Рішення № 34257266, 17.10.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6842/13-ц

2/106/1813/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Ходаковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події,

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 11 квітня 2013 року о 21 год. біля будинку №85 по вул. Чапаєва в м. Євпаторії, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не впевнившись у безпеці, під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з належним йому - позивачу автомобілем Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого покинув місце події. У результаті зазначеної ДТП на належному йому - позивачу автомобілі були пошкоджені ліва задня двері та ліве заднє крило, що підтверджується довідкою, виданою Євпаторійським ВДАІ. Згідно калькуляції, виданої СТО №1 «Люкс» завдана йому шкода складає 2500 грн. Відповідач від добровільного відшкодування завданої шкоди відмовляється. Крім того, діями відповідача йому - позивачу завдано моральну шкоду, оскільки сам факт заподіяння його автомобілю технічних пошкоджень викликав у нього - позивача нервовий стрес, що негативно відбилося на психічному стані його здоров'я. У зв'язку з тривалим невиконання відповідачем обов'язків по відшкодуванню понесених збитків, він - позивач нервує, переживає, душевно страждає, що негативно впливає не тільки на його настрій та самопочуття, але й на взаємовідносини у сім'ї. Внаслідок відсутності можливості використовувати автомобіль ним та членами його сім'ї частково були втрачені соціальні, життєві зв'язки, для поновлення яких знадобиться немало зусиль. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його - позивача користь завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в сумі 2500 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також понесені ним судові витрати на послуги адвоката в сумі 400 грн. та на сплату судового збору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважали їх необґрунтованими та безпідставними, зазначивши, що позивачем не представлено суду жодного доказу у підтвердження належності йому транспортного засобу, який пошкоджено внаслідок ДТП, не надано належного доказу у підтвердження вартості пошкоджень, а представлений лист калькуляції, виданий СТО №1 на суму 2500 грн. вважають таким, що не є допустимим доказом у підтвердження розміру заподіяної шкоди. Крім того позивачем не представлено ані акту виконаних робіт, ані квитанції про сплату коштів за виконану роботу. Також відповідач ОСОБА_2 зазначив, що не визнає своєї провини у скоєнні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача ОСОБА_1 При складанні матеріалів ДТП інспектором ВДАІ він - відповідач не був присутнім та він не впевнений, що потерпілим у ДТП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності є саме позивач у справі. Крім того, його - відповідача відповідальність застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Глобус», а тому у разі доведеності позивачем всіх викладених у позові обставин саме страхова компанія повинна відшкодувати йому шкоду. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доводи позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимог ОСОБА_1 не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2013 року о 21 год. біля будинку №85 по вул. Чапаєва в м. Євпаторії, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2, та після скоєння ДТП покинув місце події, у результаті ДТП автомобілям завдані механічні пошкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив п. п. 1.5, 10.9, 2.10 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та був притягнутий до адміністративної відповідальності. Зазначені обставини встановлені Постановою Євпаторійського міського суду від 23 квітня 2013 року, яка набрала законної сили 7 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено транспортний засіб Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виходячи з зазначених вище положень закону відповідач ОСОБА_2 є особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану володільцю транспортного засобу Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2, якому внаслідок ДТП було завдано механічні пошкодження.

Як роз'яснено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

З пункту 13 зазначеної постанови вбачається, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 пред'являються позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої йому, як власнику транспортного засобу Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2, який внаслідок ДТП було пошкоджено.

Проте відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, позивач ОСОБА_1 зазначає, що пошкоджений внаслідок винних дій відповідача транспортний засіб належить саме йому - позивачу, проте у порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України ним не представлено суду жодного належного та допустимого доказу у підтвердження цих доводів, клопотань щодо забезпечення будь-яких доказів позивачем не заявлялось, проте для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом було неодноразово в ході розгляду справи роз'яснено позивачу його права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що у підтвердження того, що пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб належить саме йому, ним представлено копію постанови Євпаторійського міського суду від 23 квітня 2013 року, суд не може прийняти до уваги, оскільки зі змісту зазначеної постанови не вбачається, кому належить пошкоджений внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 транспортний засіб Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2, відомості про те, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб) також у зазначеній постанові не містяться.

Представлена позивачем копія довідки, виданої ОСОБА_1 інспектором дізнання ВДАІ Євпаторійського МВ про те, що 11 квітня 2013 року о 21 год. 10 хв. у дворі будинків по вул. Чапаєва, 85 в м. Євпаторії внаслідок ДТП транспортний засіб Хонда Аккорд реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, також не може бути прийнята судом до уваги при вирішенні питання щодо належності позивачу вказаного транспортного засобу, оскільки вона не містить у собі жодного посилання на власника пошкодженого транспортного засобу чи на будь-який документ, підтверджуючий володіння цим автомобілем саме позивачем. Крім того, сам зміст представленої довідки (копії) суперечить обставинам дорожньо-транспортної події, які були встановлені постановою суду, а саме відповідно до постанови Євпаторійського міського суду від 23 квітня 2013 року ДТП сталася біля будинку 85 по вул. Чапаєва о 21.00 год., проте відповідно до змісту цієї довідки ДТП сталася у дворі будинків по вул. Чапаєва, 85, але о 21 год. 10 хв.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено у встановленому законом порядку та не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи наявність суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого ним подано позов, а отже такі його доводи ґрунтуються лише на припущеннях та суб'єктивній думці, у той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована угодою - полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7856471 від 21 жовтня 2012 року у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Глобус», зі строком дії з 22 жовтня 2012 року по 21 жовтня 2013 року.

Відповідно до ст. ст. 979, 988, ч. 4 ст. 1194 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), страхова виплата за договором страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків, у разі недостатності страхової виплати різницю між страховою виплатою і фактичним розміром шкоди зобов'язана сплатити особа, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 12, 22, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з позовними вимогами до страхової компанії не звертається. Крім того, як пояснив позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні з вимогами про страхове відшкодування витрат, понесених внаслідок пошкодження його транспортного засобу, до страхової компанії не звертався та документів у підтвердження понесених витрат не представляв.

Оскільки ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну відповідно до страхового полісу складає 50000 грн., позивачем завдана та невідшкодована шкода визначена у 2500 грн., ліміт страхового відшкодування повністю покриває розмір майнової шкоди. Позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми франшизи не заявлено.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» з вимогами про відшкодування шкоди, взагалі не звертався, рішення страховою компанією з цього приводу не приймалося та страхове відшкодування з цієї причини не здійснювалося.

Для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом було роз'яснено позивачу його права та обов'язки, та неодноразово попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте жодних клопотань позивачем заявлено не було, більш того, позивач у судовому засіданні визначився з правильністю визначеним ним колом осіб, притягнутих до участі у справі, зокрема щодо належного відповідача, та колом представлених суду доказів, наполягав на скорішому розгляді справи за доказами, які містяться у матеріалах справи, та саме щодо пред'явлених ним вимог до відповідача ОСОБА_2 без залучення до участі у справі страхової компанії.

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 відмовляється від відшкодування шкоди, посилаючись в тому числі і на те що, його цивільна-правова відповідальність застрахована, розмір шкоди не перевищує ліміти страховки, враховуючі, що позивач до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування не звертався, а страхова компанія не є стороною у справі, у задоволені позову про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, належить відмовити. При цьому позивач, підтвердивши належними та допустимими доказами належність саме йому пошкодженого транспортного засобу, не позбавлений можливості звернутися до належного відповідача за захистом свого порушеного права щодо стягнення шкоди, завданої у наслідок ДТП.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану моральну шкоду, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зі змісту позову та з наданих у судовому засіданні пояснень позивача вбачається, що діями відповідача йому - позивачу завдано моральну шкоду, оскільки сам факт заподіяння його автомобілю технічних пошкоджень викликав у нього - позивача нервовий стрес, що негативно відбилося на психічному стані його здоров'я, та у зв'язку з тривалим невиконання відповідачем обов'язків по відшкодуванню понесених збитків, він - позивач нервує, переживає, душевно страждає, що негативно впливає не тільки на його настрій та самопочуття, але й на взаємовідносини у сім'ї. Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок відсутності можливості використовувати автомобіль ним та членами його сім'ї частково були втрачені соціальні, життєві зв'язки, для поновлення яких знадобиться немало зусиль, проте як вже зазначалося вище жодного доказу у підтвердження належності йому пошкодженого транспортного засобу чи законного володіння ним, суду у порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України не представлено, жодних клопотань щодо забезпечення будь-яких доказів чи оголошення перерви у судовому засіданні для надання часу для представлення суду додаткових доказів позивачем не заявлялось, більш того, позивач самостійно у судовому засіданні визначився з колом представлених суду доказів та наполягав на скорішому розгляді справи за доказами, які містяться у матеріалах справи, у той час як для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом було роз'яснено позивачу його права та обов'язки, та неодноразово попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

На підставі ст. ст. 16, 22, 23, 979, 988, 989, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 84, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець