Постанова № 34264723, 13.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 серпня 2013 року справа № 814/2222/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомПриватного підприємства "Вікі", вул. 5 Слобідська, 110, м. Миколаїв, 54055

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2а, м. Миколаїв, 54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2013 № 0002231501

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Вікі", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.04.2013 № 0002231501.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновків викладених в акті № 1167/151/24055786 від 16.04.2013, які не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача та підлягає скасуванню, оскільки позивачем вчасно сплачено податкові зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням № 1876 від 20 травня 2011 року.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що кошти за платіжними дорученнями - №1876 від 20.05.2011р., що адресовані суб'єктом господарювання (призначення платежу, зазначене в платіжних документах) в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, зараховані відповідачем в рахунок податкового боргу попередніх періодів, наявність якого позивачем не оспорюється. Зарахування поточних платежів в рахунок існуючого податкового боргу за попередні періоди здійснюється контролюючим органом за допомогою програмного забезпечення в автоматичному режимі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. справи 73).

Відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в органах ДПІ.

16.04.2013 головним держподаінспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб інспектором податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Приватного підприємства "Вікі".

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток.

За результатами перевірки складено Акт від 16.04.2013 № 1167/151/24055786 (арк. справи 7-9).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002231501 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 5 861, 00 грн (арк. справи 10).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.7.7. ст.7 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (нормативний акт, що був чинний на момент здійснення позивачем платежу за платіжним дорученням), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N843/11123, зазначено, що проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно із п.87.9. ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог п.16.1.3 ст.16 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено зобов'язання платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із тексту ст.126 Податкового кодексу України слідує, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що при наявності у суб'єкта господарювання податкового боргу зарахування сплачених коштів (в рахунок боргу) проводиться згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, а спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється. В даному випадку кошти за платіжними дорученнями - №1876 від 20.05.2011 (адресовані суб'єктом господарювання в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року) правомірно зараховані контролюючим органом в рахунок податкового боргу (наявність якого позивачем не оспорюється) з податку на прибуток який виник раніше.

Таким чином, зазначення позивачем в платіжному дорученні про цільове спрямування платежу (податок на прибуток за 1 квартал 2011 року) при наявності непогашеного податкового боргу, що виник раніше, не має правового значення, оскільки при наявності у суб'єкта господарювання податкового боргу зарахування сплачених коштів (в рахунок боргу) проводиться згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Отже, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в спосіб, що передбачені законами України, та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, суд приходить висновку, що вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич