Постанова № 34248480, 07.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року 15:00 810/2809/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВСС» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВСС» (далі - позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 №0000172202, №0000182202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що усні договори, укладений між позивачем та контрагентами, є нікчемними. Фактично позивач має належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, складені позивачем і контрагентом. Висновки про нікчемність правочину ґрунтується лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Пояснив, що підготовка металевих поверхонь під фарбування є тривалим процесом та водночас невід'ємною складовою у виробництві металевих дверей, що в свою чергу, є основним видом господарської діяльності товариства «МВСС».

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. До суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що податковим органом не підтверджено факту передачі товару, надання послуг робіт від ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» та ТОВ «Сан Енд Фан» до ТОВ «МВСС» у зв'язку з відсутністю товару та відсутністю можливості виконання робіт, надання послуг у ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» та ТОВ «Сан Енд Фан» на момент поставки та надання послуг (робіт).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВСС» є юридичною особою, що зареєстрована 29.02.1996 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Позивач перебуває на обліку платника податків в Броварській ОДПІ з 05.03.1996, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість має з 19.03.2004. Державним департаментом пожежної безпеки МНС України 20.05.2011 позивачу видано ліцензію на монтаж воріт, дверей з нормованими межами вогнестійкості.

На підставі направлення від 17.01.2013 №53 та відповідно до наказу №51 від 17.01.2013 податковим органом проведено позапланову виїзду документальну перевірку ТОВ «МВСС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012. За результатами складено Акт перевірки від 24.01.2013 №49/222/20587036, згідно з яким встановлено порушення: п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 38007 грн, в тому числі за 1 квартал 2012 р. - на суму 19201 грн, за 2 квартал 2012 р. - на суму 18805 грн; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 36197 грн, в тому числі по періодах: за лютий 2012 р. - на суму 8187 грн, за березень 2012 р. - на суму 10100 грн, за квітень 2012 р. - на суму 5610 грн, за травень 2012 р. - на суму 9240 грн, за червень 2012 р. - на суму 3060 грн.

При проведенні перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.11.2012 №4780/22-4/33498731 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" щодо підтвердження господарських відносин з сумнівними контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.10.2012. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01.11.2009 по 30.06.2011. Установлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). За результатами перевірки не підтверджено задекларований ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період з 01.01.2009 по 31.10.2012. До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі від 01.11.2012 про призначення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет». У постанові вказано, що проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушеній за ч.2 ст.205, ч.2 і ч.3 ст.358 КК України в ході розслідування кримінальної справи №07-6068. Матеріалами слідства встановлено, що ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.11.2012 №4855/22-4/37241245 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сан Енд Фан» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 09.08.2010 по 31.10.2012. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Сан Енд Фан» за період з 09.08.2010 по 31.10.2012. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). За результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Сан Енд Фан» податкові зобов'язання з ПДВ за період з 09.08.2010 по 31.10.2012, а також не підтверджено задекларований ТОВ «Сан Енд Фан» податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період з 09.08.2010 по 31.10.2012. До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі від 01.11.2012 про призначення зустрічної звірки ТОВ «Сан Енд Фан». У постанові вказано, що проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушений за ч.2 ст.205, ч.2 і ч.3 ст.358 КК України. ТОВ «Сан Енд Фан» здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Перевіркою встановлено нікчемність правочинів, вчинених між ТОВ «МВСС» з ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та не підтверджено факт поставки товарів (робіт, послуг), які згідно з первинними документами було придбано у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет». У ході проведення перевірки не підтверджено факту передачі товару, надання послуг, робіт від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до ТОВ «МВСС» у зв'язку з відсутністю товару та відсутністю можливості виконання робіт, надання послуг у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на момент поставки та надання послуг (робіт).

На письмовий запит та усні запити в ході перевірки посадовими особами ТОВ «МВСС» не було надано товарно-транспортних накладних та/або шляхових листів які засвідчували б факт транспортування товарів від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до ТОВ «МВСС», не надано документів та/або письмових пояснень про те, які конкретно посередницькі послуги надано ТОВ «Сан Енд Фан» та яким чином вони використовуються у господарській діяльності ТОВ «МВСС», не надано пояснень про причини залучення ТОВ «Сан Енд Фан» до виконання робіт, враховуючи те, що на підприємстві наявні всі необхідні матеріально-технічні, технологічні та людські ресурси для виконання придбаних робіт (послуг) власними силами. Відповідно до наданих документів і письмових пояснень неможливо встановити зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю ТОВ «МВСС». Перевіркою по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки товарів (послуг, робіт), які згідно з первинними документами було придбано у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет». У ході проведення перевірки не підтверджено факту передачі товару, виконання робіт, надання послуг від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до ТОВ «МВСС» у зв'язку з відсутністю товару, відсутністю техніки, персоналу у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» та неможливістю їх придбання у інших СГД на момент поставки, виконання робіт, надання послуг.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 №0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47507,50 грн, в тому числі за основним платежем 38006 грн та за штрафними санкціями 9501,50 грн, та №0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45246,25 грн, в тому числі за основним платежем 36197 грн та за штрафними санкціями 9049,25 грн.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 №0000172202 та №0000182202 залишено без змін.

Судом встановлено, що між ТОВ «МВСС» (покупець) та ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" (продавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується продати на користь позивача товар: доводчики Алекс DC-02/85-М, циліндри САМ 90 мм та петлі дверні. На виконання умов правочину сторонами оформлено одну видаткову накладну (№РН-0000261 від 21.02.2012), одну податкову накладну (№63 від 21.02.2012) та один рахунок-фактуру (№СФ-0000374 від 21.02.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Сан Енд Фан» (продавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується продати на користь позивача товар: інші комплектуючі до дверей. На виконання умов правочину сторонами оформлено одну податкову накладну (№62 від 21.05.2012), одну видаткову накладну (№РН-000374 від 21.05.2012) та один рахунок-фактуру (№СФ-000706 від 21.05.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Сан Енд Фан» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Сан Енд Фан» (виконавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується надати замовнику певні послуги. На виконання умов господарських правовідносин сторонами оформлені чотири акта здачі-приймання робіт (надання послуг) (№ОУ-0000120, №ОУ-0000121, №ОУ-0000241, №ОУ-0000427) з розрахунками вартості робіт по підготовці металовиробів під фарбування, чотири податкові накладні (№55 від 02.03.2012, №56 від 12.03.2012, №106 від 27.04.2012, №48 від 18.06.2012), чотири рахунки-фактури (№СФ-0000330 від 12.03.2012, №СФ-0000546 від 27.04.2012, №СФ-0000329 від 02.03.2012, №СФ-0000936 від 18.06.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Сан Енд Фан» проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

6 лютого 2012 року між позивачем (довіритель) та ТОВ «Сан Енд Фан» (повірений) укладено договір доручення №1/02-12, предметом якого є укладання або сприяння в укладанні договорів на виготовлення та монтаж продукції, яку виготовляє ТОВ «МВСС»; підготовчі роботи для проведення монтажу продукції ТОВ «МВСС» безпосередньо на об'єктах будівництва (прийом, розгрузка, складування, рознесення по поверхах, підготовка дверних пройомів); продаж продукції виробництва ТОВ «МВСС».

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень для зберігання отриманої продукції позивачем надано договір суборенди №4-ОР нерухомого майна, укладеного 26.04.2008 між позивачем (суборендар) та ТОВ «Броварський оптовий ринок» (орендар), предметом якого є окреме фруктосховище загальною площею 1018,5 кв.м. Площа, яка передається в суборенду, складає 700 кв.м., площадка, яка облаштована для складування металу, складає 318,5 кв.м. Сторонами до договору оформлено додаткову угоду №1 від 26.04.2011.

ТОВ «МВСС» (орендар) 01.09.2010 уклав договір №01/09-10 оренди вантажного автомобіля у приватного підприємства з ПП ОСОБА_2 (орендодавець). Предметом договору є передача у тимчасове володіння вантажного автомобіля марки Mersedes Benz - 611D, білий, шасі НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1. На підтвердження його укладання позивачем надано копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, у позивача є власний транспортний засіб та на його наявність позивачем копію свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу.

Здійснення транспортування товару власним та орендованим автомобілем підтверджується подорожніми листами (№988870 від 21.02.2012 та №988965 від 21.05.2012).

Табелем обліку робочого часу за січень-червень 2012 року підтверджується перебування працівників на товаристві в робочий час (т.1 а.с.164-169).

На підтвердження технології обробки товару (металеві та протипожежні двері) позивачем надано фотороздруківку (т.1 а.с.170-174).

