Рішення № 34246523, 26.09.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

26.09.2013

Справа № 335/4588/13-ц 2/335/1588/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кравченко Л.Ю. при секретарі Григоренко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що 14 лютого 2013 року між нею та відповідачем укладено договір купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_1 в м.Запоріжжя. Нотаріусом при укладанні договору їй не було роз'яснено природу правочину. Тому договір вона уклала в наслідок помилки та обману, оскільки вважала, що укладає спадковий договір, до умов якого вона буде продовжувати мешкати у вказаній квартирі до своєї смерті і тільки після цього право власності на квартиру перейде відповідачу. Тому просить визнати договір купівлі-продажу недійсним, визнати за нею право власності на цю квартиру.

В судовому засідання позивач на задоволені позову наполягає та пояснила, що відповідач доводиться їй родичем, тому на час укладання угоди вона йому довіряла. Перед тим як укласти договір вона з відповідачем та його батьком приходила до нотаріуса ОСОБА_3, щоб з'ясувати які документи необхідні для угоди. 14.02.2013 року при укладанні у нотаріуса договору купівлі продажу вона вважала, що укладає договір дарування. Нотаріус їй не пояснювала наслідки укладання договору. Грошей від відповідача вона не отримувала. Через кілька днів після угоди відповідач викрав документи на квартиру. Тепер ОСОБА_2 намагається її виселити з квартири. Тому вона звернулася до суду.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечують проти задоволення позову. Відповідач пояснив, що 13.02.2013 року він дізнався від свого батька, що тітка батька ОСОБА_1 запропонувала їм купити свою квартиру. 14.02.2013 року позивач повела їх до нотаріуса ОСОБА_3 щоб дізнатися про перелік документів, необхідних для укладання договору. Після чого вони в той же день отримали довідки з ПРЕЖО та оцінку квартири. В той же день біля 15.00 години вони знов прийшли до нотаріуса ОСОБА_3, де остання роз'яснила ОСОБА_1 сутність договору купівлі продажу та його наслідки. ОСОБА_1 сама передала документи на квартиру нотаріусу для оформлення договору. В окремій кімнаті, до підписання договору, в його присутності батько передав ОСОБА_1 128378 гривень. Позивач самостійно ознайомлювалася з документами і підписувала їх. Документи на квартиру були передані йому. Після чого вони в дома у ОСОБА_1 відсвяткували укладення угоди. Через кілька днів ОСОБА_1 почала вимагати від нього з батьком доплатити ще грошей, оскільки вона вирішила, що вартість її квартири складає 22 тисячі доларів, а не 16 тисяч доларів. На що вони відмовилися.

Третя особа нотаріус ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що зранку 14.02.2013 року до неї в контору прийшли ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та довідалися які документи необхідні для укладання саме договору купівлі продажу квартири. В той же день біля 15.00 години вони знову прийшли із необхідним пакетом документів для укладання договору купівлі продажу. Оскільки ОСОБА_1 жінка похилого віку, то вона особисто роз'яснювала зрозумілою їй мовою сутність та наслідки укладення договору купівлі продажу квартири. ОСОБА_1 відповідала, що все розуміє, що ОСОБА_2 є її племінником і вона йому довіряє і бажає йому продати квартиру. Потім для передачі грошей сторони вийшли у окрему кімнату. Після того як був складений договір сторони ознайомилися з ним, в тому числі й ОСОБА_1, та поставили свої підписи. При цьому ОСОБА_1 підтвердила що вона отримала від ОСОБА_2 128378 гривень. Вона посвідчила договір. Тому вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_1 приходиться йому тіткою. 13.02.2013 року він був вдома у тітки і остання сама запропонувала купити свою квартиру, оскільки її дочки зловживають спиртними напоями,то вона їм не довіряє. Бажала на виручені з продажу квартири гроші купити хату у селі, де мешкає її молодша дочка. Він погодився купити квартиру ОСОБА_1 для свого сина. 14.02.2013 року після того як були зібрані необхідні документи, вони прийшли до нотаріуса ОСОБА_3, де ОСОБА_1 передала документи на квартиру нотаріусу. В їх присутності нотаріус проводила з нею бесіду, питала чи розуміє вона наслідки укладення договору чи добровільно вона діє. Далі вони втрьох вийшли до кімнати, де він передав ОСОБА_1 128378 гривень, тобто біля 16 тисяч доларів США. ОСОБА_1 підтвердила нотаріусу, що вона отримала гроші. Після укладення договору вони втрьох відсвяткували цю подію. Через кілька днів ОСОБА_1 почала вимагати доплатити ще 6 тисяч доларів. Він сказав, щоб вона повернула гроші за квартиру та оплатила оформлення угоди, тоді їй буде повернуто квартиру. Пізніше ОСОБА_1 подала позов до суду.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 14.02.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Запоріжжя.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що підписання договору продавцем є підтвердження факту одержання нею суми у розмірі 128378 гривень.

Відповідно до п.4.3 договору сторони стверджують, що: однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не вчиняється під впливом тяжкої для продавця обставини і на вкрай невигідних для нього умовах; ціна продажу відповідає їх дійсним намірам.

В договорі також зазначено, що перед підписанням він особисто прочитаний сторонами договору, його суть повністю зрозуміла. На договорі міститься власноручно виконаний підпис ОСОБА_1 та прізвище «ОСОБА_1»

Згідно із заявою ОСОБА_1 на ім'я нотаріуса, вона стверджує той факт, що в результаті продажу належної їй квартири не зменшуються і не обмежуються права та охоронювані законом інтереси дітей, оскільки за адресою реєстрації квартири діти не зареєстровані.

Відповідно до висновку про вартість від 14.02.2013 року наданий ТОВ «Укрспецекспертиза» ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 128378 грн.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст..229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає,що позивачем жодним чином не доведено те, що вона була введена в оману та вона помилялася щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Навпаки доводи позову об'єктивно спростовуються тим, що ОСОБА_1 власноручно в присутності нотаріуса підписала договір купівлі продажу квартири, в якому зазначила, що гроші за договором отримала, природа договору їй роз'яснена та зрозуміла. Те, що ОСОБА_1 продає квартиру, вона підтвердила ще й в заяві на ім'я нотаріуса.

Тому суд, оцінив докази в їхній сукупності, вважає, що немає ніяких законних підстав для визнання договору купівлі продажу квартири недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 229, 230, ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.Ю.Кравченко