Постанова № 34248254, 14.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р. Справа № 804/10047/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Рудницької Ю.О., Ніколаєнко В.В. Лягути М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Графіт" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Графіт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2013 року №0000521502 та №0000531502 винесені на підставі акту перевірки від 13.03.2013 року №640/220/33758872.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ривс» та ТОВ «Шоковіта» підприємства були зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про нереальність правочинів, та порушення податкового законодавства ТОВ «НВП Графіт».

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмовому запереченні на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «НВП Графіт» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Графіт» зареєстроване 01.09.2005 р. Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З 27.02.2013 р. по 05.03.2013 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВП Графіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ривс» за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Галактика М» за січень 2012 року та ТОВ «Шоковіта» за грудень 2012 року.

За результатами перевірки Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області 13 березня 2013 року складено акт №640/220/33758872, в якому встановлено порушення позивачем п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено валові витрати на суму 1 296 915 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 272 352 грн.; порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 , 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 259 382,99 грн.

На підставі акту перевірки від 13.03.2013 року №640/220/33758872, відповідачем 29 березня 2013 року було прийняте та направлене позивачу податкове повідомлення-рішення №0000531502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 324 229 грн., з яких 259 383,00 грн. основний платіж, 64 846,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000521502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 340 440,00 грн., з яких 272 352 грн. основний платіж, 68 088 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М» та ТОВ «Шоковіта» в результаті порушень яких своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ними первинні документи не мають статусу первинних і носять протиправний характер.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладання таких договорів; б) роботи (послуги) що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, яка встановлює порядок визначення доходів та їх склад, до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, зазначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді , безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково - касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; відємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; відємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 ст.153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем ТОВ «НВП Графіт» були укладені договори з ТОВ «Ривс» від 01.02.2012 року №0201-11, з ТОВ «Галактика М» від 04.01.2012 року №0104-03 з надання послуг фасування та сортування графітоскладаючих матеріалів та з ТОВ «Шоковіта» 20.11.2012 року 20/11 з надання послуг з перевезення.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Так на виконання умов договору з ТОВ «Ривс» останнє на адресу ТОВ «НВП Графіт» видало податкові накладні №516 від 30.03.2012 року, №320 від 29.02.2012 року, №280 від 28.04.2012 року, №433 від 31.05.2012 року, №309 від 27.06.2012 року, №495 від 31.07.2012 року, №425 від 31.08.2012 року та склало акти виконаних робіт за №№1766, 907, 2430, 3313, 3926, 4867, 5603.

На виконання умов договору з ТОВ «Галактика М» , останнім на адресу позивача були видані податкова накладна №186 від 31.05.2012 року та акт виконаних робіт №199 від 31.01.2012 року.

На виконання умов договору з ТОВ «Шоковіта», останнім на адресу позивача були видані податкові накладні №№65,159,234, 315, 597, 670, 761, 940, 1035, 1105, 1106, 1197, 1290, 1481, 1552, 1551,1629, товаро-транспортні накладні №№001642, 001643, 001644, 001645, 001646, 001647, 001648, 001649, 0016896, 0016897, 0016898, 0016899, 0016900, 0016901, 0016902, 0016903, 0016904, 0016905, 0016906, 0016907, 0016908, 0016909, 0016910, 0016911, 0016912, 0016913, 0016914, 0016915, 0016916, 0016917, 0016918.

В судовому засіданні були досліджені копії журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів з 03.02.2012 року по 27.12.2012 року ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» та витяги з журналу ПАТ «Брикет», надані на вимогу суду, шляхом співставлення номерних знаків зазначених на ТТН, що підтверджують транспортування товару саме ТОВ «Шоковіта» та відповідно реальність вчиненого правочину.

Придбання товару ТОВ «НВП Графіт» здійснювало за договорами укладеними з ПАТ «Євраз-МЗ ім. Петровського», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча», ПАТ «ДК ім. Дзержинського», ПАТ «АрселорМіттал», ПП «ОСОБА_1» та ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому товар було реалізовано ТОВ «НВП Графіт» за договорами укладеними з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча», ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Геосинтез», ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПП «НПКО Тата», ПАТ «Дніпроважмаш», ТОВ «ПКФ «Віс», ТОВ «НПКП «Солотвин», ВАТ «ДТЗ», ТОВ «ДВВ Груп», ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» та ТОВ «НВП «Брикет».

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М» та ТОВ «Шоковіта», сумнівність яких зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням (припинення його юридичної особи) враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагенти позивача не були зареєстрований платниками ПДВ та не мали права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та відображення у складі витрат.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «НВП Графіт» та ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М» та ТОВ «Шоковіта» не мають реального характеру стали акти перевірок зазначених контрагентів.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акти перевірок контрагентів є безперечними доказами нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначених товариств і їхніх контрагентів, а не діяльність безпосередньо з ТОВ «НВП Графіт», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №804/1873/13-а було визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №7211/224/334914473.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі №804/1489/13-а було визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Галактика М», за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №7201/224/31890900.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальні правочини з зазначеним контрагентом.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції з ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М» та ТОВ «Шоковіта» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «НВП Графіт» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «НВП Графіт». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «НВП Графіт» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 2 294 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Графіт" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2013 року № 0000521502, № 0000531502 , винесені на підставі акту перевірки від 13.03.2013 року № 640/220/33758872.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Графіт", сплачений ним , судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська