Постанова № 34264487, 17.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року № 813/3174/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дем'яновського Г.С.,

за участі секретаря судового засідання Гавірко О.О,

представника позивача Демчука І.Д.

представника відповідача Мамай П.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ФГ «Серміш Агро» до Об»єднаної державної податкової інспекції у Буському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку та зобов'язання до вчинення дій

встановив:

Адміністративний позивач-Фермерське господарство «Серміш Агро» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними дії щодо відмови у реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку та зобов'язання до вчинення дій

В процесі розгляду справи до участі в її розгляді замість неналежного відповідача залучено ДПІ у Буському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що він є сільськогосподарським підприємством з 01.01.2009 року, та отримав в ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, дата початку дії якого 11.01.2013 року. Згідно реєстраційних документів позивач, як сільськогосподарське підприємство здійснює тільки такі види діяльності як: вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, про що свідчать реєстраційні документи. Крім цього, для вирощування зернових та технічних культур позивач орендує земельні ділянки. З огляду на це, позивач вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків та прийняв незаконне, протиправне рішення, відтак просить його скасувати.

Позивач вважає та посилається на те, що перевіряючими формально, упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи та документів, що мають значення для прийняття рішення та з грубим порушення вимог чинного законодавства України підійшли до прийняття рішення щодо відмови у реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік. У зв'язку із чим, порушено права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин., та норми чинного законодавства України, зокрема, Податкового кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав , викладених у запереченні..

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

19.04.2006 року Буською районною Державною адміністрацією Львівської області проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Серміш Агро», присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34107325, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивача взято на облік в органи державної податкової служби, про що видано довідку 4 ОПП.

ФГ «Серміш Агро» звернулась із листом №27 від 20.02.2013 року до ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС про реєстрацію фермерського господарства платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік. Проте, відповідач листом від 28.02.2013 року №1048/10/15-0 повідомило позивача про те що фермерське господарство не може бути зареєстроване як платник фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, оскільки станом на 01.01.2013 року має податковий борг в сумі 135 167,77грн. по коду платежу 1401016, чим порушено вимоги пп.306.1 ст.301 ПК України. На підставі цього, ФГ «Серміш Агро» у 2013 році переходить на загальну систему оподаткування.

В судовому засіданні позивач із вказаними твердженнями органів ДПС не погодився, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам, матеріалам фінансово господарської діяльності підприємства, документам бухгалтерського та податкового обліку, нормам чинного законодавства України, зокрема, Податкового кодексу України, Постанови КМУ України від 12.01.2011р. №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» та Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскаржив їх в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 та 2 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до закону. Тобто, на законодавчому рівні закріплено, які обов'язкові реквізити та інформацію повинен містити первинний документ, в тому числі акт виконаних робіт, для того щоб фіксувати факти здійснення господарських операцій та відображати в бухгалтерському обліку господарських операцій.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Згідно з пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до положень пп.54.3.2. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як свідчать матеріали справи та посилається позивач, на сьогодні, органами ДПС не прийнято жодного рішення щодо визначення та донарахування податкових зобов'язань по ПДВ чи застосування до позивача будь-яких штрафних санкцій по даному податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 цього ж Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком сільськогосподарських товаровиробників здійснюється відповідно до глави 2 Розділу XIV Податкового Кодексу України. Статтею 209 ПК України передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Статтею 209 ПК України передбачено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур, овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, розведення свиней. Відповідно до реєстраційних документів позивача, сільськогосподарське підприємство здійснює такі види діяльності по КВЕД: _01.11 вирощування зернових та технічних культур (пп.209.17.1 п.209.17 ст.209 КВЕД-2010); 01.46 розведення свиней (пп.209.17.6 п.209.17 ст.209 КВЕД-2010); _01.11 овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (пп.209.17.2 п.209.17. ст..209 КВЕД-2010).

Порядок нарахування, строки сплати та строки подання податкової декларації на поточний рік з фіксованого сільськогосподарського податку визначено ст. 306 цього ж Кодексу. Відповідно до п. 306.1 цієї статті встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку (п. 306.2 ст. 306 Кодексу). Статтею 308 ПК України визначений порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зокрема встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); - звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки; - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; - відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з думкою позивача про те, що останній, відповідно до вказаних вище вимог подав заяву до органів ДПС про реєстрацію господарства платником фіксованого сільськогосподарського податку, однак, відповідач незаконно відмовив позивачу у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку.

З 2009 року позивач зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку та має відкриті рахунки як сільськогосподарське підприємство із спеціальним режимом оподаткування спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства. Відповідно до вимог пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. При цьому, згідно із ст.52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

11.03.2013 року та 21.03.2013 року, позивач звернувся із листами до відповідача, ДПС України та ДПС у Львівській області про надання роз'яснення, чи вважається ПДВ не перерахований з основного на спец рахунок, податковим боргом. ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС листом від 12.03.2013 року №1254/8/19-0 повідомила про те, що станом на 11.03.2013 року за ФГ рахується несплачена сума ПДВ, яка згідно п.209.2 ст.209 ПК України не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства.

Згідно з вимогами п.53.1 ст.53 ПК України передбачено наслідки застосування податкових консультацій. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Позивач також посилається і на те. що одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України). При цьому, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 Кодексу).

Таким чином відповідач не провів відповідну перевірку позивача на предмет виявлення нецільового використання коштів , які би мали бути перераховані на зазначений спец рахунок , не визначив і не стягнув з позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу ,тобто своїми діями підтвердив твердження позивача ,що неперерахування коштів на спец рахунок виникло тільки внаслідок відсутності коштів взагалі по вині контрагентів позивача , і неперерахування коштів на спец рахунок , з якого вони можуть бути використані лише підприємством , а не бюджетом, не можна рахувати податковим боргом.

Тому застосування відповідачем п.301.6.3. ст..301 Податкового кодексу України і відмова в реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку є неправомірними.

Враховуючи норми пунктів 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56, статтю 53 Кодексу, а також те що перерахунок податку на додану вартість на спец рахунок не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, тому органи ДПС незаконно відмовили у реєстрації ФГ «Серміш Агро» платником фіксованого сільськогосподарського податку.

При розгляді та вирішенні даної справи, суд враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, ОДПС не представило жодного документа який би підтверджував їх позицію та не вказано жодної норми закону відповідно до якого вчиняли дані оскаржувані дії.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності заявлених позовних вимог.

З огляду на це, беручи до уваги положення ст. 162 КАС України, рішення щодо відмови у реєстрації ФГ «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік є протиправним і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог ПК України. Також слід зобов»язати Об»єднану державну податкову інспекцію у Буському районі Головного управління Міндоходів у Льівській області зареєструвати Фермерське господарство «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Об»єднаної державної податкової інспекції у Буському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо відмови у реєстрації Фермерського господарства «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік;

Зобов»язати Об»єднану державну податкову інспекцію у Буському районі Головного управління Міндоходів у Льівській області зареєструвати Фермерське господарство «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Серміш Агро»судові витрати в сумі 34 грн.41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України

Суддя Дем'яновський Г.С.