Постанова № 34260441, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2013 р. (12:20) Справа №2а-14049/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімова О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс ЛТД»

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим.

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс ЛТД» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомленя-рішеня форми «Р» № 0002841502 від 25.10.2012, форми «Р» № 0002861502 від 26.12.2012, форми «В4» № 0001961502 від 15.11.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2013 допущено заміну відповідача по справі на Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведених відповідачем перевірок, в результаті яких встановлено завищення податкового кредиту, внаслідок чого завищення залишку від'ємного значення та заниження податкового зобов'язання, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсності та засновані на припущеннях відповідача та не підтверджуються об'єктивними даними. Крім цього, позивач зауважив, що встановлені в актах перевірки порушення податкового законодавства визначенні фактично за наявності порушеної кримінальної справи, відносно контрагентів позивача, що не може свідчити про порушення позивачем діючого законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2013 у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по адміністративній справі до одержання її результатів.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли матеріалами адміністративної справи № 2а-14049/12/0170/21 з висновком судово-економічної експертизи від 15.07.2013 № 986, у зв'язку із чим ухвалою суду від 09.09.2013 поновлено провадження у справі з 20.09.2013.

Представник позивача у судове засідання, яке відбулося 30.09.2013 не з'явився про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, під час розгляду справи позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання, яке відбулося 30.09.2013 не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, під час розгляду справи надав заперечення на позов, в яких просив в позові відмовити, з підстав викладених в запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 16.08.2012 по 22.08.2012 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово- господарських взаємовідносин з платниками податків БВП «Строитель Плюс», ТОВ «БК «Акрополь», фірмою «Капітель Плюс», ПП «Комманд» з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.11.2009 р. по 31.07.2010 р., за результатами якої складено Акт 1227/15-02/19014163 від 30.08.2012р.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

-7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, позивачем завищено склад податкового кредиту на 3949 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 3949 грн. у тому числі: за листопад 2009 року у сумі 1141 грн., за травень 2010 року у сумі 550 грн., за січень 2011 року у сумі 709 грн., за березень 2011 року у сумі 200 грн., за червень 2011 року у сумі 705 грн., за липень 2011 року у сумі 642 грн.

Позивач не погодившись з актом перевірки подав до відповідача 06.09.2012 р. заперечення, які за результатом розгляду залишені без задоволення.

На підставі названого акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 № 0001601502, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання: з податку на додану вартість на суму 4535 грн., з яких 3949 грн. - основний платіж та 586,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

21.09.2012 р. за вих. № 33 позивач подав до ДПА в АРК скаргу на неправомірні дії відповідача, за результатами розгляду якої, ДПА в АРК скасувало податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.09.2012 № 0001601502, прийняте стосовно позивача в частині застосування штрафних санкцій у сумі 139,50 грн., в іншій частині скаргу не задовольнила.

25.10.2012 р. відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення № 0002841502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3949 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 447,25 грн.

ДПС України розглянувши скаргу позивача залишила її без задоволення.

Разом з тим, відповідачем з 22.10.2012 по 26.10.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з фірмою «Капіталь плюс» ПП «Команд», з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період листопад 2009 р., жовтень-грудень 2010р., жовтень 2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

- -7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, позивачем завищено склад податкового кредиту на 6761 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення за грудень 2010 на 4696 грн. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 2065 грн. у тому числі за листопад 2009 у сумі 717 грн., за жовтень 2011 у сумі 1348 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача 06.11.2012 за вих. № 49 заперечення на Акт перевірки № 1677/15-02/19014163, які за результатами розгляду залишилися без задоволення.

На підставі зазначеного Акту перевірки № 1677/15-02/19014163, відповідачем 15.11.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення

-№ 0001951502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3097,50 грн. у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними( фінансовими ) санкціями (штрафами) 1032,50 грн.

- № 0001961502 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4696 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до ДПС в АРК, за результатами розгляду якої, під час розгляду справи в суді ДПС в АРК залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0001961502 та скасоване податкове повідомлення рішення від 15.11.2012 -№ 0001951502 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 179,25 грн.

На підстав акту перевірки № 1677/15-02/19014163 та результатів розгляду скарги позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002861502 від 26.12.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2918 грн. у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними( фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 853,25 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету (далі Закон № 168) та Податковим кодексом України.

За змістом пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п. 1.6 ст. 1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року врегулювання питань оподаткування підлягає згідно Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з положень пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14 якого, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у пп. "б" п. 185.1 закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 названого Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 25.10.2012 р. № 0002841502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3949 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 447,25 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентами -фірмою «Капітель Плюс», ПП «Комманд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «БК Акрополь» існували господарські взаємовідносини.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого фірмою «Капітель Плюс», ПП «Комманд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «БК Акрополь» складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання товарів та послуг за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.

Так між позивачем та ТОВ «БК Акрополь» 10.11.2009 року укладено договір № 742/945 про надання послуг з проектування вузлів обліку тепла на об'єктах: житлові будинки по вул. 9 Травня, 39а, 39 б, 43, готель «Апогей» м. Євпаторія. Загальна вартість послуг складала 4232 грн. (т. 1 а.с. 99).

01.11.2009 позивач уклав договір № 4976 про надання будівельної техніки з БВП «Строитель Плюс»(т.1 а.с. 108).

05.05.2010 позивач уклав договір № 289 про поточний ремонт огорожі бази позивача по вул. 13 Листопада м. Євпаторія з фірмою «Капітель Плюс» (Т.1 а.с. 115).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками.

На виконання зазначених договорів з 01.11.2009 по 31.07.2010 р. від зазначених контрагентів позивач отримав товари та послуги на загальну суму 23695,86 грн. у тому числі ПДВ 3949,27 грн., що підтверджується, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до наданих платіжних доручень отримані позивачем від зазначених контрагентів товарно -матеріальні цінності(послуги) сплачені у повному обсязі у сумі 23695,68 грн., а саме платіжними дорученнями № 364 від 22.12.2009 на суму 4232 грн. за проектні роботи по вузлах теплової енергії за рахунком № 2371 від 24.11.2009.; № 306 від 13.11.2009 на суму 2627,11 за експлуатацію механізмів по рахунку від 11.11.2009; № 111 від 28.05.2010 на суму 3300 за виконанні будівельни роботи за рахунком від 12.05.2010; № 9 від 17.01.2011 на суму 4255,34 за сантехматеріали за рахунком від 17.01.2011; № 58 від 28.03.2011 на суму 1200,70 за сантехматеріали за рахунком від 23.03.2011; № 124 від 20.06.2011 на суму 4230,05 за сантехматеріали за рахунком від 20.06.2011; № 160 від 28.07.2011 за сантехматеріали за рахунком від 27.07.2011.

Відповідно до операцій вчинених на виконання укладених між позивачем та зазначеними контрагентами договорів їх здійснення відображено по бухгалтерському обліку.

Сума ПДВ відображена у бухгалтерському обліку наступною проводкою: Дебет рахунку 644 «податковий кредит» - Кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 3949,27 грн.

За період з 01.11.2009 по 31.07.2010 р. позивачем від зазначених контрагентів отримані наступні податкові накладні: № 1885 від 30.11.2009 на загальну суму 4232 грн. у т.ч. ПДВ 705,32 грн.; № 5141 від 13.11.2009 на загальну суму 2627,71 грн. у т.ч. ПДВ 437,95 грн.; № 718 від 31.05.2010 на загальну суму 3300 грн. у т.ч. ПДВ 550 грн.; № 55 від 18.01.2011 на загальну суму 4255,34 у т.ч. ПДВ 709,22 грн.; № 114 від 28.03.2011 на загальну суму 1200,70 грн. у т.ч. ПДВ 200,12 грн.; № 126 від 20.06.2001 на загальну суму 4230,05 грн. у т.ч. ПДВ 705,01 грн.; № 156 від 28.07.2011 на загальну суму 3849,88 грн. у т.ч. ПДВ 641, 65 грн.

Щодо оскарження податкових повідомлень - рішень прийнятих на підставі Акту перевірки 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012 та розгляду скарги № 0001961502 від 15.11.2012 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4696 грн. та № 0002861502 від 26.12.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2918 грн. у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними( фінансовими ) санкціями (штрафами) 853,25 грн. суд зазначає наступне.

В перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з фірмою «Капітель Плюс» та ПП «Комманд».

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого фірмою «Капітель Плюс», ПП «Комманд», складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання товарів та послуг за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.

Так між позивачем та фірмою «Капітель Плюс» 10.11.2009 укладено договір № 741 про надання послуг (т.1 а.с. 184).

10.01.2011 позивач уклав договір купівлі-продажу з ПП «Команд» № 3/68(т.1а.с.124).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками.

На виконання зазначених договорів за період листопад 2009 р., жовтень -грудень 2010, жовтень 2011, позивачу від зазначених контрагентів було поставлено товарів та виконано послуг на суму 40566,60 грн. у т.ч. ПДВ 6761,10 грн., що підтверджується, податковими накладними, накладними, актами виконаних послуг.

Відповідно до наданих платіжних доручень отримані позивачем товарно-матеріальні цінності( роботи, послуги) від контрагентів за період листопад 2009, жовтень-грудень 2010, жовтень 2011 сплачені у повному обсязі у сумі 40566, 60 грн., а саме платіжними дорученнями № 344 від 01.12.2009 на загальну суму 4304,02; № 305 від 28.10.2010 на загальну суму 3861,64 грн.; № 306 від 28.10.2010 на загальну суму 7094 грн.; № 308 від 28.10.2010 на загальну суму 2008,26 грн.; № 352 від 03.12.2010 на загальну суму 3290,40 грн.; № 352 від 03.12.2010 на загальну сум 3903,36 грн.; № 390 від 28.12.2010 на загальну суму 1201,57 грн.; № 387 від 24.12.2010 на загальну суму 6818,18 грн.; № 247 від 31.10.2011 на загальну суму 8085,17 грн.

Відповідно до операцій вчинених на виконання укладених між позивачем та зазначеними контрагентами договорів їх здійснення відображено по бухгалтерському обліку.

Сума ПДВ відображена у бухгалтерському обліку наступною проводкою Дебет рахунку 644 «податковий кредит» - Кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 6761,10 грн.

За листопад 2009 року, жовтень-грудень 2010, жовтень 2011 позивачем від зазначених контрагентів отримані наступні податкові накладні: № 2243 від 30.11.2009 на загальну суму 4304,02 грн. у т.ч. ПДВ 717,34 грн.; № 1322 від 27.10.2010 на загальну суму ПДВ 3861,64 грн. у т.ч. ПДВ 643,61 грн.; № 1323 від 27.10.2010 на загальну суму 7094 грн. у т.ч. ПДВ 5911,67 грн.; № 1321 від 28.10.2010 на загальну суму 2008,26 грн. у т.ч. ПДВ 334,71 грн.; № 1463 від 30.11.2010 на загальну суму 3290,40 грн. у т.ч. ПДВ 548,40 грн.; №1464 від 30.11.2010 на загальну суму 3903,36 грн. у т.ч. ПДВ 650,56 грн.; № 2041 від 28.12.2010 на загальну суму 1201,57 грн. у т.ч. ПДВ 200,26 грн.; № 2024 від 24.12.2010 на загальну суму 6818,18 грн. у т.ч. ПДВ 1136,36 грн.; № 269 від 31.10.2011 на загальну суму 8085,17 грн. у т.ч. ПДВ 1347,53 грн.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 15.07.2013 № 986, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі, експертом встановлено:

Висновки ДПІ у м. Євпаторія, зазначені у акті перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012, щодо завищення ТОВ «Адоніс ЛТД» податкового кредиту по господарським операціям з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Комманд» за період: листопад 2009 року, жовтень-грудень 2010 року, жовтень 2011 року у сумі 6761 грн. і відповідно:

-завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за грудень 2010 у сумі 4696 грн.

-донарахування ПДВ ТОВ «Адоніс ЛТД» за період: листопад 2009 року, жовтень 2011 року у сумі 2065 грн.

нормативно необґрунтовані та документально не підтверджуються.

Висновки акту перевірки ДПІ у м. Євпаторії, зазначені в акті перевірки № 1297/15-02/19014163 від 30.08.2012, щодо завищення ТОВ «Адоніс ЛТД» податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «БК «Акрополь», БВП «Строитель Плюс», ПП «Комманд», фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.11.2009 по 31.07.2010 у сумі 3949 грн. нормативно необґрунтовані та документально не підтверджуються.

Належним чином завірені копії усіх первинних бухгалтерських та податкових документів залучені до матеріалів справи та досліджені експертом під час проведення експертизи.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованим платником ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Однак крім того, на думку відповідача, як викладено в Актах перевірок, позивачем необґрунтовано включені суми до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки зустрічною звіркою не встановлено бази оподаткування операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг).

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Суд вважає неспроможним та безпідставним посилання представника відповідача на вирок суду від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. У вироку суду відсутні жодні посилання на будь-яку господарську операцію що відображена у Акті перевірки № 1227/15-02/19014163 від 30.08.2012р. або в Акті перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у періоді, що охоплювався перевіркою, не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеним контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконували.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам в ціні товару згідно зазначених вище податкових накладних.

Отже, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку додану вартість у розмірі 3949 грн., 2065 грн., та завищення залишку від'ємного значення у розмірі 4696 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Таким чином, неспроможним та безпідставним є збільшення відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3949 грн. та 2065 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4969 грн.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 447,25 грн. та 853,25 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- форми «Р» № 0002841502 від 25.10.2012;

- форми «В4» № 0001961502 від 15.11.2012;

- форми «Р» № 0002861502 від 26.12.2012 р.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0002841502 від 25.10.2012; форми «В4» № 0001961502 від 15.11.2012; форми «Р» № 0002861502 від 26.12.2012 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Вимога про визнання противоправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання противоправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містить різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є оспорювання індивідуального акту, позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта противоправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 30.09.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 07.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми «Р» № 0002841502 від 25.10.2012.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми «В4» № 0001961502 від 15.11.2012.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми «Р» № 0002861502 від 26.12.2012.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс -ЛТД» витрати зі сплати судового збору у сумі 121,91 грн. (сто двадцять одну гривню дев'яносто одну копійку) та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 7637,76 (сім тисяч шістсот тридцять сім гривень сімдесят шість копійок ).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.