Постанова № 34249365, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 1570/7435/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

за участю представника позивача - Сажнєва О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА» до Державної податкової інспекції в Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

04.12.2012 року ТОВ «ПЛАНЕТА» звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ в Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 04.10.2012 року №0001462240, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 50 713 грн. (т.б. 40570 грн. - за основним платежем, 10143 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001472240, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 570 грн. (т.б. 32456 грн. - за основним платежем, 8114 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що висновки перевіряючих стосовно безтоварності господарських операцій не ґрунтуються на доказах та реальних обставинах і зроблені виключно на підставі акту про неможливість проведення перевірки ПП «Одеська Будівельна Компанія». Також, позивач у позові зазначив, що ним до податкового кредиту були включені лише тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, які, відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України, є підставою для нарахування податкового кредиту. До валових витрат ним віднесені витрати на придбання будівельних матеріалів та робіт по монтажу електропроводки та електрообладнання. Щодо перевезення матеріалів, то це було здійснено з урахуванням невеликої габаритності особистим транспортом, що не заборонено законодавством. Крім того, позивач стверджує, у ТОВ «ПЛАНЕТА» були наявні всі первинні документи, які підтверджували здійснення спірних господарських операцій відповідно до укладеного договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПЛАНЕТА» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «ПЛАНЕТА» 04.02.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити усі позовні вимоги товариства повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача, доводи апеляційної скарги, та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ПЛАНЕТА» зареєстроване Приморською районною адміністрацією Одеського виконкому 22.01.2002 року. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Приморському районі м. Одеси та є платником ПДВ, відповідно до свідоцтва №23182490 від 30.06.2000 року.

З 17.05.2012 року по 20.09.2012 року працівниками ДПІ провело перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено Акт №5565/22-4/20928397 від 20.09.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПЛАНЕТА» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська будівельна компанія», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, жовтень, листопад 2010 року».

Так, у висновку Акту перевірки №93/22-213/31370471/600 зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 40570 грн. за 3-й квартал 2010 року - на 29264 грн., за 4-й квартал 2010 року - на 11306 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 32 456 грн. за серпень, жовтень, листопад 2010 року.

В подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки №5565/22-4/20928397 від 20.09.2012 року, уповноваженою особою ДПІ 04.10.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001462240, яким ТОВ «ПЛАНЕТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 50 713 грн. (т.б. 40570 грн. - за основним платежем та 10143 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001472240, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 570 грн. (т.б. 32456 грн. - за основним платежем, 8114 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з наявності у позивача порушень податкового законодавства та, відповідно, з правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані стороною позивача докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Так, згідно п.5.1 статті 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР (діючого на час виникнення спірних правовідносин), «валовими витратами» - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як слідує з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону №283/97-ВР (якій діяв до 01.04.2011 року) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України та ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (діючого на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із ст.198 ПК України та ст.7 Закону №168/97-ВР, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів, робіт.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів, робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж до приписів п.198.6 ст.198 ПК України та ст.7 Закону №168/97-ВР, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 05.04.2010 року між ТОВ «СТІКОН» та позивачем був укладений договір субпідряду на виконання робіт по монтажу електропроводки та електрообладнання на будівельних об'єктах ТОВ «СТІКОН», вартість яких складає 473 219 грн. (у т.ч. ПДВ-78869,79 грн.).

В подальшому, між ТОВ «ПЛАНЕТА» в особі директора Сажнева Д.О. та ПП «Одеська будівельна компанія» в особі директора ОСОБА_3. було укладено договір №21/07-10 від 21.07.2010 року на виконання робіт по монтажу електропроводки та електрообладнання, вартість яких складає 140466,10 грн. (у т.ч. ПДВ-23411,02 грн.)

На підтвердження виконання вказаних робіт ПП «Одеська будівельна компанія» до договору №21/07-10 від 21.07.2010 року позивачем були надані до перевірки видаткові та податкові накладні, акти форми №КБ-2в і №КБ-3 прийняття робіт та довідки про їх вартість.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ПЛАНЕТА» віднесло до складу своїх валових витрат - витрати по господарським відносинам з ПП «Одеська будівельна компанія» по договору №21/07-10 від 21.07.2010 року, а до складу податкового кредиту - суми податку по податкових накладних, на яких містяться реквізити цього контрагента, що не спростовується і в акті перевірки.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковим видом обліку підприємства є бухгалтерський облік. Податкова ж звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При чому, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цієї статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося вище, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що за результатами дослідження наданої позивачем первинної документації, останній належним чином не довів реальне виконання субпідрядних робіт суб'єктом господарювання - ПП «Одеська будівельна компанія», а тому висновки перевіряючих щодо завищення валових витрат, а також штучно сформованої частини податкового кредиту позивачем за рахунок ПП «Одеська будівельна компанія» є обґрунтованими.

Проте, з такими висновками окружного суду судова колегія погодитися не може і вважає їх необґрунтованими та передчасними, з наступних підстав.

Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи податкової накладної ПП «Одеська будівельна компанія» від 31.08.2010р., остання має усі необхідні реквізити, на ній міститься підпис директора підприємства ОСОБА_3., в ній вказана загальна сума вартості робіт по договору №21/07-10 від 21.07.2010 року, яка складає 140 466,10 грн., а також в ній зазначено які конкретні послуги по даним роботам виконані (т.б. монтаж електропроводки і електроустаткування, будівельно-монтажні роботи), ціна, кількість і обсяг поставки (робіт). Тобто, дана податкова накладна, на думку суд 2-ї інстанції, відповідає вимогам первинного документа та вимогам, які пред'являються законодавством до податкової накладної.

При цьому, в даному випадку, слід зазначити та звернути увагу на те, що абсолютно аналогічні податкові накладні були виписані директором ТОВ «Планета» - ТОВ «Стікон», до яких у податкового органу жодних претензій не пред'явлено.

Так, дійсно, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 року були затверджені примірні форми первинних документів з обліку саме в будівництві.

Вказаним наказом, відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» та «Про інвестиційну діяльність», з метою контролю за ціноутворенням та вартістю у будівництві, були затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві - №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт» форми №КБ-3, які складені між ним та ТОВ «СТІКОН» на суму зазначену у договорі від 05.04.2010 року та між ним та ПП «Одеська будівельна компанія» на суму вказану в договорі від 21.07.2010 року.

З цих довідок видно, що в них вказані усі необхідні реквізити, найменування робіт та їх вартість, а також вони підписані керівниками підприємств, які є сторонами договорів (т.б. замовником і підрядником).

При цьому, судова колегія знову зазначає, що абсолютно аналогічна «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт» форми №КБ-3, була складена між ТОВ «Планета» та ТОВ «СТІКОН», але до якої, в свою чергу, у податкового органу жодних претензій пред'явлено не було.

Теж саме стосується і наявних в матеріалах справи Актів виконаних робіт форми №КБ-2в від 31.08.2010 року, складених між ТОВ «Планета» та ТОВ «СТІКОН» та між позивачем і ПП «Одеська будівельна компанія».

Таким чином, проаналізувавши вище зазначені норми діючого у цій сфері законодавства та уважно дослідивши вказані первинні документи, судова колегія приходить до висновку про те, що ці спірні документи, тобто податкова накладної ПП «Одеська будівельна компанія» від 31.08.2010р., «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт» форми №КБ-3 та Акт виконаних робіт форми №КБ-2в від 31.08.2010 року, були складені без грубих порушень вимог законодавства щодо складення первинних бухгалтерських документів та повністю підтверджують здійснення господарських операцій по наданню робіт саме суб'єктом господарювання - ПП «Одеська будівельна компанія».

При цьому, також слід зазначити, що факт реального здійснення позивачем усіх спірних підрядних робіт для основного замовника - Товариства «СТІКОН» фактично податковим органом взагалі не оспорюється та, до того ж, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: належним чином оформленими податковими накладними, договірною ціною, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт, локальними кошторисами, довіреностями та банківськими платіжними дорученнями.

Також, судова колегія звертає увагу ще й на те, що на момент укладення спірних договорів підряду (субпідряду), виписки спірної податкової накладної і складання вказаних вище первинних документів, ТОВ «Планета» і його контрагент - ПП «Одеська будівельна компанія» були (і є на цей час) діючими підприємствами, знаходилися на податковому обліку, були зареєстровані як платники ПДВ, а також мали усі необхідні дозволи на виконання спірних робіт та відповідні ліцензії Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Що ж стосується тверджень відповідача про те, що ПП «Одеська будівельна компанія» має ознаки фіктивного підприємства, яке ґрунтується на лише не наданих до суду копії постанови від 13.02.2012р. про порушення кримінальної справи за ст.205 КК України відносно засновника і керівника ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_3 та ксерокопії протоколу допиту його в якості свідка, то судова колегія зазначає, що ці твердження є необґрунтованими та передчасними, оскільки даний факт може бути підтверджений лише тільки обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

До того ж, слід вказати ще й на той факт, що ні в спірному акті перевірки, ні в наданих до суду письмових запереченнях відповідача не доведено та не надано жодних належних доказів про можливу обізнаність позивача щодо будь-яких дефектів у правовому статусі ПП «Одеська будівельна компанія» або яких-небудь грубих порушень останнім податкового законодавства.

Окрім цього, судова колегія зазначає, що жодна норма Податкового кодексу України або будь-якого спеціального Закону не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом (в т.ч. по ланцюгу) до бюджету податків та правильного ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює виключно податкова служба України.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України в своїй постанові від 11.01.2011 року (по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ), в якій зокрема зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, слід вказати, що ця правова позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини (справа «БУЛВЕС проти Болгарії»), рішення якого, згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, оцінивши наявні докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги висновок економічного дослідження експерта ТОВ «Інститут судових експертиз» №10/001/10227/1 від 22.08.2013р., згідно якого усі висновки спірного акту перевірки №5565/22-4/20928397 від 20.09.2012р. щодо порушення позивачем зазначених у ньому норм податкового законодавства документально та нормативно не підтверджуються, приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення податкового органу були прийняті з порушенням вимог діючого на той час законодавства, необґрунтовано, передчасно та без урахування усіх обставин, а тому, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню, що, в свою чергу, помилково не було встановлено окружним судом.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Отже, на підставі вказаного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси від 04.10.2012 року №0001462240, яким ТОВ «ПЛАНЕТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 50 713 грн. та №0001472240, яким ТОВ «ПЛАНЕТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 570 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко