Постанова № 34263140, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. (о 12:05) Справа №801/7240/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео»

до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим,

Державної податкової адміністрації в АР Крим

про визнання протиправними та недійсним рішення, визнання протиправними дій,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим з Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа № 2а-10287/09/9/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання протиправними дії ДПА в АР Крим щодо складання акту (довідки) перевірки порядку проведення розрахунків за товари (послуги) від 03.07.2009; визнання протиправним та недійсним рішення ДПІ в м. Феодосії про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2009 №0003442303 на суму 3754,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при складанні спірного акту перевірки були порушені вимоги законодавства, внаслідок чого спірне рішення та дії податкового органу є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2010р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010р., позов задоволено, визнано протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим щодо проведення 03.07.2009 року перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» та складення акту (довідки) від 03.07.2009 року про проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим від 10.07.2009 року № 00003442303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3754,50 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція в м. Феодосія АР Крим, Державна податкова адміністрація в АР Крим звернулись до Вищого адміністративного суду України с касаційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2013 року у справах № К-31030/10, К-35270/10, касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.07.2013 суддею Тоскіною Г.Л. прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання протиправними та недійсним рішення, визнання протиправними дій.

У судове засідання, яке відбулось 09.10.2013р. позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідачів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валео» 07.03.1995 року зареєстровано виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 646742 (а.с.73).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 58.01.29-53/528 від 01.03.2007 року (а.с.30) видами діяльності ТОВ «Валео» за КВЕД, є зокрема роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Феодосія АР Крим 03.07.2009 року було проведено перевірку позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведеної перевірки було складено акт (довідку) від 03.07.2009 року (а.с.7-8), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 4, 11, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту (довідки) від 03.07.2009 року позивачем 10.07.2009 року було прийнято рішення № 0003442303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3754,50 грн. (а.с.9).

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач 18.07.2009 року звернувся до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим зі скаргою (а.с.68).

Крім того, 17.07.2009 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в АР Крим зі скаргою на дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим під час проведення перевірки 03.07.2009 року.

Не отримавши відповіді на вказані скарги, позивач звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача надалі Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) на час проведення перевірки були визначені у статті 11-1 Закону №509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Отже, з вищевикладеного вибачається, що проведення перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР плановими тільки стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону.

Згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Враховуючи бланкетний характер вказаної норми, суд дійшов висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях №392 від 02.07.2009, №393 від 02.07.2009 зазначений вид перевірки - планова.

За характером перевірки, яку провели посадові особи відповідача, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи відповідача, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

Судом встановлено, що на підставі плану проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг у липні 2009 передбачено проведення перевірки позивача.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання" складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення "план на місяць", а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття "планової перевірки", різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Проаналізувавши названі норми права, суд дійшов до висновку, що законодавець розрізняє поняття «планова виїзна перевірка», «планова перевірка», «позапланова виїзна перевірка» та «позапланова перевірка».

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509, зазначає, що поняття "позапланова перевірка" та "позапланова виїзна перевірка" не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття "позапланової виїзної перевірки" у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та "позапланової перевірки" відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме "позапланової перевірки", а не "позапланової виїзної перевірки", що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути окремою та єдиною підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується відміткою про ознайомлення і отримання примірнику акту перевірки особою, яка була присутня під час проведення перевірки.

Таким чином, у разі порушення відповідачем приписів ст. 11-2 зазначені порушення Закону №509 суб'єкт підприємницької діяльності мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, чим позивач не скористався, визнавши проведення перевірки правомірним.

Водночас суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Наказом ДПА України від 12.08.2008 № 534 затверджені Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій за результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка.

Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства (яке було чинне на час проведення перевірки позивача), суд робить висновок, що до повноважень податкового органу відноситься проведення перевірок за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), складання акту (довідки) за результатами зазначених перевірок, який, в свою чергу, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог діючого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, враховуючи, що посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки ТОВ «Валео», то їх дії щодо складання акту перевірки є правомірними та відносяться до повноважень податкового органу.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що директор ТОВ «Валео» (маючи відповідно до уставу право підпису документів від підприємства) не підписував акт (довідку) від 03.09.2009р., оскільки відповідно до п. 7 Методичних рекомендацій право підпису акту (довідки) перевірки має керівник суб'єкта господарювання або його представник, а у випадку їх відсутності - особа, що уповноважена здійснювати розрахункові операції.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Державної податкової адміністрації АР Крим щодо складення акту (довідки) від 03.07.2009 року про проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що посадові особи податкового органу були допущені до перевірки, то суд розглядає по суті правомірність виявлених під час перевірки порушень.

Як зазначено вище, за результатами проведеної перевірки позивача було складено акт (довідку) від 03.07.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 4, 11, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

- порушений режим використання попереднього програмування найменування товару (17 х 5 = 85 грн.);

- не надано КОРО (340 грн.);

- не забезпечено відповідність готівки на місці проведення розрахунків сумі, вказаної в денному звіті РРО (сума невідповідності склала 665,90 грн.).

На підставі акту (довідки) податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2009 року № 0003442303 у сумі 3754,50 грн.

Перевіряючи правомірність нарахування відповідачем фінансових санкцій за кожним порушенням окремо, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (надалі Закон № 265/95) місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Відповідно до ст.3 Закону України № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону); застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3 ст. 3 Закону); забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення (п. 4 ст. 3 Закону); щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п. 9 ст. 3 Закону); проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (п. 11 ст. 3 Закону); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п. 13 ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265/95, а саме проведення розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку.

У зв'язку з чим, до суб'єкта підприємницької діяльності, позивача у справі, застосована фінансова санкція відповідно до п. 6 ст. 17 Закону № 265/95 у розмірі 85,00 грн. (17 грн. х 5). Зазначені обставини були встановлені актом (довідкою) від 03.07.2009р. та не були спростовані позивачем.

Згідно з п. 3 ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки встановлено порушення п. 4 ст. 3 Закону № 265/95, а саме не забезпечена цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення, у зв'язку з чим до ТОВ «Валео» застосована фінансова санкція відповідно до п. 3 ст. 17 Закону № 265/95 у розмірі 340,00 грн.(17 грн. х 20). Зазначені обставини були встановлені актом (довідкою) від 03.07.2009р. та не були спростовані позивачем.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій відповідача виявлена різниця, яка складає 665,90 гривень, що є порушенням п. 13 ст. 3 Закону № 265/95. Зазначені обставини були встановлені актом (довідкою) від 03.07.2009р. та не були спростовані позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом вірно застосовані штрафні(фінансові) санкції у розмірі 3754,50 грн. ((665,90 грн. х 5) + (17 грн. х 20) + (17 грн. х 5)).

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зауважує, що позивачем не надані докази дотримання вимог п. 4, 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та докази, які спростовують обставини, викладені в акті (довідці) від 03.07.2009р.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення № 0003442303 від 10.07.2009 року Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» на загальну суму 3754,50 гривень прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах повноважень, наданих податковому органу.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини у справі, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.10.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 11.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна