Постанова № 34262794, 11.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2013 року Справа № 812/4507/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконя Д.І.,

за участю

представника позивача: Бєлухи М.Б. (довіреність від 15.05.2013 №1831),

представника відповідача: Басакіна В.В. (довіреність від 14.03.2013 №2157/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000702200, 0000692200, 0000682200 від 25.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька» до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702200, №0000692200, №0000682200 від 25.12.2012.

В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.

ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт від 30.11.2012 №80/22-31380846.

Позивач не згодний з висновками акту перевірки щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія», та вважає, що висновок відповідача протирічить наявним первинним документам, а також діючому законодавству, оскільки здійснення господарських операцій підтверджено повністю первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» цілком правомірно, з дотриманням вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі первинних документів включило до складу валових суми витрат за перевіряемий період.

Формування податкового кредиту здійснювалося ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» відповідно до податкових накладних та інших первинних документів, виданих постачальниками товарів та послуг. Отже, при формуванні податкового кредиту ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» дотримано вимоги п.п.198.1 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Первинні документи ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Універсальна дія» стосовно того, що вінне підписував договори та інші документи не може бути підставою для заперечення факту поставки, оскільки договір поставки з ТОВ «Універсальна дія» є дійсним, його підписано та скріплено печатками; ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» фактично оримував товар, первинні документи та сплачувало вартість товару на поточний рахунок ТОВ «Універсальна дія»; пояснення директора не є підставою для встановлення факту підробки документів, оскільки в даному випадку йдеться про кримінальний злочин, факт якого та винність певної особи може бути встановлена виключно вироком компетентного суду, в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Будь-який вирок суду, яким встановлена протиправність дій певних осіб при укладенні та виконанні договору з ТОВ «Універсальна дія» - відсутній. Документи могли бути підписані та видані іншими особами, що працюють (працювали) в ТОВ «Універсальна дія», або іншим чином уповноважені громадянином ОСОБА_3

Безпідставним є висновок відповідача про те, що виключно товарно-транспортна накладна є виключним первинним документом, що засвідчує факт поставки.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на те, що належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які надані під час проведення перевірки, не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару повивачеві, а за відсутності фактичного отримання товару, що оформлено належними первинними документами, зазначені первинні документи є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання товару.

Поставка товару позивачу відбувалася на підставі укладених з TOB «Універсальна Дія» угод, тому позивач, як отримувач товару повинен мати товаро-транспортні накладні, оскільки вони є підставою для бухгалтерського обліку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, що виник у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду є, зокрема, належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №113/2 від 09.04.2013 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 - директора TOB «Універсальна Дія» у податкових накладних, видаткових накладних виписаних на адресу позивача та вищевказаних угодах здійснено не вказаною особою, а іншими особами.

Перевіркою податкового органу, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, встановлена неможливість здійснення з боку ТОВ «Універсальна дія» господарської діяльності, оскільки відсутні необхідні для цього трудові та матеріальні ресурси, що підтверджується відповідними актами перевірки, де знаходиться на податковому обліку TOB «Універсальна Дія».

Під час проведення перевірки податковим органом використані пояснення водіїв, які пояснили, що не здійснювали постачання товару від ТОВ «Універсальна дія». Дані пояснення є належними доказами в розумінні ст.70 КАС України.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 15.06.2001 за №1 381 1200000 000036, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.11).

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області, зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, основними видами діяльності підприємства за КВЕД та згідно статуту є, серед іншого, виробництво листового скла; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (Т.1 а.с.12).

В період з 26.11.2012 по 28.11.2012 ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області була проведена документальна попланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія» за період з 01.03.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт від 30.11.2012 № 80/22-31380846 (Т.1 а.с.13-39).

Перевіркою встановлені такі порушення:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія» за період з 01.03.2011 по 30.11.2011 у сумі 22 758 547 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 3 055 775 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 7 205 380 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 6 622 218 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 5 875 174 грн.;

- п. 198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3 378 152 грн., у тому числі за березень 2011 року у сумі 592 421 грн., травень 2011 року у сумі 977 078 грн., жовтень 2011 року у сумі 1 201 839 грн., листопад 2011 року у сумі 606 814 грн., та завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1 173 557 грн., у тому числі квітень 2011 року у сумі 18 734 грн.; липень 2011 року у сумі 463 998 грн., вересень 2011 року у сумі 690 825 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія» за період з 01.03.2011 по 30.11.2011 (Т.1 а.с.13-39).

На підставі акту перевірки від 30.11.2012 №80/22-31380846 ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «П» від 25 грудня 2012 року №0000702200, яким ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 758 547 грн. (Т.1 а.с.40);

- форми «В1» від 25 грудня 2012 року №0000692200, яким ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» зменшено відшкодування з податку на додану вартість на суму 7 847 355 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 577 411 грн. (Т.1 а.с.41).

- форми «Р» від 25 грудня 2012 року №0000682200, яким збільшено суму грошового зобов'язанння з податку на додану вартість в розмірі 3 378 152 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 904 327,50 грн. (Т.1 а.с.43-44).

Як встановлено під час розгляду справи, ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія», оскільки наявні ознаки безтоварності господарських операцій, відсутні докази транспортування товару. На час розгляду справи наявний висновок почеркознавчої експертизи, яким підтверджується, що підписи у податкових накладних від ТОВ «Універсальна дія» виконані невстановленою особою.

З урахуванням предмету спору в дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених з зазначеними підприємствами, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивача за наслідками господарських операцій з ТОВ «Універсальна дія».

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (чинного до 31.03.2011) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про прибуток до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

01 березня 2011 року між ТОВ «Універсальна дія», як постачальником, та ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», як покупцем, укладено договір постачання №1120167/011, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (дошку хвойну хвойної обрізної і не обрізної, комплектуючих деталей для ящиків і єндкепів та брусу). До вказаного договору було додатково укладено угоди від 18.07.2011 №987/сн та від 01.11.2011 №1252/сн, згідно яких вносилися зміни щодо предмету договору (товару) (Т.14 а.с.146-149).

За умовами поставки поставка продукції узгодженими партіями здійснюється автотранспортом постачальника на умовах «DDU- м.Лисичанськ, ул.Мічуріна, 1 та/або вул.Октябрьська, 318» згідно правил Інконтермс в редакції 2000 року. Постачальник передає продукцію у власність покупця на скліді грузоотримувача при фатричній поставці. Передача продукції у власність покупця оформлюються накладними на відпуск продукції , а у разі необхідності (невідповідності даних накладної фактичним даним) - актами приймання-передачі.

Виконання договору підтверджується податковими накладними (Т.14 а.с.150-247, Т.15 а.с.1-228), видатковими накладними (Т.15 а.с.229-251, Т.16 а.с.1-150, Т.17 а.с.1-52), приймальними актами, актами прийняття матеріалу на відповідальне зберігання (Т.2-11, Т.8 а.с.124-250, Т.12 а.с.161-250, Т.18 а.с.1-103).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (Т.11 а.с.198-362, Т.18 а.с.104- 266).

Згідно видаткових накладних та приймальних актів для подальшого використання у виробничій діяльності позивачем отримано від ТОВ «Універсальна дія» дошку хвойну хвойну обрізну і не обрізну, комплектуючі деталі для ящиків і єндкепів та брус згідно умов договору №1120167/011 від 01.03.2011.

Позивачем здійснено оприбуткування придбанного товару в журналі-ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вугілля».

У бухгалтерському обліку придбаний товар списано у витрати на використання у власній господарській діяльності згідно актів списання матеріалів по статтям витрат (Т.17 а.с.123-156). Рух товару від складського примущіння до цеху підтверджується лімітними карточками (Т.17 а.с.157-161).

Складські приміщення (будинок лісотарного цеху та лісопилки), на які здійснювалася поставка товару, належать позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності, витягом про державну реєстрацію прав (Т.17 а.с.162-170).

Стосовно доводів відповідача про відсутність товаро-транспортних документів суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, поставка товару здійснювалася на умовах «DDU- м.Лисичанськ, ул.Мічуріна, 1 та/або вул.Октябрьська, 318» згідно правил Інконтермс в редакції 2000 року.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що згідно ст.6 цього Кодексу сторони вільні при укладанні договору у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Терміни «D» (Інкотремс-2000) означають, що продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення та зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту).

Враховуючи той факт, що умови поставки товару обумовлені умовами договору, поставка товару здійснювалася на умовах «DDU- м.Лисичанськ, ул.Мічуріна, 1 та/або вул.Октябрьська, 318» згідно правил Інконтермс в редакції 2000 року, тобто товар поставлявся постачальником (продавцем) безпосередньо на територію, яка використовується покупцем (позивачем) і в цьому місці проводилося приймання поставки товару від продавця і подальше використання у господарській діяльності, що повністю підтверджується первинними документами, враховуючи, що поставка товару є обов'язком продавця, суд вважає, що товарно - транспортна накладна є документом, що супроводжує товар, і не є обов'язковим документом, на підставі якого підприємство повинно вести облік відпуску (отримання) товарно-матеріальних цінностей. Також, на думку суду, відсутність товарно-транспортних накладних не може безперечно свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших документів бухгалтерського і податкового обліку наданих позивачем нп підтвердження реальності господарської операції, правомірності формування складу валових витрат та податкового кредиту.

Щодо висновку почеркознавчої експертизи №113/2 від 09.04.2013, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 - директора TOB «Універсальна Дія» у податкових накладних, видаткових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Універсальна дія» здійснено не вказаною особою, а іншими особами (Т.14 а.с.50-145), суд вважає, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на податковий кредит.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Посилання відповідача на висновок економічної експертизи від 12.07.2013 в частині встановлення заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 457 339,00 грн., судом не приймаються з огляду на те, що як вбачається із змісту висновку, дослідженню експертом підлягали тільки податкова звітність, податкові та видаткові накладні. Крім того, як зазначено у висновку економічної експертизи, дослідженням, у межах наданих документів, встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 457 339,00 грн. за умови, що господарські операції, які здійснювались ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» з ТОВ «Універсальна дія» в період з 01.03.2011 по 30.11.2011 носили безтоварний характер в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, висновок експерта не є категоричним, оскільки містить умову, при наявності якої висновок податкового органу в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 457 339,00 грн. може бути підтверджений, а саме за умови безтоварності операцій.

Висновки акту №80/22-31380846 від 30.11.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальна дія» за період з 01.03.2011 по 30.11.2011, у частині заниження суми податку на додану вартість у сумі 3 378 153,00, за умовами того, що господарські операції проведені в період з 01.03.2011 по 30.11.2011 з ТОВ «Універсальна дія» носили безтоварний характер не підтверджується (Т.17 а.с.102-106).

За змістом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Документи бухгалтерського та податкового обліку, надані позивачем на підтвердження правомірності складу валових витрат та податкового кредиту, відповідають наведеним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент укладення договору та складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Універсальна дія» та порушення порядку формування валових витрат.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при розгляді цієї справи не доведено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000702200, №0000692200, №0000682200 від 25.12.2012 прийняті відповідачем необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомленнь-рішеннь відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 11 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 жовтня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000702200, 0000692200, 0000682200 від 25.12.2012, задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 25.12.2012 №0000682200, яким Публічному акціонерному товариству «Лисичанський склозавод «Пролетарій» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3378152,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 904327,50 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 25.12.2012 №0000692200, яким Публічному акціонерному товариству «Лисичанський склозавод «Пролетарій» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 7847355,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 577411,00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 25.12.2012 №0000702200, яким Публічному акціонерному товариству «Лисичанський склозавод «Пролетарій» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22758547,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова