Рішення № 34257118, 18.10.2013, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1526/13-ц

Провадження № 2/163/224/13

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Чишія С.С.

при секретарі Носку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ТОВ «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ТОВ «Агентство по збору боргів» просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 40721,46 гривні боргу та судові витрати. Вимоги обґрунтувало тим, що 09.11.2007 року відповідачка уклала з ТОВ(пізніше ПАТ) «Банк Руский Стандарт»(далі - Банк) кредитний договір, за яким відповідні кошти були перераховані на рахунок позичальника, а звідти торгівельній організації як плату за придбаний товар. Умовами договору передбачено повернення кредиту шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до графіку. Такі умови відповідач порушила, через що 20.01.2009 року Банк направив їй Заключну вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату інших платежів. Ця вимога добровільно виконана не була, що потягнуло нарахування неустойки в розмірі 0,2% від суми заборгованості. 25.02.2010 року Банк уклав договір відступлення права вимоги з позивачем, до якого перейшли всі права по кредитному договору.

В судове засідання сторони не з'явились, їх представники подали в канцелярію суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин суд провів розгляд позову в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача у своїх заявах повністю підтримала заявлені вимоги.

В ході розгляду справи стороною позивача надано додаткові письмові пояснення щодо змісту і форми договору відступлення права вимоги, укладеного на підставі ст.ст.5212-519 ЦК України, а не як договору факторингу, про що заявляв представник відповідача. Крім цього, в цих поясненнях міститься невизнання факту повного погашення заборгованості позивача страховою компанією «Еталон»

Представник відповідач у своїх письмових запереченнях позов не визнав і вказав таке.

По-перше, вважає нікчемним договір відступлення права вимоги, оскільки згідно з відомостями відповідного реєстру він підписаний не уповноваженими на це особами. По-друге, цей договір не дає право на пред'явлення позову, оскільки фактично є договором факторингу. Врешті, заборгованість позивача була повністю погашена страховою компанією, оскільки придбаний за кредитні кошти і застрахований автомобіль був пошкоджений і не підлягав ремонту.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Укладення 09.11.2007 кредитного договору №71271216 між ОСОБА_1 і ТОВ «Банк Руский Стандарт» доведено підписаною сторонами договору заявою позивачки, Умовами надання та обслуговування кредитів ТОВ «Банк Руский Стандарт»(далі - Умови договору). Сума кредиту становить 63950 гривень під 11,99% річних, термін дії договору визначено до 12.11.2012 року.

Рахунком-фактурою №714613-1767 від 09.11.2007 року стверджено, що для придбання ОСОБА_1 автомобіля «Шевроле» Банк перерахував в користь ЗАТ «ЗАЗ» за 71150 гривень, які складають 7200 гривень власних коштів позивача і 63950 гривень кредитних коштів.

Отже, факт укладення кредитного договору і отримання відповідачем обумовлених коштів доведено.

Згідно з положеннями розділу 4 Умов договору та заяви позивальника відповідач зобов'язалась повертати кредит відповідно до Графіку платежів шляхом забезпечення наявності коштів на рахунку. При цьому щомісячний платіж мав становити 2056 гривень, в тому числі, частину основного боргу, проценти та щомісячну комісію за розрахункове обслуговування в сумі 633,11 гривні.

Пунктом 5.4 Умов договору передбачена неустойка в розмірі 0,2% від повної суми заборгованості за кожний календарний день за порушення строків оплати Заключної вимоги.

У наданому на обґрунтування позову Розрахунку заборгованості відповідачки перед Банком станом на 24.02.2010 року вказано, що ОСОБА_1 заборгувала 13824,10 гривні, з яких: 9664,85 гривні кредиту, 469,40 гривні відсотків, 3085,55 гривні комісії за розрахункове обслуговування, 600 гривень штрафу. Крім визначення числових значень заборгованості Розрахунок, а також надані позивачем банківські виписки підтверджують факт порушення відповідачкою строків повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів.

З листа Банку вбачається, що Заключна вимога на суму 13819,80 гривні направлена відповідачці 20.01.2009 року.

Згідно із ст.526 ЦК України «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства».

Статтею 610 встановлено, що «порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

Згідно із ст.611 ЦК України «у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема… сплата неустойки».

Пунктом 4.5 Умов договору банк вправі вимагати дострокового погашення заборгованості в повному розмірі, в тому числі у випадку затримки сплати чергового платежу більш ніж на один місяць. При цьому Банк має направити позичальнику Заключну вимогу, а обов'язок дострокової сплати виникає через 30 днів з дня отримання такої вимоги.

Отже, досліджений Розрахунок та банківські виписки свідчать про порушення відповідачкою умов договору щодо щомісячної сплати належних сум та виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати інших платежів по договору.

Розділом 7 Умов договору передбачено право Банку відступити право вимоги по договору третій особі.

З договору відступлення права вимоги від 25.02.2010 року №28, Акту до цього договору, Реєстру позичальників вбачається, що Банк відступив право вимоги боргу в сумі 13819,80 гривні ТОВ «Агентству по збору боргів».

Як зазначено вище, Представник відповідача письмово заперечив дійсність цього договору.

Суд вважає такі заперечення безпідставними з огляду на наступне.

Стороною позивача надано копію витягу з відповідного реєстру станом на 05.07.2010 року, згідно з яким договір відступлення права вимоги підписали керівники Банку і позивача.

Представником відповідача надано такі ж витяги з реєстру станом на 12.07.2013 року, де відомості про таких осіб відсутні.

Головуючим в даній справі в порядку ст.221 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» отриманий витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з цим витягом на момент підписання договору відступлення права вимоги(25.02.2010 року) керівником ТОВ «Банк Руский Стандарт» був ОСОБА_3, керівником ТОВ «Агентство по збору боргів» - ОСОБА_4 Саме ці особи і підписали договір, відтак підстав для визнання договору нікчемним з огляду на положення ст.ст.92, 203, 215, 216 ЦК України, на які посилався представник відповідача, немає.

Поданий ним документ є лише витягом з реєстру і сформований станом на липень 2013 року, а його неповнота підтверджена отриманим у встановленому порядку витягом на час укладання договору.

Укладення такого договору передбачено п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, згідно з якою «кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок … передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)».

Передбачений главою 73 ЦК України договір факторингу за своє правовою природою схожий, але не тотожний договору відступлення права вимоги.

Договір факторингу направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передавання в її розпорядження певної суми грошей. Така послуга по договору факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимоги, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Ознак факторингу в укладеному банком і позивачем договорі суд не встановив, а заперечення представника відповідача в цій частині носять лише декларативний характер, тому є безпідставними.

Отже, наведені фактичні обставини, положення закону та умови кредитного договору приводять суд до висновку про те, що наявність у відповідачки заборгованості і право вимоги до неї у позивача є доведеними.

Щодо розміру заборгованості, в тому числі, її сплати страховою компанією, суд встановив таке.

Згідно з вищевказаним Розрахунком заборгованості відповідачкою сплачено 54285,15 гривні.

Особисто ОСОБА_1 сплатила 3641,13 гривні, що стверджено банківськими виписками. З наданого представником відповідача платіжного доручення ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» від 11.06.2008 року №6790 вбачається перерахування Банку 52500 гривень страхового відшкодування. Згідно з банківськими виписками з цієї суми в рахунок повернення кредиту зараховано 50644,32 гривні, решта коштів - на сплату відсотків та комісії.

Отже, після сплати страхового відшкодування розмір неповерненого кредиту становив 9664,85 гривні.

Крім цього, відповідно Заключної вимоги Банку до боргів відповідачки належать 469,75 гривні відсотків, 3085,55 гривні комісії за розрахункове обслуговування, 600 гривень штрафу, що відповідає Умовам договору і стороною відповідача не спростовано. Тим самим загальний розмір боргів відповідачки становить 13819,80 гривень та 5 гривень плати за закриття рахунку.

В той же час, визначення позивачем заявленого до стягнення розміру пені є неправильним з огляду на наступне.

У 2010 році позивачкою на погашення заборгованості внесено такі суми: 15 та 18 березня по 7000 гривень, 11 травня - 2000 гривень.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України «неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. … Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання».

Право на стягнення пені у Банку виникло згідно із п.5.4 Умов договору, а позивачем визначається з 02.03.2009 року.

Отже, сплачені відповідачкою кошти мали зараховуватись таким чином:

1. З 02.03.2009 року по 15.03.2010 року нараховується 379 днів. Розмір пені за цей період становитиме 10475,41 гривні(13819,80х379х0,2%). Сплачені 7000 гривень повністю мали зараховуватись на часткове погашення пені і розмір боргу відповідачки на 15.03.2010 року склав: 13819,80 гривні кредитної заборгованості + 3475,41 пені.

2. З 16.03.2010 по 18.03.2010 року нараховується 3 дні. Розмір пені за цей період становитиме 82,92 гривні, разом з рештою пені - 3558,33 гривні. Сплачені 7000 гривень повністю покривали цю суму, решта мала зараховуватись на погашення заборгованості, яка в такому випадку на 18.03.2010 року становила 10378,13 гривні(13819,80+3558,33-7000).

3. За період з 19.03.2010 по 11.05.2010 року було 54 дні. Розмір пені за цей час склав 1120,84 гривні(10378,13х54х0,2%). Сплачені 2000 гривні повністю покрили виниклу пеню, решта - повинна зараховуватись на погашення боргу, яка станом на 11.05.2010 року склала 9498,87 гривні(10378,13+1120,84-2000).

4. З 12.05.2010 по 31.05.2013 року налічується 1116 днів. Розмір пені за цей період складає 21201,70 гривні(9498,87х1116х0,2%).

Отже, станом на 31.05.2013 року відповідачка заборгувала 9498,87 гривні за кредитним договором, на яку за умовами договору нараховується 21201,70 гривні пені.

Згідно із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України «позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)».

Представником відповідача в письмових запереченнях поставлено питання про застосування строку позовної давності з підстав закінчення строку давності зобов'язання як споживчого кредиту. Строк дії договору в даній справі визначено до 12.11.2012 року. Зобов'язання відповідачкою по договору не виконано, відтак згідно з положеннями ст.ст.598, 599 ЦК України воно не припинено. Отже, строк позовної давності по основному зобов'язанню слід рахувати з часу закінчення строку дії кредитного договору і на час пред'явлення позову він не збіг.

З огляду на викладене підстави для відмови в позові через збіг строку позовної давності щодо основного і додаткового зобов'язання відсутні.

Однак це не розбавляє відповідача права на застосування позовної давності до стягнення пені, яка згідно з обставинами справи і на викладених підставах підлягає стягненню в межах річного терміну або 365 днів і становитиме 6934,18 гривні (9498,87х365х0,2%).

Таким чином, заявлені вимоги необхідно задовольнити частково у розмірі визначеної судом заборгованості за кредитним договором і пені в межах строку позовної давності, а також витрат на закриття рахунку або в сумі 16438,05 гривні (9498,87+6934,18+5).

Згідно зі ст.88 ЦПК України відшкодування судових витрат покладається відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, або мінімального розміру судового збору відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» щодо позову майнового характеру.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Агентство по збору боргів» 16438(шістнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 05 копійок заборгованості за кредитним договором від 09.11.2007 року №71271216 станом на 31.05.2013 року на розрахунковий рахунок №2600402301139 в ПАТ «Банк Руский Стандарт»(код ЄДРПОУ 35255167, МФО 380418).

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Агентство по збору боргів» 229(двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок судового збору на розрахунковий рахунок №2600402301139 в ПАТ «Банк Руский Стандарт»(код ЄДРПОУ 35255167, МФО 380418).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий : суддя С.С.Чишій