Постанова № 34263957, 27.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 р. Справа № 804/11393/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Сафронової Г.В.

за участю:

представників позивача - Єрмакової С.В.

представника відповідача - Прудко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Равєлін» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Равєлін» з питань дотримання вимог податкового законодавства, по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «АТМ» за період червень 2012 року, ТОВ «Лігран» за період травень, червень 2012 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період травень, червень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, ПНВП «Техніка» за період липень, серпень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №30/221/3386758 від 12.07.2013 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 р. №0001762202, яким збільшено ТОВ «Равєлін» суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 136 742 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34 185,5 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. Первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з ПП «АТМ», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПНВП «Техніка», їх реальність. За таких обставин, позивач просив суд: визнати винесене ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно ТОВ «Равєлін» (код ЄДРПОУ 33806758) податкове повідомлення-рішення №0001762202 від 15.08.2013 р. протиправним та скасувати, а сплачені позивачем судові витрати стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та в обґрунтування своєї позиції зазначила, що оскільки операції позивача з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 р. №0001762202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 136 742 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34 185,5 грн. винесено правомірно, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Равєлін» (код ЄДРПОУ 33806758) зареєстроване 07.11.2005 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Взято на податковий облік з 09.11.2005 р. в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 02.07.2013 року №4 та направлення від 02.07.2013 р. №1, згідно п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.78.1.11. п.78.1. ст.78 ПК України, співробітниками ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Равєлін» з питань дотримання вимог податкового законодавства, по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641) за період червень 2012 року, ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) за період травень, червень 2012 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) за період травень, червень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689) за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, ПНВП «Техніка» (код за ЄДРПОУ 19099225) за період липень, серпень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №30/221/3386758 від 12.07.2013 року .

Зазначеною перевіркою, згідно її висновків, встановлено порушення ТОВ «Равєлін»:

- п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200, п.201.1., п.201.6., п.201.7., п.п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 136 742,5 грн., в т.ч. по періодам: у травні 2012 року - 9 098,44 грн., у червні 2012 року - 22 954,02 грн., у липні 2012 року - 10 252,56 грн., у серпні 2012 року - 9 125,2 грн., у вересні 2012 року - 18 959,93 грн., у жовтні 2012 року - 3268, 14 грн., у листопаді 2012 року - 17 267,66 грн., у грудні 2012 року - 45 816,55 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001762202 від 15.08.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 136 742 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34 185,5 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Як вбачається з акту перевірки №30/221/33806758 від 12.07.2013 року, та наданих пояснень представника відповідача в судовому засіданні, підставою для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість стали акти перевірок контрагентів позивача, зокрема, акт невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо документального підтвердження господарських відносин ПП «АТМ» із платниками податків (контрагентами) за № 7198/22-4/24606641 від 21.12.12 року, акт документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Лігран» за №7250/224/34656476 від 28.12.12 року, складений ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з платниками податків (акт №7206/224/33421689 від 21.12.12 року, складений ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), акт невиїзної документальної перевірки ПНВП «Техніка» №7197/229/19099225 від 21.12.12 року, складений ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та акт невиїзної перевірки ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за №7204/224/32694389 від 21.12.12 року.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

З наданих до суду первинних документів вбачається, що ТОВ «Равєлін» мало взаємовідносини з наступними контрагентами , зокрема, ПП «АТМ», ТОВ «Лігран», ПНВП «Техніка», ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», так на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами позивачем до матеріалів справи надано відповідні договори та виписані контрагентами накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, рахунки-фактури, виписки з банківських установ.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ПП «АТМ», ТОВ «Лігран», ПНВП «Техніка», ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів.

Відповідач в акті перевірки не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування податкового кредиту, не надає доказів, які б спростовували реальність господарської операції позивача з вищезазначеним контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки позивача та його контрагентів.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи позивача та його контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що господарські операції між ТОВ «Равєлін» з ПП «АТМ» за період червень 2012 року, ТОВ «Лігран» за період травень, червень 2012 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період травень, червень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, ПНВП «Техніка» за період липень, серпень, вересень 2012 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами. Крім того, докази щодо наявності таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій - ПП «АТМ», ТОВ «Лігран», ПНВП «Техніка», ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у встановленому порядку були зареєстровані як суб'єкти господарювання та на дату здійснення операцій підприємства були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Щодо ненадання позивачем, як зазначено в акті перевірки, товарно-транспортних накладних, суд виходить з наступного. Визначення товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, наведене в п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363. Відповідно до вказаних Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників - Замовників.

За договором поставки позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим.

Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Сертифікат походження та паспорт якості не є документами первинними для обов'язкового врахування як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом зроблені без врахування первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операцій та ґрунтується тільки на висновках актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо не підтвердження господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обґрунтованими, такими, що не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Равєлін» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0001762202, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.