Рішення № 34259041, 14.10.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4249/13-ц

Провадження № 2/116/2067/13

14.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючої судді: Тімофеєвої Г.О.,

при секретарі: Рожаєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Родовід Банк» (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № Ск-008-000764/7-2008 від 15.07.2008 року у розмірі 607096,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір кредиту № Ск-008-000764/7-2008, згідно з яким відповідачу був наданий кредит у розмірі 19636,20 грн., зі сплатою 7% за користування кредитом, строком дії до 14.07.2010 року.

У зв'язку з тим, що відповідачка систематично порушувала умови кредитного договору станом на 12.07.2013 року в неї виникла заборгованість у розмірі 607096,79 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 15718,72 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1776,56 грн.; заборгованості за обслуговування кредиту у розмірі 9406,24 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання у розмірі 577232,09 грн.; три відсотки річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 2963,17 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги по мотивах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідачка в судовому засіданні визнали позов частково, просили зменшити розмір пені.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

15.07.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № Ск-008-000764/7-2008.

Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 19636,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 7,0 % на рік строком до 14.07.2010 року.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.

В наслідок порушення відповідачем умов кредитного договору станом на 12.07.2013 року позивачем був проведений розрахунок заборгованості, який складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 15718,72 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1776,56 грн.; заборгованості за обслуговування кредиту у розмірі 9406,24 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання у розмірі 577232,09 грн.; три відсотки річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 2963,17 грн.

Добровільно відповідач зобов'язання по кредитному договору на час розгляду справи не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з простроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йму відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов зобов'язання згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої сумі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, яка відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2, ч.3 ст. 546 ЦК України передбачено два види неустойки: неустойку у вигляді штрафу та неустойка у вигляді пені.

Що стосується заявленого клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п.27 ПВССУ № 5 від 30.03.2012 року положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір наданого кредиту та простроченої заборгованості за кредитом суд вважає, що згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір пені повинен бути зменшений до розміру заборгованості по кредиту.

Таким чином загальна сума заборгованості, яка повинна бути стягнута з відповідача складається з наступного: заборгованості по кредиту в розмірі 15718 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки; заборгованості по процентам в розмірі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок; заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 9406 (дев'ять тисяч чотириста шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки; пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 15718 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки; три процента річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 2963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 17 (сімнадцять) копійок.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування судових витрат 455,83 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 536, 546, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 45583 (сорок п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 41 (сорок одну) копійку, що складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 15718 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки,

- заборгованості по процентам в розмірі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок,

- заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 9406 (дев'ять тисяч чотириста шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки,

- пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 15718 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки,

- три процента річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 2963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 17 (сімнадцять) копійок,

- судові витрати в розмірі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя