Рішення № 34251970, 20.05.2013, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 1022/3348/2012

Провадження № 2/376/3/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі:головуючого судді- Віговський С. І. ,

при секретарі -Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила поділити спільне з відповідачем майно, вказане у позові, виділивши її автомобіль "ГАЗ 330232-414", вартістю 76000 грн., а відповідачу виділити все інше рухоме майно: автомобіль Geely СК, чорного кольору - вартістю 53000 грн.; пральну машину «Samsung» - вартістю 2600 грн.; холодильник «Аlрагі» - вартістю 1500 грн.; газову плиту «Gefest» - вартістю 1500 грн.; набір меблів для кухні - вартістю 2800 грн.; мікрохвильову піч «Moulinex» - вартістю 1000 грн.; ліжко - вартістю 1800 грн.; шафу для одягу - вартістю 1500 грн.; кольоровий телевізор - вартістю 2600 грн.; фотоапарат «Olimpys» - вартістю 900 грн.; диван - вартістю 2300 грн.; шафу-купе (2 шт.) - вартістю 4500 грн., а всього на загальну суму 76000 грн., та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 21.07.2007 року позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, (актовий запис № 79 зареєстрований відділом РАЦС Сквирським РУЮ Київської області).

Подружнє життя у сторін не склалося, шлюб на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2012 року (справа № 1022/3347/2012р.) був розірваний. Позивач повернула собі дошлюбне празвище - ОСОБА_1.

Угоди про добровільний поділ майна, яке вважає позивач відповідно до ст.ст.60,70 Сімейного кодексу України набуте у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто. Позивач пропонувала відповідачеві добровільно поділити вищевказане спільне майно, виділивши її автомобіль "ГАЗ 330232-414", а відповідачеві всі інші речі, зазначені у позові, проте останній від даної пропозиції відмовився.

Скориставшись правом передбаченим ст. 27, ч. 2 ст. 31 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, позивач 11.12.2012 року та 15.05.2013 року подала до суду заяви про уточнення, доповнення та зміну позову, зазначивши, що за час проживання однією сім'єю з відповідачем, сторонами було проведено ремонт квартири АДРЕСА_1, в якій вони проживали, і яка належить на праві власності ОСОБА_4 - рідній сестрі відповідача. У квартирі було проведено євроремонт із заміною всіх вікон на металопластикові, замінено двері та покриття підлоги, замінено всю електромережу та зроблено нове оздоблення всіх стін. Крім того, в квартирі

було замінено всю сантехніку, встановлено гідробокс, замінено газову побутову плиту на нову. Всього, на ремонт було затрачено близько 50 (п'ятдесят тисяч) грн. В подальшому, в період проживання у шлюбі з відповідачем, сторонами спільно було придбано нові меблі. Значну частину коштів на ремонт та придбання меблів надав батько позивача - ОСОБА_5. Крім того, останнім, за особисті кошти в автосалоні м.Вінниця було придбано легковий автомобіль «GEELY СК» чорного кольору, який було зареєстровано в органах ДАІ на ім`я ОСОБА_2 і використовувався ним для власних потреб. Вартість автомобіля складала 53 (п'ятдесят три тисячі) грн. Крім того, у січні 2009 року за спільні кошти відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в автосалоні м.Біла Церква, було придбано автомобіль „ГАЗ-З30232-414" (Газель) зеленого кольору, вартість якого становила 76 (сімдесят шість) тис. грн. Даний автомобіль також було зареєстровано в органах ДАІ на ім`я ОСОБА_2 і використовувався останнім для підприємницької діяльності.

Вирішити спір щодо розподілу майна між позивачем та ОСОБА_2 за домовленістю не виявилось можливим, оскільки позивачу стало відомо, що відповідачем автомобілі «GEELY СК» та „ГАЗ-З30232-414", що були придбані сторонами у шлюбі, одноосібно в період розгляду даної справи були зняті з обліку 11.10.2012 року та 25.10.2012 року, відповідно, та відчужені на користь третіх осіб по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується відповідними довідками Білоцерківського МРЕВ ДАІ за № 103 від 17.11.2012 року та за № 368 від 19.04.2013 року.

Позовні вимоги, щодо виділу позивачу автомобіля „ГАЗ-330232-414", а також майна у складі пральної машини «Samsung», холодильника «Аlрагі», газової плити «Gefest», набору меблів для кухні, мікрохвильової печі «Moulinex», ліжка, шафи для одягу, кольорового телевізора, фотоапарата «Olimpys», дивана, дві шафи-купе, набутого сторонами у шлюбі, - у судовому засіданні позивачем були зняті.

Тому, з огляду на вищевказані обставини, та відповідно до ст.ст. 60-62, 69, 70 СК України, позивач просила суд визнати за нею право власності та виділити їй легковий автомобіль марки «GEELY МR-7151А», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, зазначені вище, на підставах вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та зазначила, що пред'являючи позовні вимоги про поділ вищевказаного майна, позивач не надала суду жодного доказу про придбання даного майна в період шлюбу та його реальну вартість на даний час, так як це передбачено вимогами законодавства, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком позивача і є фізичною особою-підприємцем. У липні 2007 року його дочка ОСОБА_1 одружилася з відповідачем ОСОБА_2 Після весілля батьки відповідача погодилися надати для проживання подружжю квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Дана квартира належала на праві власності ОСОБА_4, орендну плату за користування квартирою ОСОБА_4 з подружжя не брала. Зі свого боку ОСОБА_5 запропонував придбати для подружжя автомобіль марки "Geely". Придбав він його у лютому 2008 року у м.Вінниці в автосалоні приблизно за 56000 (п`ятдесят шість тисяч) грн. 07.02.2008 року в день придбання автомобіля ОСОБА_5 біля автосалону в обмінному пункті, у присутності його знайомих - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 обміняв близько 10000 (десять тисяч) дол. США на відповідний еквівалент в національній валюті гривні що становило приблизно 56000 грн. Відповідач був з ОСОБА_5, та автомобіль був зареєстрований на відповідача, оскільки можливості зареєструвати автомобіль на позивача не було у зв`язку з її відсутністю на момент реєстрації автомобіля. Автомобіль "Geely" був придбаний за особисті кошти ОСОБА_5 У грудні 2008 року відповідач потрапив у ДТП, кузов автомобіля "Geely" був повністю побитий. На той час відповідач не працював і ОСОБА_5 запропонував йому роботу у галузі будівництва особистим помічником з умовами поділу прибутку в рівних частинах кожному, крім того, зважаючи на обставини відсутності ремонту в квартирі наданій подружжю, допоміг по ремонту. Оскільки робота у галузі будівництва передбачала постійного пересування, ОСОБА_5 запропонував відповідачу придбати автомобіль "Газель" в автосалоні у м.Біла Церква вартістю 76000 (сімдесят шість тисяч) грн. ОСОБА_5 в

подальшому доплатив з власного рахунку за встановлення газової установки на автомобіль 7000 (сім тисяч) грн. Крім того, даний автомобіль використовувався для потреб сім`ї. В кінці грудня 2008 року ОСОБА_5 перебував на спрощеній системі оподаткування, був ліміт у використанні доходів не більше 300000 (триста тисяч) грн. на рік, що не дозволяло йому по безготівковому розрахунку в автосалоні придбати даний автомобіль, тому, відповідач запропонував скористатися послугою придбання автомобіля по безготівковому розрахунку через рідну сестру відповідача ОСОБА_4, шляхом внесення коштів на її рахунок і перерахування їх автосалону. Рахунок-фатура була виписана на прізвище ОСОБА_4, а автомобіль "Газель" зареєстрували на відповідача, із правом керування автомобілем ОСОБА_5 Щодо рухомого майна, заявленого позивачем у позові, то у квартирі, де проживало подружжя, були замінені вікна, балконний блок, за кошти ОСОБА_5 У квартирі також була замінена сантехніка, підлога, відремонтована стеля - за спільні з відповідачем кошти. Позивач у вільний від роботи час при оформленні фінансово-господарських операцій на ремонтні роботи також на це затрачала багато часу та вкладала значні спільні з відповідачем кошти. Меблі, які були заявлені у позові можуть знаходитися лише за адресою: АДРЕСА_2, і ніяк не АДРЕСА_4, оскільки в квартирі АДРЕСА_5 подружжя жодного дня не проживало. З приводу придбаного подружжям в період шлюбу комп`ютера вартістю 6549 (шість тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 00 коп. та принтера до нього вартістю 590 (п`ятсот дев`яносто) грн., то даний комп`ютор придбавався для спільної з відповідачем роботи у галузі будівництва і на даний час знаходиться в по вул.Леніна, у позивача. Після розірвання шлюбу, позивач переїхала проживати на АДРЕСА_7 в батьківський будинок, меблі з квартири АДРЕСА_2 не забирала, особисті речі позивача привіз відповідач. В квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_5 з часу залишення її позивачем, більше не заходив і будь-яких речей звідти не забирав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона неодноразово бувала у квартирі АДРЕСА_2 де проживали сторони, знає їх давно, з відповідачем навчалася у паралельному класі. Мати позивача є хрещеною матір`ю ОСОБА_6 Свідок зазначила, що сторони часто запрошували її "в гості" у вказану квартиру, і була вона там ще тоді, коли розпочинався ремонт. Свідку також відомо, що подружжя відразу після укладення шлюбу придбало автомобілі "Geely" чорного кольору та "Газель", яка була придбана відповідачем разом із ОСОБА_5 для спільної роботи, а також для сімейних потреб. У квартирі робився ремонт, зокрема до його початку була дерев'яна підлога, а потім її було замінено на ламінат, відремонтовано стелю. З часом була придбана пральна машина, в кухні знаходилися холодильник і газова плита, мікрохвильова піч, фотоапарат. Спочатку у подружжя були старі меблі, а потім з'явилися нові: шкаф-купе, м'який диван, плазмовий телевізор, новий розкладний стіл, що знаходився у кімнаті та звичайний стіл, що знаходився на кухні, віконні тюлі. Позивач додатково працювала з калькуляцією над витратами по ремонту квартири. Обставини вартості придбаних меблів, автомобілів та належність на праві власності квартири де проживало подружжя, свідку невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що коли сторони по справі одружилися, вони переїхали у квартиру, в якій не було ремонту. В квартирі свідок ОСОБА_7 була часто, приблизно раз чи два рази у тиждень. На початку шлюбу подружжя придбало ліжко, газову плиту, холодильник, кухню, шафу-купе, новий диван. Пізніше, коли робили новосілля, батько ОСОБА_7 та позивачки - ОСОБА_5 придбав подружжю пластикове вікно, оскільки раніше були вікна дерев'яні. Спочатку ремонт розпочинався у спальній кімнаті і у коридорі. З часом подружжя вирішило зробити ремонт на кухні і у ванній кімнаті, зокрема у ванній кімнаті встановили новий бойлер. У залі подружжя робили ремонт в останню чергу: замінили вікно і балконний блок. Автомобілів відразу не було, а вже після укладення шлюбу подружжя придбало автомобілі: спочатку легковий, а потім "Газель". Легковий автомобіль ОСОБА_5 придбавав за особисті кошти, а "Газель" - за спільні кошти ОСОБА_5 та відповідача. Щодо оформлення автомобілів, то спочатку вирішили оформляти на позивача, але це зробити не вдалося, і оформили на відповідача. При придбанні автомобілів були присутні ОСОБА_5 і відповідач. У 2007 році під час укладення шлюбу позивач працювала в Управлінні праці і соціального захисту населення Сквирської райдержадміністрації Київської області, отримувала заробітну плату близько 1000 (однієї тисячі) грн. Крім того, раніше працювала у батька ОСОБА_5, який був приватним підприємцем, і також отримувала

заробітну плату. Також інколи позивач в період шлюбу позичала у ОСОБА_7 незначні суми грошових коштів, оскільки відповідач був безробітним. Відповідач у 2007 році перед укладенням шлюбу офіційно не працював, а після його укладення почав працювати з ОСОБА_5 у будівельному бізнесі, який був оформлений на ОСОБА_5 До шлюбу і ремонту квартири, у галузі будівництва і ремонту ОСОБА_5 працював близько п'яти років. Свідок крім того зазначила, що ОСОБА_5 в період надання грошової допомоги позивачу та відповідачу на різні потреби, також і її надавав грошову допомогу в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. і більше. За час перебування у шлюбі, легковий автомобіль використовувався лише для сімейних потреб, а "Газель" і для бізнесу і для сімейних потреб. Неодноразово на автомобілі "Газель" їздили сім'єю на море, на пікніки. Свідок також пояснила, що вказані автомобілі після розірвання шлюбу між сторонами у жовтні 2012 року, були переоформлені. Точної вартості придбаного сукупного майна подружжям за час шлюбу, свідок не знає. Вказані у позові меблі та побутова техніка, які знаходилися у квартирі АДРЕСА_2, після виїзду з неї позивача, остання не забирала. Крім того, як відомо ОСОБА_7, відповідач після розірвання шлюбу з позивачем забрав підтверджуючі документи придбання вищевказаних меблів та побутової техніки.

Таким чином, судом встановлено, що сторони з 21.07.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом № 79 зареєстрований відділом РАЦС Сквирського РУЮ Київської області від 21.07.2007 року.

Від шлюбу у сторін дітей немає.

