Постанова № 34261045, 16.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р. Справа № 805/13736/13-а

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., суддів Циганенка А.І., Стойки В.В.

при секретарі Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації України

до Державної виконавчої служби України

про визнання дій Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 7439880 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р., винесеної у виконавчому провадженні № 7439880 про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 680,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник І.М. - за дов. від 21 серпня 2013 року

від відповідача: Берюха О.В. - за дов. від 27 вересня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання дій Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач) щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 7439880 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р., винесеної у виконавчому провадженні № 7439880 про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р. (яка отримана 12.09.2013р., згідно штампу вхідної кореспонденції) на Державну судову адміністрацію України за невиконання без поважних причин рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008р. накладено штраф у розмірі 680,00 грн. Постанова мотивована тим, що 14.05.2008р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. на підставі виконавчого листа № 2-а-2221, виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 09.04.2008р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою ДСА України встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду (виконавче провадження № 7439880). 25.07.2013р. зважаючи на відсутність підтверджень з боку боржника щодо виконання судового рішення, до ДСА України направлено вимогу № 107/6 про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008р. до 29.07.2013р., однак зазначена вимога була отримана лише 31.07.2013р. 02.08.2013р. державним виконавцем було направлено вимогу повторно про виконання вищевказаної постанови у строк до 09.08.2013р., вимогу ДСА України отримала 15.08.2013р.

Таким чином, вважає, що вказані вимоги не могли бути виконані позивачем в строк, встановлений Державною виконавчою службою України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказав, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2221/07 від 09.04.2008р., виданого Донецьким окружним адміністративним судом. Вказує, що ним 01.12.2008р., 06.03.2012р., 21.12.2012р. вимогами державного виконавця було зобов'язано виконати рішення суду та попереджено про наслідки його невиконання, однак, протягом зазначеного періоду рішення суду боржником не виконано, інформаційними листами Державної судової адміністрації України було проінформовано державного виконавця про підстави невиконання рішення суду.

Зазначає, що за приписами ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Вважає, що за таких обставин підстав для невинесення постанови про накладення штрафу з примусового виконання виконавчого документа не вбачається.

З урахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і дослідивши матеріали адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - Державна судова адміністрація України, згідно з п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12, є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України. ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Відповідач - Державна виконавча служба України, відповідно до п. 1 Положення про Державна виконавча служба України (ДВС України), затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 385/2011 (далі - Положення № 385), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 - 4 Положення № 385 ДВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Основними завданнями ДВС України є:

1) реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;

2) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень;

3) забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством;

4) здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень.

ДВС України відповідно до покладених на неї завдань:

1) організовує у межах своїх повноважень виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, додержання прав і свобод людини та громадянина, здійснює контроль за їх реалізацією;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру юстиції України;

3) забезпечує здійснення державними виконавцями заходів примусового виконання рішень, передбачених законами;

4) забезпечує доступ державних виконавців до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти;

5) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

6) здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями;

7) здійснює аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення роботи структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України;

8) організовує ведення обліково-статистичної звітності та аналізує стан виконання рішень державними виконавцями;

9) надає роз'яснення та рекомендації державним виконавцям з питань примусового виконання рішень;

10) організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України;

11) організовує освітньо-роз'яснювальну роботу, в тому числі в засобах масової інформації, з питань, що стосуються виконання її завдань;

12) здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-ХІV (далі - Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 606 передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2007 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5, визнано протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації та Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення житлом судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Наталії Іванівни, зобов'язано Державне казначейство України за рахунок коштів державного бюджету в місячний термін з дня отримання постанови перерахувати Державній судовій адміністрації України для Апеляційного суду Донецької області 1 036 850, 85 грн. для придбання квартири та передачі судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Наталії Іванівні, зобов'язано Державну судову адміністрацію України та Донецьку обласну державну адміністрацію забезпечити суддю Апеляційного суду Донецької області Калініч Наталію Іванівну квартирою у Ворошиловсьькому районі м. Донецька шляхом передачі придбаної за рахунок коштів державного бюджету України квартири ОСОБА_5 (арк. справи 41 - 45).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року було скасовано постанову суду першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо забезпечення благоустроєним житлом судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_5, зобов'язано Державну судову адміністрацію України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_5 за ціною, яка складає 1 036 850,00 грн. (арк. справи 46 - 50).

З урахуванням вказаних судових рішень, Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист від 09 квітня 2008 року, в якому вказано «зобов'язати Державну судову адміністрацію України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_5 за ціною, яка складає 1 036 850 грн.» (арк. справи 51).

Зазначений виконавчий лист було передано для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та постановою від 14 травня 2008 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-2221 (арк. справи 52, 70).

Відповідач звертався до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11 квітня 2013р. № К-5461/5-107/6 (з урахуванням такого звернення виконавче провадження було зупинено постановою від 11 квітня 2013 року) (арк. справи 53 - 54, 97).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013р. по справі № 2-а-2221/07 було відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11 квітня 2013р. № К-5461/5-107/6 (постановою державного виконавця від 21 червня 2013 року було поновлено виконавче провадження). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013р. ухвала суду першої інстанції була залишена без змін (арк. справи 55 - 56, 104).

З аналогічною заявою до суду зверталась також й ОСОБА_5, однак, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у задоволенні заяви було відмовлено (арк. справи 61 - 63).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, наданих до справи, відповідачем надсилалась до ДСА України вимога державного виконавця від 01 грудня 2008 року № К-16070-25. У вказаній вимозі відповідач посилається на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та вказує, що ним було передбачено за бюджетною програмою 0501180 «Придбання (будівництво) житла для суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів» Державній судовій адміністрації України 30 000 000 грн. (арк. справи 71).

Судом встановлено, що відповідачем на письмовий запит ОСОБА_5 було надано відповідь від 10 грудня 2008 року № 13048-0-37-08-25, у якій вказано, що в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що відповідно до ст. 95 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено цільове використання бюджетних коштів. Тобто, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Також зазначено, що стягнення знаходиться в реєстрі виконавчих документів щодо стягнення коштів на придбання квартири за номером 41 і буде виконано в порядку черговості та відповідно до бюджетної програми 0501180 «Придбання (будівництво) житла для суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів» (арк. справи 73, 76 - 77).

Позивачем на вимогу від 01 грудня 2008 року було надіслано відповідачу лист від 04 грудня 2008 року № 17-8374/08, в якому зазначено, що станом на 01 грудня 2008 року за бюджетною програмою 0501180 профінансовані видатки у сумі 8 850,00 тис. грн., листом від 19 листопада 2008 року № 17-7768/08 Державною судовою адміністрацією України надані реквізити та номер рахунку бюджетної програми 0501180, з якого можна списати грошові кошти для придбання суддям житла за рішеннями судів (арк. справи 89 - 80).

Аналогічні вимоги про необхідність виконання рішення суду надсилались відповідачем 06 березня та 21 грудня 2012 року (арк. справи 88 - 90).

ДСА України було направлено на адресу відповідача листа від 12 грудня 2012 року № 10-6998/12, в якому зазначено, що кошти будуть використані для погашення заборгованості за виконавчими листами у порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів по стягненню коштів на користь суддів, який складено у порядку надходження виконавчих документів на виконання та з урахуванням наявності коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік (арк. справи 92).

Відповідачем на адресу ДСА України направлено вимогу від 25 липня 2013 року № 107/6 (є спірною у даній справі), якою зобов'язано боржника - Державну судову адміністрацію України в строк до 29 липня 2013 року виконати в повному обсязі рішення суду, за яким видано виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року № 2а-2221/2007 про зобов'язання Державної судової адміністрації України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_5 за ціною, яка складає 1 036 850 грн., та надати до відділу підтверджуючі документи щодо його повного та фактичного виконання. У вимозі встановлений строк для виконання до 29 липня 2013 року, однак, вказана вимога отримана позивачем тільки 31 липня 2013 року (арк. справи 12).

За тим же номером, датовану 02 серпня 2013 року вказану вимогу відповідачем повторно направлено в ДСА України та надано строк для її виконання до 09 серпня 2013 року (також є спірною у даній справі). Вказана вимога отримана позивачем тільки 15 серпня 2013 року (арк. справи 13).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 606 сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону № 606, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з вказаних правових норм, однією з обов'язкових підстав накладення штрафу є невиконання рішення без поважних причин.

Не з'ясувавши поважність причин невиконання позивачем вимоги № 107/6, без надання можливості позивачу надання пояснень з цього приводу, відповідачем 23 серпня 2013 року винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено штраф у розмірі 680,00 грн. (арк. справи 11). Вказана постанова отримана позивачем 12 вересня 2013 року, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі від 02 вересня 2013 року № К-5461/5-107/6 (арк. справи 10).

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VІ (далі - Закон № 4901), який набрав чинності з 01 січня 2013 року та постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 25 Порядку № 845, у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Згідно з додатком № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2013 рік» до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», визначена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 10 млн. грн.

Виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року передбачає придбання житла для судді ОСОБА_5.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що виконання вищевказаної постанови суду має здійснюватись за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

Як вбачається з матеріалів справи та викладеного вище, вказане не заперечується й відповідачем, який під час надання відповіді ОСОБА_5 10 грудня 2008 року безпосередньо вказав, що кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються ним через розпорядника бюджетних коштів та за приписами ст. 95 Конституції України мають цільове використання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено в ДВС України лист від 30 серпня 2013 року, в якому повідомлено, що ДСА України звернулася до Державної казначейської служби України з листом про надання роз'яснення щодо порядку виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року. Вказаний лист було направлено у зв'язку з надходженням вимоги від 02 серпня 2013 року (арк. справи 14). Про вказане свідчить й сам лист від 30 серпня 2013 року № 10-4843/13, направлений до Державної казначейської служби України (арк. справи 15).

Суд звертає увагу, що позивач фактично був позбавлений можливості для належного та своєчасного реагування на вимоги № 107/6 від 25 липня 2013 року та від 02 серпня 2013 року, оскільки останні були отримані ним пізніше, ніж у строк, встановлений для їх виконання, а саме, 31 липня та 15 серпня 2013 року відповідно, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідачем не враховано, що за приписами ст. 89 Закону № 606 однією з умов накладення штрафу на боржника є відсутність поважних причин невиконання рішення, а у позивача такі поважні причини наявні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було винесено постанову від 23 серпня 2013 року про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що його дії по прийняттю постанови від 23 серпня 2013 року про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. та саме прийняття вказаної спірної постанови є законними та обґрунтованими, суд дійшов висновку, щодо поважності причин невиконання позивачем вимоги відповідача № 107/6 та вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 7439880 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р., винесеної у виконавчому провадженні № 7439880 про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 680,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 7439880 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р., винесену у виконавчому провадженні № 7439880 про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 680,00 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та її вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 16 жовтня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 21 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Абдукадирова К.Е.

Судді Циганенко А.І.

Стойка В.В.