Щодо подальшої реалізації отриманого товару третім особам позивачем надано наступні документи: зокрема, з ПП «Ефект» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000013 від 27.02.2013, довіреність №29 від 27.02.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, відомість нормативного складу продукції на 27.02.2012; з ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000015 від 29.02.2012, довіреність №127134 від 28.02.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, відомість нормативного складу продукції на 27.02.2012; з ТОВ «БК Моноліт Мегабуд» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000027 від 27.04.2012, довіреність №291 від 24.04.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, акт №МВ-0000016 здачі-приймання робіт, відомість нормативного складу продукції на 25.04.2012; з представництвом «Догуш іншаат ве тіджарет анонім шіркеті» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000030 від 21.05.2012, акт №МВ-0000018 здачі-приймання робіт, відомість нормативного складу продукції на 21.05.2012; з ВАТ «Ремпобуттехніка» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000032 від 23.05.2012, довіреність №118 від 15.05.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, відомість нормативного складу продукції на 21.05.2012; з ТОВ «Фірма Іскра» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000033 від 23.05.2012, довіреність №35 від 23.05.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, акт №МВ-0000019 здачі-приймання робіт, відомість нормативного складу продукції на 21.05.2012; з ТОВ «Консолід» сторонами оформлено дві видаткові накладні №МВ-0000047 від 28.05.2012, №МВ-0000034 від 28.05.2012, довіреність №165 від 28.05.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, відомість нормативного складу продукції на 24.05.2012; з ТОВ «МЖК-Сервіс» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000039 від 06.06.2012, довіреність №771 від 05.06.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, відомість нормативного складу продукції на 06.06.2012; з ТОВ «Молодіжне» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000042 від 18.06.2012, довіреність №162 від 15.06.2012 на особу, яка отримала товар від позивача, акт №МВ-0000025 здачі-приймання робіт, відомість нормативного складу продукції на 15.06.2012; з ПП «Темпер» сторонами оформлено видаткову накладну №МВ-0000044 від 25.06.2012, акт №МВ-0000027 здачі-приймання робіт, відомість нормативного складу продукції на 21.06.2012; з ТОВ «Житлобудпідряд» сторонами оформлено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий, березень, квітень, травень 2012 року, акт №1, №2, №4/2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий, березень, квітень, травень 2012 року, відомості нормативного складу продукції на 28.02.2012, 29.03.2012, 25.04.2012, 31.05.2012; з ТОВ «БК «Міськжитлобуд» сторонами оформлено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акт №01/03-12 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, відомість нормативного складу продукції на 29.03.2012; з ТОВ «Стокман Констракшн» сторонами оформлено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року, відомість нормативного складу продукції на 15.03.2012.

Позивачем до суду надано договір відповідального зберігання №б/н від 01.11.2011, укладеного між ВАТ «Бородянський райагропостач» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», предметом якого є приймання зберігачем на відповідне зберігання протягом строку цього договору належне поклажодавцю майно. Майно зберігається за адресою: 07800, Київська обл., смт. Бородянка, пров. Залізничний, 1 (склад з рамкою літера Б, S - 2074,8 кв.м.); договір №11/11-11 суборенди транспортних засобів від 11.11.2011, укладеного між ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» (орендар) та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (суборендар), предметом якого є передача в тимчасове користування транспортних засобів; акт №1 прийому - передачі транспортних засобів у відповідності до договору суборенди.

Дослідженням судом документів, оформлених між позивачем та ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", встановлено, що податкова накладна №63 від 21.02.2012 виписана на підставі договору поставки №374 від 21.02.2012. Разом з тим, до суду цей договір позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Форсаж-Медіамаркет".

Дослідженням судом документів, оформлених між позивачем та ТОВ "Сан Енд Фан" встановлено, що податкова накладна №62 від 21.05.2012 виписана на підставі договору поставки від 21.05.2012. Разом з тим, до суду цей договір позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Сан Енд Фан".

На підтвердження здійснення поставки товару позивачем надано копію договору оренди вантажного автомобіля, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та подорожні листи. Разом з тим, із цих документів неможливо встановити реальність здійснення транспортування товару до позивача від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, на підставі яких виписувалися подорожні листи, довіреності на осіб, які здійснювали поставку товару та відвантаження товару.

Згідно з наданим письмовим поясненням позивача ним було отримано товар від ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», вага якого складає близько 650 кг, шляхом переміщення особисто працівником позивача цього вантажу з автомобіля продавця в автомобіль покупця упродовж 5 хв. Разом з тим, позивачем не надано підтвердження фізичної та технічної можливості виконати такий обсяг роботи за вказаний ним час, не конкретизовано місце виконання цих дій, не наведено інших доказів, які підтверджують вказаний спосіб отримання та транспортування товару.

Судом досліджено документи, оформленні між позивачем та ТОВ "Сан Енд Фан", стосовно виконання певних послуг, зокрема податкова накладна №55 від 02.03.2012, яка виписана на підставі договору про надання послуг від 02.03.2012 №329, податкова накладна №56 від 12.03.2012, яка виписана на підставі договору про надання послуг від 12.03.2012 №330, та податкова накладна №48 від 18.06.2012, яка виписана на підставі договору поставки від 18.06.2012. Разом з тим, до суду ці договори про надання послуг та поставки позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що надання послуг здійснювалось на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Сан Енд Фан".

Дослідженням у судовому засіданні рахунку-фактури №СФ-0000329 встановлено, що його виписано 02.03.2012 на підготовку металевих поверхонь під фарбування у кількості 570 кв.м. При цьому, згідно з актом №ОУ-0000120 здачі-прийняття робіт ці послуги було виконано також 02.03.2013. Згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000546 його виписано 27.04.2012 на підготовку металевих поверхонь під фарбування у кількості 561 кв.м., а згідно з актом №ОУ-0000241 здачі-прийняття робіт ці послуги виконано також 27.04.2013.

При дослідженні судом актів здачі-приймання робіт (надання послуг) встановлено, що у них не відображено періоду виконання робіт, місце їх виконання та кількість залучених осіб для виконання робіт, відтак ці акти не надають можливість встановити суть господарської операції, щодо якої їх складено.

Дослідженням у судовому засіданні доказів щодо подальшої реалізації отриманої продукції судом встановлено, що усі видаткові накладні виписано позивачем на підставі замовлень та рахунків-фактур. Разом з тим, позивачем ці документи на вимогу суду не надано. При дослідженні усіх актів здачі-прийняття робіт встановлено, що позивачем не надано до суду ліцензію на виконання монтажних робіт, заявки та рахунки-фактури, на які здійснено посилання в актах здачі-приймання робіт. Дослідженням усіх довіреностей встановлено, що в них здійснено посилання на рахунки-фактури, які позивачем до суду не надано. При дослідженні усіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт судом встановлено, що їх виписано на підставі договорів, які на вимогу суду позивачем також не надано. Крім того, позивачем не надано податкові та товарно-транспортні накладні, які необхідні для підтвердження реальності господарських операцій.

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Суд зазначає, що на вимогу суду не надано доказів виконання договору доручення №1/02-12. В матеріалах справи відсутні документи про те, які саме дії на виконання доручення вчинив контрагент позивача для укладення договору, відсутній звіт про виконання договору доручення та будь-які інші документи, які підтверджують причетність контрагента до укладення вказаного у договорі доручення іншого правочину.

Отже, згідно з цими документами упродовж 02.03.2013 та 27.04.2013 сторонами оформлено рахунки-фактури, які є підставою для виконання робіт та їх оплати, а також оформлено акти здачі-приймання цих робіт. При цьому позивач у своїх письмових поясненнях стверджує, що підготовка металевих поверхонь під фарбування є тривалим і брудним процесом та невід'ємною складовою у виробництві металевих дверей, що в свою чергу є основним видом господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що позивачем не надано докази технічної та фізичної можливості виконання вказаних робіт контрагентом у вказаний строк, тобто упродовж одного дня здійснити підготовку металевих поверхонь дверей під фарбування у кількості відповідно 570 кв.м. та 561 кв.м.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності місця для виконання цих робіт, оскільки дослідженням договору суборенди нерухомого майна встановлено, що площадка, яку облаштовано для складування металу, має площу 318,5 кв.м., тобто не відповідає фактичній потребі в одночасному розміщенні відповідно 570 кв.м. та 561 кв.м. металевих поверхонь дверей.

У разі неможливості виконання цього виду робіт у приміщенні позивача ці роботи повинні виконуватися у виконавця, для чого необхідні докази транспортування дверей від позивача до контрагента та від контрагента до позивача, проте позивачем не надано жодних доказів транспортування продукції для виконання умов укладеного договору до контрагента - ТОВ «Сан Енд Фан», у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на осіб, які перевозили товар від позивача до ТОВ «Сан Енд Фан», тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач та від покупця до третіх осіб.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг). При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших вищевказаних первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, а відомості, які зазначено в наявних актах здачі-прийняття робіт, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд зазначає, що предметом усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», є надання послуг щодо підготовки металевих поверхонь під фарбування та поставка товарів, разом з тим, транспортні послуги з перевезення серед видів діяльності ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» не передбачено.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (доказів транспортування товару від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до позивача будь-яким способом та від позивача до третіх осіб, укладених договорів поставок та надання послуг з цими контрагентами, довіреності на осіб які здійснювали поставку товару та відвантаження товару, документи на підтвердження можливості передачі вантажу з автомобіля продавця в автомобіль покупця упродовж 5 хв. та документи, які підтверджували б кількість осіб, які здійснювали розвантаження цього товару, документи на підтвердження наявності місця для виконання робіт по підготовці металевих поверхонь під фарбування, належним чином оформленні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які б відображали суть цієї господарської операції, документи на підтвердження виконання умов договору доручення, укладеного між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан», та доказів подальшої реалізації отриманої продукції, а саме замовлень, рахунків-фактур, ліцензії на виконання монтажних робіт, заявок, договорів, податкових та товарно-транспортні накладних тощо), а з окремих наданих документів не можливо встановити суть господарської операції, відтак ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару (робіт, послуг) від контрагентів позивача - ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до позивача дійсно не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», а надані докази: податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, які єж належними і достатніми доказами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 жовтня 2013 р.