Постанова № 34263428, 01.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року о 14 год. 50 хв. Справа № 808/6490/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Білоусі А.О.

за участю представників

позивача - Клименка А.О. (довіреність від 01.07.13 №21/8/10 )

відповідача - Матюшко Е.В. (довіреність від 04.04.13 №1116)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя

про стягнення коштів за податковим боргом

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі - КЕВ м. Запоріжжя, відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 6721,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №2181-ІІІ) та зазначено, що відповідач має заборгованість з податку власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 6721,00 грн. Позивач зазначає, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати суми штрафних санкцій, нарахованих податковим органом у податковому повідомленні-рішенні, та суми пені, нарахованої за несвоєчасну сплату боргу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що КЕВ у м. Запоріжжі є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету відповідно до кошторисних призначень на поточний рік, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» і дані видатки не передбачені кошторисом. Відповідач звертає увагу, що КЕВ у м. Запоріжжі, як і інші військові частини, звільнений від сплати податку з власників транспортних засобів відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», тому вважає, що КЕВ у м. Запоріжжі не повинен сплачувати вказаний податок.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №530819 від 29.05.2013 (а.с.4) 25.06.2006 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради включено відомості про юридичну особу - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 07809992) - до вказаного Реєстру.

Станом на час розгляду адміністративної справи відповідач має податковий борг у розмірі 6721,00 грн., який виник на підставі наступного.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 06.08.2012 була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, за результатами якої складено Акт від 06.08.2012 №364/15/07809992. В Акті зазначено, що «…Платник порушив терміни сплати транспортного податку податкового зобов'язання протягом строків, визначених ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-ХІІ від 11.12.1991 р. (із змінами та доповненнями): податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом…) (а.с.6). Вказаний акт свідчить про те, що відповідачем порушено строки сплати вказаного податку, а саме граничні терміни сплати податкових зобов'язань: до 11.01.2004, до 31.05.2007, до 14.04.2008, до 11.07.2008, до 14.07.2008, до 14.10.2008, до 27.11.2008 (а.с.6).

На підставі Акту перевірки від 06.08.2012 №364/15/07809992 позивачем 22.10.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007121501, яким відповідачу визначено суму штрафу у сумі 3702,35 грн. за платежем «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів передбаченого ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-ХІІ від 11.12.1991 (далі - Закон України №1963-ХІІ), п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано Начальником КЕВ гол.бух. Левченко В.Є. 22.10.2012 (а.с.5).

Вказана сума, відповідачем у встановлені законодавством строки сплачена не була, у зв'язку з чим набула статусу податкового боргу.

Крім того, судом встановлено, що відповідачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань була нарахована пеня у сумі 3018,65 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку (зворотній бік, скорочена форма) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) (а.с.9-11).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до положень Закону України №2181-III були сформовані та надіслані податкові вимоги:

- №1/129 від 29.01.2002, яка отримана уповноваженою особою відповідача 04.03.2002 (а.с.8);

- №2/264 від 05.02.2002, яка отримана відповідачем уповноваженою особою відповідача 08.02.2002 (а.с.8).

Станом на 01.10.2013 відповідач має заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 6721,00 грн.

Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У п.57.3. ст. 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до приписів п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно із Відповідно до п. 59.4. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вищенаведеним нормативним актом не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

Аналогічні положення мітив Закон України №2181-ІІІ, який діяв на момент винесення податкових вимог.

За правилами пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно з п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

Пунктом 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Інструкції про порядку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контролю за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005 №276 (далі - Інструкція №276), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

У п.3.6 Інструкції №276 зазначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно п. 4.1 Розділу 4 Інструкції №276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі «Нараховано платежів - зменшено платежів» за відповідними кодами операцій (п. 4.2.1 Розділу 4 Інструкції №276).

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підтвердження податкового боргу відповідача надано облікові картки платника податку (зворотній бік, скорочена форма) з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя за 2012, 2013 роки.

Щодо твердження відповідача, про відсутність у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя обов'язку сплачувати податок з власників транспортних засобів відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України №1963-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 4 зазначеного Закону України встановлено пільги зі сплати такого податку та визначено вичерпне коло осіб, які звільняються від його сплати. Військових частин та установ Збройних Сил України у цьому переліку немає.

Разом із тим Законом України від 5 жовтня 2000 року №2019-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України» останній було викладено в новій редакції та доповнено новими статтями. Зокрема, статтею 14, якою встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Отже, на час виникнення спору були чинними редакції двох законів, які неоднаково регулювали правовідносини, що виникали зі сплати податку, зокрема військовими частинами.

Проте принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначав саме Закон України від 25 червня 1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування» (далі - Закон України №1251-XII).

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Цією нормою також передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи зазначене, а також те, що Закон України №1934-ХІІ не є законом про оподаткування, а визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними, військова частина як власник транспортних засобів повинна сплачувати відповідний податок.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.01.2013 у справі №21-431а12 за позовом військової частини А1201 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Частиною 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262-IV суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя є військовою частиною як суб'єкт господарської діяльності у Збройних силах, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про реєстрацію від 11.11.2010 №333 (а.с.34).

Тому, зважаючи на все вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за ставками, встановленими Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 6721,00 грн., ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов податкового органу є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 07809992) податкову заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 6 721,00грн. (шість тисяч сімсот двадцять одну грн. 00 коп.) на р/р 33213807700003, код платежу 12020100, одержувач: Державний бюджет у Жовтневому районі м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38025440, банк ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара