Постанова № 34263322, 16.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 809/2921/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю:

представника позивача - Левицького Д.Р.,

представника відповідача - Сендунь М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейдзахід" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротрейдзахід», звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки оформленої Актом від 16.07.2013 року та щодо визнання нікчемними та фіктивними поставки товарів ТОВ «Євротрейдзахід» у висновках акту від 16.07.2013 року.

В судовому засіданні згідно вимог статті 55 КАС України було допущено заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які укладені між ТОВ «Євротрейдзахід» та ТОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмент», перевищивши при цьому свої повноваження, оскільки не наділений компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного та господарського законодавства. З посиланням на положення статей 204, 207, 228 Цивільного кодексу України, вказує, що ТОВ «Євротрейдзахід» надано до перевірки достатньо документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та його контрагентами, зокрема податкові та видаткові накладні, договори.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні на адміністративний позов, направленому на адресу суду. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

На підставі службового посвідчення від 03.09.2012 року №093524, виданого ДПІ у Галицькому районі, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Сисаком Петром Степановичем згідно п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України та п. 4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», з 15 по 16 липня 2013 року проведено зустрічну звірку ТОВ «Євротрейдзахід» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «СМУ-600» за січень 2012 року, з ТОВ «Лідерком» за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року, з ПП «Викуп» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року та з ПП «Біко Агротрейд» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року.

Зустрічну звірку проведено у приміщенні ДПІ у Галицькому районі за відсутності

посадових осіб ТОВ «Євротрейдзахід».

Для проведення зустрічної звірки позивача відповідачем, в тому числі, використано наступні документи: матеріали перевірки ТзОВ «Лідерком» (акт від 17.05.2013р. № 1698/22-8/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.09.2011 року по 29.02.2012 року»); матеріали перевірки ПП «СМУ-600» (акт від 23.08.2012р. № 3240/22-9/21687550 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СМУ-600» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за січень 2012 року»); матеріали перевірки ТОВ «Викуп» (акт від 13.05.2013 року №1623/22.8/35917680 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» щодо підтвердження господарських відносин платниками за період діяльності з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.»); матеріали перевірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (акт від 17.05.2013р. №1699/22.8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.07.2011 року по 31.03.2013 року»); матеріали перевірки ПП «Біко Агротрейд» (акт від 17.05.2013р. № 1699/22.8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Біко Агротрейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з01.07.2011 року по 31.03.2013 року»); матеріали, надані ТОВ «Євротрейдзахід» для проведення зустрічної звірки (копії первинних документів та стану взаєморозрахунків з ТзОВ «Лідерком», по взаєморозрахунках з ПП «СМУ-600», по взаєморозрахунках ТОВ «Викуп», по взаєморозрахунках з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та по взаєморозрахунках з ПП «Біко Агротрейд»; звітні данні декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, додатки до декларацій (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів подані ТОВ «Євротрейдзахід»); звітні данні декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, додатки до декларацій подані ТОВ «Євротрейдзахід»; податкові розрахунки Форми № 1ДФ за 2-4 квартали 2011 року та перший квартал 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення, які відображено у висновках Акту звірки, а саме: п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах із ТзОВ «Лідерком», з ПП «СМУ-600», з ТОВ «Викуп», з ПП «Біко Агротрейд», з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, а саме: господарські операції ТОВ «Євротрейдзахід» за листопад-грудень 2011 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника ТзОВ «Лідерком» та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців: ТОВ «Вест Вінд»; господарські операції ТОВ «Євротрейдзахід» за січень 2012 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника ПП «СМУ-600» та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців: ТОВ «Вулкаскот Україна»; господарські операції ТОВ «Євротрейдзахід» за липень-жовтень 2011 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців: ТОВ «Вулкаскот Україна» та ТзОВ «Вест Вінд»; господарські операції ТОВ «Євротрейдзахід» за січень-лютий 2012 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - ПП «Біко Агротрейд» та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців: ТзОВ «Вест Вінд»; господарські операції ТОВ «Євротрейдзахід» за січень-лютий 2012 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - ТОВ «Викуп» та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців: ТОВ «Вулкаскот Україна» та ТзОВ «Вест Вінд»; порушення п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 , п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, які полягають у завищенні податкового зобов'язання у сумі 54 916,98 грн., у тому числі по періодах: серпень 2011 року - 20 361 грн.;вересень 2011 року - 90 719,7 грн.; жовтень 2011 року - 22 823,49 грн.; листопад 2011 року - 70 803,04 грн.; грудень 2011 року - 154 266,75 грн.; січень 2012 року - 39 886,6 грн.; лютий 2012 року - 13 696,4 грн.; березень 2012 року - 3 360 грн.; завищення податкового кредиту у сумі 385 555,93 грн., у тому числі по періодах: серпень 2011 року - 20 156,24 грн.; вересень 2011 року - 85 668,32 грн.; жовтень 2011 року - 22 042,86 грн.; листопад 2011 року - 63 531 грн.; грудень 2011 року - 138 431,21 грн.; січень 2012 року - 42 362,3 грн.; лютий 2012 року - 13 364,0 грн.; порушення п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 135.2. ст. 135, п.п.135.4.1. п.135,4 ст.135, п.137.1. ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, які полягають завищенні в податковому обліку суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року на загальну суму 1 750 379,92 грн. і 1-й квартал 2012 року на суму 284 715 грн., та завищенні суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на загальну суму 1 676 245,35 грн. і 1-й квартал 2012 року на суму 278 631,5 грн. За наслідками виявлених порушень податковим органом рішення не приймались.

Позивач вважає, що дії податкового органу по проведенню перевірки та визнання нікчемними та фіктивними поставки товарів в акті звірки є протиправними, в зв'язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Видача контролюючими органами наказів та направлень на такі звірки не передбачена.

Згідно п.1 «Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, і здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до вищевикладеного, відповідач при проведенні зустрічної звірки позивача, порушень чинного законодавства не допускав, а позивачем не наведено жодної підстави щодо протиправності дій відповідача при проведенні такої звірки.

Як наслідок суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій ДПІ у Галицькому районі щодо проведення перевірки ТОВ «Євротрейдзахід» результати якої оформлено в Акті від 16.07.2013 року за №26/2000/37684155, є безпідставною, а позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Слід зазначити, що за текстом Акту зустрічної звірки та висновків цього акту, відповідач посилається на порушення позивачем положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Однак, відповідачем не було сформовано висновок щодо визнання поставок товарів здійснених позивачем, нікчемними чи фіктивними, визнання правочинів такими, що суперечать інтересам держави та спрямовані на незаконне заволодіння майном.

Тобто, на противагу твердженням позивача про те, що відповідач перевищив повноваження визнаючи поставки товарів за договорами укладеними між ТОВ «Євротрейдзахід» та його контрагентами, нікчемними та фіктивними, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення таких дій ДПІ у Галицькому районі.

Натомість, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивачем сформовано висновок щодо відсутності поставок товарів по угодах укладених між позивачем та його контрагентами та щодо укладення позивачем угод які не спрямовані на настання реальних наслідків, тобто висновки щодо безтоварності проведених операцій.

В контексті вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не враховано ту обставину, що при формуванні висновків в Акті звірки, фактичними порушеннями встановленими перевіркою є висновок щодо відсутності поставки товарів. А отже, на думку суду, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними та фіктивними поставок товарів ТОВ «Євротрейдзахід» у висновках Акту звірки від 16.07.2013 року, є безпідставною та як наслідок не підлягає до задоволення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Висновки податкового органу щодо відсутності поставок товарів за правочинами, укладеними між позивачем та його контрагентами, не потягли за собою будь-яких негативних наслідків для позивача, в тому числі, й у вигляді прийнятих за результатами звірки, податкових повідомлень-рішень. Позовних вимог щодо протиправності внесення змін в облікові дані позивача податковим органом, позивачем не заявлено.

Крім того, суд погоджується із висновками позивача викладеними на ст. 58 Акту, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп.139.1.9 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язано вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.2 ст.3 вказаного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до яких, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено судом позивачем на запити податкового органу надано первинну бухгалтерську документацію по операція проведених за договорами укладеними із ТзОВ «Лідерком», ПП «СМУ-600», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд». А саме: копії договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень та актів приймання-здачі виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями запитів ДПІ у Галицькому районі та відповідей на них (т.2 а.с.159-170).

Однак, як встановлено перевіркою та підтверджено в судовому засіданні, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували транспортування, оприбуткування та зберігання товарно-матеріальних цінностей отриманих від його контрагентів відповідно до укладених правочинів, тобто товаросупроводжуючих, складських та інших документів.

Крім того, представником позивача вказані документи суду не надано. Реальність проведення таких операції сторонами договору, судом не встановлено, що дає підстави для формування вищевказаних висновків податкового органу.

Також, перевіркою встановлено допущення ТОВ «Євротрейдзахід» порушення вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність у позивача видаткових та податкових накладних, виданих контрагентами як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового кредиту, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який формує дані по податку на додану вартість, вбачається спрямованість на необґрунтоване завищення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в податковому обліку.

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ПП «СМУ-600», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс Констракшн Менеджмент» вказаних в податкових накладних товарів, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна.

Вказані обставини в своїй сукупності, дають підстави суду для формування висновку про відсутність фактичного виконання договорів ТОВ «Євротрейдзахід» та його контрагентами, фактичного транспортування і поставки такої продукції.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій з купівлі (поставки) контрагентами позивача товарів, визначених в договорах.

Виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкової накладної у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування звітності по податку на додану вартість, але не вичерпною.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося.

В контексті вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності висновків позивача в Акті зустрічної звірки за №26/2000/37684155 від 16.07.2013 року щодо відсутності поставок товарів та укладення договорів без мети настання реальних наслідків, та як наслідок висновків про завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, а також завищення суми доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а позовні вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача, такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 21.10.2013 року.