Вирок № 34256768, 27.03.2013, Старобільський районний суд Луганської області

27.03.2013

Справа 1-кп/431/45/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Олійник С.В.,

при секретарі Хорольської І.Ю.,

за участі прокурора Носаль Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Старобільську кримінальну провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Отяти Брестського району Брестської області, білоруса, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого в порядку ст. 89 КК України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 на початку лютого 2013 року в денний час, маючи злочинний намір на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, знаходячись у підвалі недобудованого багатоповерхового будинку, за адресою м. Старобільськ вул. Южна знайшов металеву дубину, яку переніс за своїм місцем проживання за адресою АДРЕСА_1, де зберігав її. Після чого, 09.02.2013 року в утрішній час, реалізуючи свій злочин намір, взяв дубину, поклав в лівий рукав куртки та прослідував на кв. Ватутіна, м. Старобільська Луганської області.

09.02.2013 року о 10 годині, ОСОБА_1, знаходячись на стадіоні школи ЗОШ № 4 за адресою кв. Ватутіна, м. Старобільська, був зупинений працівника міліції, які при проведенні особистого огляду речей, в лівому рукаві куртки, яка була одягнута на ньому, виявили та вилучили металевий предмет, з приладдям для утримання на рукоятці, який згідно висновку експертизи № 27 від 12.02.2013 року є холодною зброєю, відноситься до холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом за типом дубини.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України як незаконне поводження зі зброєю, оскільки він носив холодну зброю, металеву дубину, без передбаченого законом дозволу.

22 лютого 2013 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості і надійшла до суду разом із обвинувальним актом.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся.

Судом встановлено, що згідно даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а також про міру покарання у вигляді 3 років обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на обвинуваченого обов'язків передбачених п.п. 2.3,4 ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КК України, та наслідки її невиконання. Умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України щодо змісту та порядку укладення угоди та Кримінального Кодексу України щодо узгодженої міри покарання.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання .

Суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим від 22 лютого 2013 року відповідає вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди, закону про кримінальну відповідальність щодо узгодженої міри покарання, укладена добровільно, вона відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання.

Керуючись ст.ст. 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Носаль Т.О. і обвинуваченим ОСОБА_1 22 лютого 2013 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік. Згідно ст. 76 КК України в період випробувального строку ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну міста проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 17 вересня 2008 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою АДРЕСА_1, на користь держави витрати за проведення експертизи холодної зброї від 12.02.2013 року № 27 в розмірі 245 гривень. Одержувач УК у Старобільському районі (Старобільський район) 24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396.

Речовий доказ: металева дубина, яка знаходиться в камері зберігання Старобільського РВ УМВС України в Луганській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя С.В. Олійник