Постанова № 34262320, 21.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 р. Справа №805/14349/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бойченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Інпром»

до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі

м. Донецька Головного управління Міндоходів у

Донецькій області

про визнання недійсним та скасування податкового

повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року

№ 0006451501

за участю:

представника позивача: Базишена Р.О. за дов. від 04 жовтня 2013 року,

представника відповідача: Леонова І.Е., за дов. від 26 липня 2013 року,

Сатишевої Т.В., за дов. від 21 жовтня 2013 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інпром» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував незаконністю податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20319,00 гривень за липень 2013 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5080,00 гривень.

Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501 винесене на підставі акту про результати камеральної перевірки від 10 вересня 2013 року № 389/15-1/32876557 суперечить нормам Податкового кодексу України.

Так, в акті камеральної перевірки відповідач послався на приписи пп. 19-1.1.2 п.19-1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.7 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

З наведених норм Податкового кодексу України ст. 79 встановлює особливості проведення документальних невиїзних перевірок. Тобто, позивач не може визначитися, яку саме перевірку його декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року здійснив відповідач.

Позивач в липні 2013 року отримав податкову накладну № 287 від 16 липня 2013 року на суму загальну суму 121915,80 гривень, у тому числі ПДВ 20319,30 гривень від постачальника ТОВ «Торговий дім «Альтаір», яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та відобразив її в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року.

При цьому, встановивши, що податкова накладна була оформлена с порушеннями, позивач подав до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за липень 2013 року, не надавши при цьому копій первинних документів, що підтверджують отримання ним товарів чи факт оплати товарів за податковою накладною від 16 липня 2013 року від постачальника ТОВ «Торговий дім «Альтаір» чи факт постачання товарів.

Позивач зазначає, що мав право включити податкову накладну, отриману ним 16 липня 2013 року від постачальника ТОВ «Торговий дім «Альтаір» саме в липні 2013 року, оскільки п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не визначає, в які строки належить надати податковому органу копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що засвідчують факт їх придбання від постачальника та чи подаються вони разом чи окремо з декларацією з ПДВ та додатком № 8 до неї.

З зазначених розбіжностей у тлумаченні норм Податкового кодексу України позивач, фактично з формальних підстав, вважає протиправним податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 21 жовтня 2013 року. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 20319,00 гривень за липень 2013 року послужило порушення позивачем п. 200.1, 200.2 ст. 200, абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та ненадання разом з додатком №8 до декларації з ПДВ за липень 2013 року документів, що підтверджують оплату товару, отриманого від ТОВ «Торговий дім «Альтаір» за податковою накладною від 16 липня 2013 року № 287.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інпром» зареєстровано як юридична особа та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 06 лютого 2004 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 10) та статутом підприємства (а.с.13-28).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, що доведено довідкою про взяття на податковий облік форми № 4-ОПП від 15 серпня 2006 року №341 (а.с. 11). Відповідно до свідоцтва № 200129582 позивач з 23 лютого 2004 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 12).

19 серпня 2013 року позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, в якій визначив загальну суму податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 56633,00 гривень та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 7516,00 гривень (а.с. 41-43).

У додатку 5 до декларації з ПДВ за липень 2013 року (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивач відобразив операції з придбання товарів з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту з постачальником ТОВ «Торговий дім «Альтаір» (сума податкового кредиту з ПДВ - 51672,54 гривень) (а.с.45).

У додатку 8 до декларації з ПДВ за липень 2013 року (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) позивач також відобразив суми по податковій накладній, отриманій з порушенням діючого податкового законодавства по зазначеному вище постачальнику (а.с. 47-48).

В реєстрі виданих та отриманих податкових накладних податкову накладну № 287 від 16 липня 2013 року, отриману від ТОВ «Торговий дім «Альтаір» позивач зареєстрував датою отримання (а.с. 63).

При цьому, позивачем не надано на адресу податкового органу разом із скаргою на зазначеного вище постачальника копії первинних документів чи доказів оплати, які зазначені підприємством позивача в додатку 8 до декларації з ПДВ за липень 2013 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану від 10 вересня 2013 року № 389/15-1/32876557 встановлено порушення абз. 11 п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту та різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у липні 2013 року на загальну суму 121915,80 гривень, у т.ч. ПДВ 20319,30 гривень (а.с. 7-8).

В акті перевірки зазначено, що додаток № 8 до декларації з ПДВ за липень 2013 року «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» надано позивачем 19 серпня 2013 року не в повному обсязі, а саме: до заяви не надано жодного документу, у зв'язку з чим не можливо зробити висновок на якої підставі виписана податкова накладна від 16 липня 2013 року № 287 від ТОВ «Торговий дім «Альтаір» (оплата або відвантаження товару).

У вступній частині акту камеральної перевірки відповідач послався на приписи пп. 19-1.1.2 п.19-1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги помилкове посилання відповідача на ст. 79 Податкового кодексу України, яка визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки це не вплинуло на суть описаних порушень. Представники відповідача пояснили, що посилання на ст. 79 Податкового кодексу України та наказ від 15 березня 2013 року № 31 є суто технічною помилкою.

За результатами акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501 про збільшення розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20319,00 гривень за липень 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5080,00 гривень (а.с.9).

Слід зазначити, що відповідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 (абз. 1-3) статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено судом, на виконання договору № 1-01/07-2013 від 01 липня 2013 року та специфікації до нього № 3 від 16 липня 2013 року (а.с.29-33) позивач придбав від ТОВ «Торговий дім «Альтаір» арочне кріплення АПЗ - 13,8 (СВП - 27) з комплектом метизів та межрамною стяжкою L - 0,8 на загальну суму 121915,80 гривень, у тому числі ПДВ 20319,30 гривень. Згідно накладної № 287 від 16 липня 2013 року позивач отримав вказаний товар (а.с.34) та виписав податкову накладну № 287 від 16 липня 2013 року на загальну суму 121915,80 гривень, у тому числі ПДВ 20319,30 гривень (а.с. 40).

В оплату за придбаний товар ТОВ «Торговий дім «Альтаір» виставило позивачеві рахунок № 02/15-07 від 15 липня 2013 року на загальну суму 121915,80 гривень, у тому числі ПДВ 20319,30 гривень (а.с.33).

Позивачем надано докази часткової оплати за рахунком постачальника № 02/15-07 від 15 липня 2013 року на суму 27130,56 гривень, про що свідчить банківська виписка про рух коштів (а.с. 38).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивач сформував податковий кредит по спірній податковій накладній від 16 липня 2013 року по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів - 12 липня 2013 року.

Позивачем надано до податкового органу додаток № 8 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року, оскільки ТОВ «Торговий дім «Альтаір» не зареєструвало податкову накладну № 287 від 16 липня 2013 року на загальну суму 121915,80 гривень, у тому числі ПДВ 20319,30 гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, позивачем на надано податковому органу копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, про що зазначено в акті камеральної перевірки від 10 вересня 2013 року (а.с.8). Між тим, в додатку № 8 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року позивач послався на банківську виписку від 12 липня 2013 року (а.с. 47).

З зазначених підстав, суд не приймає посилань позивача на невизначеність законодавством строків подання зазначених вище документів, тому що вони додаються разом із заявою із скаргою на такого постачальника, тобто, одночасно.

А надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Разом із тим, слід зазначити, що діюче податкове законодавство передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Обов'язковою умовою включення є підтвердження отримання товарів/послуг розрахунковими документами, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Оскільки позивачем не надано податковому органу копій вказаних вище документів на момент проведення перевірки платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501.

З урахуванням вище викладеного, на підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Інпром» до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року № 0006451501 - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 21 жовтня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.