Постанова № 34260473, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 р. 9:55 Справа №801/7318/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» в інтересах ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Євпаторійського відділу громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим; Відділу у справах громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим; Євпаторійського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим

третя особа Департамент секретаріату Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини в АР Крим

про визнання незаконними дій.

Обставини справи: Громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Євпаторійського відділу громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим; Відділу у справах громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29.07.2013р. просить суд визнати незаконними дії відповідачів в частині відмови у реєстрації позивача та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та поновити їх правову реєстрацію за місцем проживання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами безпідставно відмовлено у реєстрації позивача та її неповнолітньої дитини за місцем проживання, що є порушенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Ухвалою від 09.09.2013р. судом в якості відповідача залучений Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим.

Позивач у судове засідання 10.10.2013р. не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить у випадку нез'явлення позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Євпаторійський відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим у судове засідання 10.10.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - Відділ у справах громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим у судове засідання 10.10.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим у судове засідання 10.10.2013р. не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, під час розгляду справи проти позову заперечував, зокрема зазначив, що реєстрації здійснюється лише за згодою власника житла, а право власності на гуртожиток АДРЕСА_1 за попереднім власником припинено.

Третя особа у судове засідання 10.10.2013р. не з'явилась, під час розгляду справи з приводу позову зазначила, право власності на гуртожиток АДРЕСА_1 за попереднім власником ЗАТ «Євпаторіяжилбуд-2005» припинено, питання щодо прийняття зазначеного гуртожитку на баланс іншого власника не вирішено.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Законом який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Статтею 6 зазначеного Закону визначена реєстрація місця проживання особи, визначений перелік необхідних документів для реєстрації. Для реєстрації особа або її законний представник подає, зокрема документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Відповідно до статті 11 Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Відповідний Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів був затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. № 1077, згідно з п. 1.3 якого реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення у день подання особою документів.

В свою чергу, п. 2.2 зазначеного Порядку закріплено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, зокрема документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Так, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

При цьому, в контексті ст. 161 КАС України, суд має встановити всі фактичні обставини справи, якими обумовлено звернення позивача до суду, перевірити підтвердження їх наявності належними та допустимими доказами та надати їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підставою для звернення позивача до суду є незаконні, на її думку, дії відповідачів в частині відмови у реєстрації її та її неповнолітньої дитини за місцем проживання. Позивач посилається на те, що у зв'язку з виїздом на навчання у 2006 році вона знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 після закінчення навчання та повернення до зазначеної адреси їй відмовлено у реєстрації місця проживання за цією адресою. Також позивач посилається на те, що її неповнолітня дитина також ніде не зареєстрована.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин право власності на гуртожиток АДРЕСА_1 за попереднім власником ЗАТ «Євпаторіяжилбуд-2005» припинено, питання щодо прийняття зазначеного гуртожитку на баланс іншим власником не вирішено (Лист Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Ради Міністрів АР Крим від 17.04.2013р. № 10/1254, який наданий представниками Департаменту секретаріату Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини в АР Крим).

Отже, аналізуючи вищевикладене, оскільки необхідними документами для реєстрації місця проживання є, зокрема документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, а у випадку їх відсутності згода власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання, яких не було надано разом із заявою, суд не вбачає незаконності в діях стосовно відмови у реєстрації місця проживання.

Стосовно позовних вимог про поновлення правової реєстрації позивача та її неповнолітньої дитини за місцем проживання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До компетенції адміністративних судів відноситься виключно оцінка законності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, тобто суд не може перебирати повноваження органу, який наділений компетенцією приймати відповідні рішення, здійснювати певні дії, у встановленому законом порядку. Як вже було зазначено судом вище, згідно приписів Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів повноваженнями щодо реєстрації місця проживання наділені територіальні підрозділи ДМС України, отже, у даному випадку, саме до компетенції Євпаторійського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим належить вирішення цього питання.

З цього приводу суд зазначає, що частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що судовий захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у Листі Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Ради Міністрів АР Крим від 17.04.2013р. № 10/1254 вказано, що 18.04.2013р. на засіданні Республіканської комісії по вирішенню проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло планувався розгляд вищезазначеного питання.

З урахуванням цього, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Так як позивачем не заявлена позовна вимога про зобов'язання Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, який є територіальним підрозділом ДМС України та на який вищезазначеним Порядком покладений обов'язок щодо реєстрації місця проживання, розглянути питання щодо реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим розглянути таке питання.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§ безсторонньо (неупереджено);

§ добросовісно;

§ розсудливо;

§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.10.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 15.10.2013р.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим розглянути питання щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

В задоволенні інший частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.