було перераховано грошові кошти на сплату авансових внесків платіжним дорученням № 5478 від 26.06.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що працівниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої було встановлено порушення п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2012 рік в сумі 61902,00 грн. Вказану суму позивач повинен був сплатити до/або одночасно з виплатою дивідендів. Фактично сума дивідендів у розмірі 325 800,00 грн. сплачена позивачем 26.06.2013 року, а суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підприємство сплатило лише 09.08.2013 року. Зазначає, що сума податку на прибуток, сплачена позивачем 26.06.2012 року у розмірі 61 902,00 грн. перерахована підприємством на код бюджетної класифікації 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», замість коду бюджетної класифікації 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності». Таким чином, авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів необхідно сплачувати на код бюджетної класифікації 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» по коду платежу 125 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів», що і було зроблено позивачем 09.08.2013 року платіжним дорученням № 6886, тобто з порушенням строку сплати авансових внесків. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 05.08.2013 по 09.08.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до Державного бюджету грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2012 рік ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» за період з 26.06.2013 року по 09.08.2013 року, за результатами якої складено Акт від 12.08.2013 № 72/25-00/01056273.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, порушення:

ѕ п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2012 рік в сумі 61902,00 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що сума дивідендів у розмірі 325 800,00 грн. сплачена позивачем 26.06.2013 року, а суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підприємство сплатило лише 09.08.2013 року.

На підставі висновків Акту перевірки від 12.08.2013 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0000442510, яким ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 15 475, 50 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 15 475, 50 грн.

Суд вважає висновки Акту перевірки про допущені ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» порушення п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2012 рік ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» отримало чистий прибуток у розмірі 1086000 грн.

Сума дивідендів, яку необхідно сплатити до Державного бюджету України, складає 325 800,00 грн. (1086000*30%).

Сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, яку повинен сплатити позивач склала 61902 грн. (325 800*19%).

Відповідно до п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Як встановлено судом, сума дивідендів у розмірі 325 800,00 грн. сплачена позивачем 26.06.2013 року платіжним дорученням від 26.06.2013 року № 5477.

Також з пояснень представника позивача та наданих до матеріалів платіжних доручень судом встановлено, що суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сплатило 26.06.2013 року платіжним дорученням № 5478, однак замість коду бюджетної класифікації 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» та коду платежу 125 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів», позивачем було зазначено інший код бюджетної класифікації 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» та інший коду платежу 101 «сплата суми грошового зобов'язання».

Крім цього, платіжними дорученнями № 5875 від 09.07.2013 (код бюджетної класифікації 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», коду платежу 101 «сплата суми грошового зобов'язання») та № 6886 від 09.08.2013 року (код бюджетної класифікації 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», коду платежу 125 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів») позивач повторно сплатив вказані авансові платежі до бюджету.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, причиною таких дій слугувала невірна інформація, яку надали працівники відповідача товариству.

Зазначене свідчить, що ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сплатило авансові внески, нараховані на суму дивідендів до бюджету. Фактично сплативши авансові внески 26.06.2013 року, нараховані на суму дивідендів, позивач виконав свій обов'язок щодо сплати вказаних внесків до бюджету.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, передбачена пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення - це діяння, яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим Кодексом України вимагається від платників податку або від податкових агентів своєчасно та повністю нарахувати, утримувати та сплачувати (перерахувати) податки, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Як встановлено судом, позивачем було своєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, у зв'язку з чим бюджет не зазнав втрат, а відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій до позивача відсутні.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, необхідно зазначити про те, що склад податкового правопорушення - це сукупність ознак, яка необхідна для визнання діяння податковим правопорушенням і притягнення особи до юридичної відповідальності.

Елементами складу податкового правопорушення є:

- об'єкт,

- об'єктивна сторона,

- суб'єкт,

- суб'єктивна сторона.

Відтак, однією з основних та необхідних складових податкового правопорушення є наявність вини платника податку у вчиненні податкового правопорушення, під якою розуміється психічна діяльність особи в момент вчинення податкового правопорушення або безпосередньо пов'язану з податковим правопорушенням.

Вина є обов'язковою умовою притягнення до відповідальності платника податків.

В той же час, у спірних правовідносинах відсутня вина платника податків - ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» у вчиненні податкового правопорушення, оскільки ним у строк, встановлений законодавством, та в передбаченому законодавством розмірі було перераховано авансові внески, нараховані на суму дивідендів у встановленому розмірі 61 902,00 грн.

Незважаючи на невірне зазначення коду платежу, відповідну суму коштів було зараховано до Державного бюджету, на рахунки по сплаті податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності. Той факт, що вказані кошти певний час знаходилися на бюджетному рахунку під іншим кодом бюджетної класифікації є лише формальною обставиною і не може бути підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вищевказані формальні обставини не призвели до спричинення шкоди Державному бюджету України. Кошти, як знаходились, так і знаходяться після їх перерахування в Державному бюджеті.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі не довів правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0000442510, отже суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірними та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 72, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0000442510, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відносно Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод».

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» судовий збір у розмірі 154 грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко