Рішення № 34262334, 03.09.2013, Гірницький районний суд м. Макіївки

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 267/4946/13-ц

2/267/1850/13

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області

у складі головуючого судді Наумової О.С.,

при секретарі Ковальчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -

за участю сторін:

від позивача: Утушкін О.О. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що 29.09.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DOM7GR0000000006, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 82400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 26.09.2013 р. Згідно умов договору погашення заборгованості (яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати) повинно здійснюватися щомісячно (щомісячний платіж) в період сплати. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що 26.09.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DOM7GR0000000006, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 82400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2013 р. Згідно умов договору погашення заборгованості (яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати) повинно здійснюватися щомісячно (щомісячний платіж) в період сплати. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № DOM7GR0000000006, згідно умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 47,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 1996 р. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 200000 грн.00 коп.

Позивач згідно умов кредитного договору свої обов'язки виконав, а відповідачі в порушення вимог кредитного договору свої обов'язки належним чином не виконують, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Заочним рішенням суду від 05.11.2012 р. на предмет іпотеки, тобто зазначену квартиру було звернуто стягнення.

Представник позивача просить виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Крім того, просить стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином судовими повістками, причину неявки до суду не повідомили, заперечень на позов не надали.

Зі згоди представника позивача, на підставі викладеного та відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів по наявним доказам і прийняти заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 26.09.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DOM7GR0000000006, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 82400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2013 р. Згідно умов договору погашення заборгованості (яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати) повинно здійснюватися щомісячно (щомісячний платіж) в період сплати.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 8.4 Договору за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховуються.

Згідно з п.5.3 Договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову. (а.с. 5-9)

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № DOM7GR0000000006, згідно умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 47,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 1996 р. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 200000 грн.00 коп. (а.с.10-13)

Заочним рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки від 05 листопада 2012 р. позовна заява Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволена частково, а саме було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно -квартиру загальною площею 47,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.09.1996 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOM7GR0000000006 від 26.09.2008 р. - в розмірі 279224,36 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Крім того, вказаним заочним рішенням з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно судовий збір у розмірі 2899,54 грн.

Вимоги позивача щодо виселення з предмету іпотеки були залишені без задоволення, оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 статті 40 ЗУ «Про іпотеку» та частиною 3 статті 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або із житлового приміщення, на які здійснюється звернення стягнення як на предмет іпотеки, а саме, позивачем не надані докази, щодо отримання відповідачами вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки (а.с.14-17)

Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивач вдруге звертається до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою про виселення відповідачів з квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки.

На даний момент позивачем було надано повідомлення про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і додано реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів з повідомленням - реєстр боржників від 24 травня 2013 р., з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені поштові відправлення.

Однак, у той же час, реєстр поштових відправлень не являється доказом, щодо отримання відповідачами вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки (з особистим підписом).

Відповідно ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, що залишились за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк…зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ „Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання , іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 ЗУ „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому за винятками, встановленими законом.

Відповідно до п.29 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. № 5 при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Відповідно до п.30 Постанови вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено, - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може буди заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках.

У відповідності з п. 37 Постанови невиконання вимог частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотеко держателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до п.43 цієї Постанови Пленуму при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має право врахувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового Кодексу України , статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом встановлено, що заочним рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки від 05 листопада 2012 р. позовна заява Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволена частково, а саме було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно -квартиру загальною площею 47,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.09.1996 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOM7GR0000000006 від 26.09.2008 р. - в розмірі 279224,36 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вимоги позивача щодо виселення з предмету іпотеки були залишені без задоволення, оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 статті 40 ЗУ «Про іпотеку» та частиною 3 статті 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або із житлового приміщення, на які здійснюється звернення стягнення як на предмет іпотеки, а саме, позивачем не надані докази, щодо отримання відповідачами вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки.

На даний момент позивачем було надано повідомлення про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і додано реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів з повідомленням - реєстр боржників від 24 травня 2013 р., з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені поштові відправлення.

Однак, у той же час, реєстр поштових відправлень не являється доказом, щодо отримання відповідачами вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки (з особистим підписом) - тому позовні вимоги позивача про виселення не підлягають задоволенню.

Якщо позовна заява залишається без задоволення судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі ст. 526, 629, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 33,39 ЗУ „Про іпотеку", ст. 109 ЖК України, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. № 5, та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 77, 88, 209, 214-215, 224-225 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмової заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.С.Наумова