Рішення № 34255927, 18.10.2013, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3645/13-ц

Провадження № 2/740/1145/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд

в складі судді Куровського Ю.В.

при секретарі Ісаєнко А.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Ніжин розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулась з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачки ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з даного будинку, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 13 липня 1990 року її чоловік ОСОБА_4 був зареєстрований власником будинку АДРЕСА_1.

18 листопада 1974 року вони з ОСОБА_4 одружилися.

Оскільки будинок АДРЕСА_1 був придбаний ними у період шлюбу, то вона є власницею ? частини будинку на підставі ст.22 КпШС України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4, вона є єдиним спадкоємцем, оскільки їх син ОСОБА_5 від спадщини відмовився. Таким чином вона є належним позивачем по даній справі.

З дозволу її чоловіка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, відповідачка з дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 як тимчасові мешканці поселилися до їхнього будинку і проживають без реєстрації.

За період проживання відповідачка не стала членом їхньої сім»ї, оскільки вони як сім»я не проживали, ніяких стосунків, прав та обов»язків, які притаманні родині не підтримували. З її сином ОСОБА_5 вона також не була у сімейних стосунках, оскільки він у с.Липів Ріг з 2010 року не проживає.

Відповідачка має постійне місце проживання та зареєстрована разом із дітьми у АДРЕСА_2.

Крім цього за місцем свого постійного проживання вона отримує допомогу на дітей, а саме з Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області у 2011 році вона зверталася до Володимирецького районного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області протиправною та зобов»язати вчинити певні дії.

Оскільки відповідачка є їй зовсім сторонньою людиною вона неодноразово просила її виселитися з належного їй будинку але вона у відповідь на її прохання вчиняє сварки, ображає її та спричиняє їй побої у зв»язку з чим вона неодноразово зверталася до Ніжинського МВ УМВС із заявами про протиправну поведінку. У зв»язку з такою поведінкою відповідачка у присутності працівників міліції дала їй розписку про припинення протиправної поведінки.

Вважає, що відповідачка та її діти не набули прав члена її сім»ї щодо користування її житлом, проживає у даному будинку без укладення договору найму на житлове приміщення чи інших законних підстав, добровільно його не звільняє, порушує її право власника на користування та розпорядження її будинком.

17 червня 2013 року вона написала відповідачці попередження про виселення. Двомісячний строк для виселення на даний час сплинув.

За таких обставин, її порушене право власності підлягає захисту шляхом виселення відповідачки з її неповнолітніми дітьми з її будинку АДРЕСА_1 Ніжинського району.

Відповідач позовні вимоги не визнала та пояснила, що в 2003 році вона познайомилась з ОСОБА_5, який є третьою особою по даній справі і доводиться сином ОСОБА_1. В 2004 році у них з ОСОБА_5 була народжена спільна дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Народження дитини було спланованим, оскільки на той момент вони з ОСОБА_5 спланували створити сім'ю та в майбутньому зареєструвати шлюб.

Після народження першої дитини, а саме на при кінці 2004 року, ОСОБА_5 запропонував їй проживати спільно у його батьків в домоволодінні АДРЕСА_1. В свою чергу позивачка та її покійний чоловік надали свій дозвіл на їхнє проживання в їх будинку і запропонували зайняти будь-яку кімнату. Позивачка та її покійний чоловік надавали їй та її дитині дозвіл на проживання саме як членам сім'ї, а не як тимчасовим жильцям, оскільки її донька була їх онукою та мала з ними кровне споріднення, а вона проживала в цивільному шлюбі з їх сином.

Іноді вона залишала зазначене місце проживання, тому що періодично виїжджала на заробітки за кордон. В свою чергу ОСОБА_5 працював водієм вантажівки і постійно знаходився у відрядженнях в зв'язку з чим не міг доглядати та піклуватись їхньою спільною дитиною. За таких обставин вона була вимушена на час їхньої з ОСОБА_5 відсутності відвозити дитину до своєї матері. Після повернення з роботи, вони з ОСОБА_5 та їхньою спільною дитиною, продовжували проживати в будинку позивачки та її покійного чоловіка і вести спільне господарство.

В ІНФОРМАЦІЯ_3 році у них з ОСОБА_5, була народжена друга дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. Після народження другої дитини, ОСОБА_5 запропонував не реєструвати його батьком, а зареєструвати доньку під її прізвищем задля того, щоб мати можливість отримувати соціальну допомогу.

Відразу після народження другої дитини, ОСОБА_5 запропонував їй покинути роботу за кордоном та постійно проживати в будинку його батьків, виховувати спільних дітей та допомагати позивачці і її покійному чоловіку вести господарство.

Після того коли з серпня 2010 року вона покинула роботу та почала постійно проживати в будинку позивачки, відносини з її сином ОСОБА_5 почали поступово погіршуватись. Останній більше часу почав проводити у відрядженнях та майже не піклувався про матеріальне забезпечення сім'ї. В 2012 році відносини з ОСОБА_5 повністю припинились після того як вона дізналась про його стосунки з іншою жінкою. З цього часу, позивачка та її покійний чоловік почали вимагати від неї залишити домоволодіння, оскільки вона та її діти нібито перестали бути членами їхньої сім'ї.

Звертає увагу суду на тій обставині , що вона та її діти були вселені в займане житлове приміщення з дозволу позивачки та її покійного чоловіка як члени сім'ї, тобто на законних підставах і проживають там тривалий час. Вже багато років вона спільно з позивачкою обробляє присадибну ділянку та піклується домогосподарством. Ніяких дій щодо руйнацій чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття з позивачкою вона не вчиняє. На даний момент вона не має іншого місця для проживання, а будинок де вона зареєстрована не придатний для проживання її дітей за санітарними та технічними нормами.

За викладених обставин вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився,хоч і був повідомлений про виклик до суду.

Третя особа представник органу опіки та піклування Липівріжської сільської ради просив в позові відмовити.Він послався на те,що відповідачка та син позивачки, ОСОБА_5,до 2010 року мали спільні стосунки та спільну дитину,дочку ОСОБА_6.У 2010 році син позивачки привіз до батьків відповідачку із дітьми і за згодою позивачки та її чоловіка поселив у своєму домогосподарстві.Син позивачки поселив до будинку своїх батьків відповідачку як свою дружину.Вони жили дружно однією сім»єю.Відповідачка допомагала по господарству,обробляла городи,разом виховували та доглядали дітей відповідачки,старшу дочку відповідачки влаштували в школу де вона постійно навчається та ходить у 4-й клас.Пізніше син відповідачки знайшов іншу жінку з якою у 2013 році уклав шлюб і стосунки в сім»ї позивачки погіршились.На протязі всього проживання відповідачки у сім»ї позивачів ніяких скарг з боку сім»ї позивачів до сільської ради не надходило і ніхто нічого поганого не говорив.Вважає,що винним в даній ситуації є син позивачки,який сам створив таку ситуацію і відповідачка та діти не повинні від цього страждати.

Суд вислухавши сторони,вивчивши матеріали справи приходить до висновку,що позовні вимоги не підлягають задоволенню.Як встановлено рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 31.07.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,та пояснень позивачки,відповідача,представника третьої особи та свідків ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9 відповідач із своїми неповнолітніми дітьми,ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в серпні 2010 року поселилась в домоволодінні позивачки в АДРЕСА_1 де і проживає до даного часу. Згідно пояснень позивачки,відповідачки,свідків ОСОБА_8,ОСОБА_9 відповідачка з дітьми поселилась в помешканні позивачки за згодою позивачки,її покійного чоловіка та сина позивачки,ОСОБА_3.Як пояснили свідки ОСОБА_8 ,ОСОБА_9,представник третьої особи,син позивачки ОСОБА_5 за його ініціативою,домовився з ОСОБА_8 щоб той своїм автомобілем перевіз його сім»ю -відповідачку та двох неповнолітніх дітей із с.Радижево Володимирського району Рівненської області в с.Липів Ріг,за місцем проживання його та його батьків,що той разом із сином позивачки і зробив.Відповідачці із її дітьми надали окрему кімнату в будинку,занесли їх речі.Ніяких питань про умови проживання,їх термін,укладення якихось угод про умови проживання між сторонами не обговорювалось.Як пояснили представник третьої особи,свідки ОСОБА_10,ОСОБА_8,ОСОБА_9 всім було відомо,що син позивачки ОСОБА_5 привіз дружину із дітьми.Дочку відповідачки,ОСОБА_6,влаштували в школу де вона на даний час ходить в четвертий клас.На протязі всього часу проживання,до 18.02.2013 року,як пояснив представник третьої особи,до сільської ради ніяких скарг та заяв щодо проживання відповідачки з дітьми в господарстві позивачки не надходило.Представник третьої особи,свідки ОСОБА_11,ОСОБА_9 пояснили,що відповідачка та позивачка проживали однією сім»єю,разом вели господарство,доглядали дітей,старшу відправляли до школи.Після того як син позивачки ОСОБА_5 знайшов іншу жінку,з якою у 2013 році уклав шлюб,і проживає в Херсонській області між позивачкою та відповідачкою стосунки погіршились і відповідачка почала вести окреме господарство-обробляти окрему земельну ділянку,користуватись в будинку переважно своїми побутовими речами.Відповідно до ст.64 ЖК УРСР до членів сім»ї наймача належать дружина наймача,їх діти і батьки.Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб,якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.Відповідачка не входить до кола осіб, зазначених в першому реченні даної статті,але приймаючи до уваги,що їх пов»язує спільне проживання на протязі тривалого часу,дитина,ОСОБА_6,яка є дочкою відповідачки і сина позивачки та онукою позивачки,те що вони певний час вели спільне господарство-обробляли город,дивились за дітьми,що вселились в господарство за ініціативою сина позивачки та згодою всіх членів сім»ї позивачки,що ніякий договір про порядок та умови проживання відповідачки та її дітей не укладався,відповідачка мала права і обов»язки члена сім»ї,те що із заяви покійного ОСОБА_4 до сільської ради вбачається,що до нього приїхала так звана /невістка/ яка є матір»ю одиночкою і перебувала на їх утриманні,то суд приходить до висновку,що відповідачка поселялась в господарство позивачки як член сім»ї.Відповідно до вимог ст.164 ЖК УРСР припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.Позивачка не ставить питання про виселення своєї онуки ОСОБА_6,дочки відповідачки,вважаючи що та поселилась і проживає в її будинку правомірно.Виселення членів сім»ї власника житлового будинку може бути відповідно до вимог ст.157 ЖК УРСР здійснено у випадках передбачених ст.116 ЖК УРСР,що в судовому засіданні не було доведено.Позивачка не навела доказів про порушення відповідачем її прав власника.На час розгляду спору позивачка не має документа який би свідчив про те,що вона є власником будинку в якому проживає,оскільки не отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування.Позивачка посилається на те,що при вселенні відповідачки з дітьми їй дозволили проживати тимчасово,один,два місяці,поки та не знайде інше житло,але дані пояснення нічим не підтверджені і спростовуються терміном проживання відповідачки,відсутністю будь яких заяв про виселення на протязі всього часу,до 18.02.2013 року,відсутністю договору найму житла та факту обговорення умов прожвання.Позивачка посилається на те,що відповідачка не стала членом її сім»ї так як не була в сімейних стосунках із її сином,який з 2010 року в домогосподарстві не проживає.Суд вважає,що таке твердження не може бути прийняте оскільки,не дивлячись на те,що відповідачка не проживала однією сім»єю з сином позивачки,що встановлено рішенням Ніжиського міськрайонного суду від 31.07.2013 року,але постійно проживала з позивачкою та її покійним чоловіком,вселилась до господарства за ініціативи сина позивачки та згоди всіх членів сім»ї,певний час вела спільне господарство,мала права члена сім»ї,оскільки користувалась всім що було в господарстві холодильником,туалетом,погребом,колодязем,продуктами харчування з города та несла обов»язки члена сім»ї-доглядала дитину-онуку позивачки,самих позивачку та її покійного чоловіка,обробляла город,вела інше господарство.Позивачка посилається на те,що відповідач не має реєстрації в її помешканні,зареєстрована в с.Радижево де мається помешкання.Суд вважає,що посилання на дані обставини не заслуговують на увагу так як реєстрація відповідачки за іншою адресою не є підставою для її виселення.Суд також вважає,що позиція позивачки щодо правомірності проживання в її господарстві дочки відповідачки та онуки позивачки, ОСОБА_6,свідчить про те,що відповідачка поселялась до позивачки як член сім»ї,за її згодою і без будь-яких умов.В позовній заяві позивач не посилається ні на одну з норм Закону яка передбачає виселення відповідача чи як тимчасового наймача чи члена сім»ї,чи сторони договору найму житла.

Керуючись ст.64,150,156,157,158 ЖК УРСР,ст.317,321,391,825 ЦК України,ст.213-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області в 10 денний строк.

Суддя Ю.Куровський