У період шлюбу, а саме 07.02.2008 року, за спільні кошти сторін був придбаний легковий автомобіль марки "GEELY МR-7151А", державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року. Право власності на вказаний автомобіль на час його придбання було оформлене на відповідача ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ за № 103 від 17.11.2012 року.

Отже, вказаний вище автомобіль, який придбаний в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, чого сторони не оспорювали.

Також, у період шлюбу було придбано автомобіль „ГАЗ-330232-414".

Автомобілі "GEELY МR-7151А" та "ГАЗ-330232-414" відповідачем були зняті з обліку 11.10.2012 року та 25.10.2012 року, відповідно, та відчужено на користь третіх осіб по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується відповідними довідками Білоцерківського МРЕВ ДАІ за № 103 від 17.11.2012 року та за № 368 від 19.04.2013 року, а також підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «GEELY МR-7151А», власником якого є ОСОБА_3

Автомобіль "GEELY МR-7151А", на який судом ухвалою 12.10.2012 року накладено арешт про заборону відчуження, відповідачем ОСОБА_2 11.10.2012 року незаконно було відчужено на користь третьої особи по справі - ОСОБА_3, що знайшло підтвердження в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 року.

Вартість автомобіля "GEELY МR-7151А", який раніше був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2, на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 737569 від 11.10.2012 року, виданої ФОП ОСОБА_8, на момент продажу становила 28 811 грн. 57 коп.

19.10.2012 року шлюб між сторонами було розірвано Сквирським районним судом Київської області, що підтверджується відповідною випискою (справа № 1022/3347/2012р.).

У зв`язку з неможливістю добровільно вирішити питання поділу спірного автомобіля, крім того, з урахуванням обставини неподільності речі - автомобіля "GEELY МR-7151А", та відсутності домовленості між сторонами щодо обов'язкової згоди будь-якої сторони спору на отримання грошової компенсації за половину вартості автомобіля, шляхом попереднього її внесення другим із подружжя в сумі 14,405 грн. 78 коп. на депозитний рахунок суду, позивач просить суд визнати автомобіль марки "GEELY МR-7151А" спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй легковий автомобіль марки «GEELY МR-7151А», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, допитавши свідків та заслухавши думку сторін

та їх представників, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно із ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2).

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007р.), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання.

У абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. встановлено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно зі ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними (ч. 1). У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1).

Згідно зі ст. 71 СК України, майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ч. 1). Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2).

Як встановлено матеріалами справи, за час шлюбу за спільні кошти сторонами був придбаний автомобіль "GEELY МR-7151А", про що не заперечував в судовому засіданні представник відповідача, а тому вважається таким, що є спільною сумісною власністю подружжя, що відповідає ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України. Оскільки встановлено, що цінне рухоме майно - автомобіль "GEELY МR-7151А" належить подружжю на праві спільної сумісної власності, то в разі поділу майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності, частки майна сторін є рівними, та майно ділиться між сторонами внатурі, що також відповідає ст.ст. 70, 71 СК України.

Так, за ч.1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового

призначення.

Спірний автмобіль "GEELY МR-7151А" є річчю (майном) неподільною, оскільки поділити без втрати його цільового призначення, неможливо.

Згідно ч.ч. 4,5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

В п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року за №11 зазначається, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, відповідно до вищенаведених правових норм, виходячи з рівності часток подружжя, враховуючи те, що жоден із подружжя не вчинив дій згідно приписів ст.71 СК України, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та визнати за позивачем та відповідачем, по ? частині кожному, право власності на автомобіль "GEELY МR-7151А" 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Враховуючи, що позивач у змінених позовних вимогах не наполягала на визнанні спільною сумісною власністю подружжя автомобіля „ГАЗ-330232-414", а також майна у складі: пральної машини «Samsung», холодильника «Аlрагі», газової плити «Gefest», набору меблів для кухні, мікрохвильової печі «Moulinex», ліжка, шафи для одягу, кольорового телевізора, фотоапарата «Olimpys», набутих у період шлюбу, то суд вважає вказані обставини справи в цій частині відповідно до ст. 61 ЦПК України, не досліджувати.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на сторони в рівних частинах та стягнути з відповідача на користь позивача витрачений та документально підтверджений судовий збір в сумі 380 (триста вісімдесят) грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 131, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати легковий автомобіль марки «GEELY МR-7151А», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_3) вартістю 28811 грн. 57 коп. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в рівних частинах.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки «GEELY МR-7151А», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_3).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки «GEELY МR-7151А», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_3).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, судові витрати у справі у розмірі 380 (триста вісімдесят) грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: С. І. Віговський