Постанова № 34245423, 16.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 року Справа №904/5051/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Науменка І.М. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О., (зміна судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. від 16.10.2013р. №1156)

секретар судового засідання - Ситникова М.Ю.,

за участю представників сторін:

від ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд": Каукалова І.А., представник, довіреність №13 від 05.06.2013р.;

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНОБИЛЬ-ЗАХИСТ", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі № 904/5051/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНОБИЛЬ-ЗАХИСТ",

м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк

"КОНКОРД", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору іпотеки № 70.00.000120 від 11.07.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/5051/13 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті даного рішення місцевий господарський суд виходив з відсутності передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України підстав для визнання договору іпотеки недійсним. Окрім того, господарським судом першої інстанції враховано заяву відповідача про сплив строку позовної давності, передбаченого ст.267 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову. На думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір іпотеки №70.00.000120 від 11.07.2008р. є укладеним, а саме, всупереч вимог ст.5 Закону України «Про іпотеку» не надав значення тому факту, що передане за зазначеним вище договором нерухоме майно було зареєстроване раніше ніж на нього було видано правовстановлюючи документи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача (апелянт) у судове засідання не з'явився, причини своєї відсутності не зазначив, про час та місце судового засідання належним чином сповіщений, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням.

Враховуючи, що матеріали справи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, згідно вимог ст.75 ГПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2008р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №70.00.000120 (далі Договір).

Згідно предмету Договору, за даним Договором іпотекодавець, як майновий поручитель, за зобов'язаннями Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Стальмонтаж" передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме, адміністративну будівлю загальною площею 693 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 25.

Предмет іпотеки передається в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №50.00.000075 від 11.07.2008р., укладеного між іпотекодержателем та позичальником. Вартість предмету іпотеки за взаємним погодженням сторін цього Договору становить 5 939 536,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спірний Договір іпотеки посвідчено Хомич О.М., нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та підписано сторонами у її присутності. Особи громадян, що підписали Договір, встановлено, їх дієздатність, а також, правоздатність та дієздатність сторін, повноваження їх представників - перевірено.

З огляду на укладення сторонами вищезгаданого іпотечного договору, 11 липня 2008р. накладено заборону на відчуження нерухомого майна, саме яке є предметом даного договору.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавцю або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, (ч. 1 ст. 576 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також, усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В свою чергу, Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна іпотеки. Відповідно до ст.1 цього Закону, іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Зокрема, в умовах спірного правочину наявні такі дані, як повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційні коди в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців іпотекодавця - ТОВ "Чернобиль-Захист" та іпотекодержателя ЗАТ "АКБ "Конкорд", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Конкорд"; договір укладений в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Стальмонтаж" своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №50.00.000075 від 11.07.2008р. Відповідно до п.1.1. спірного іпотечного договору, Позивач як майновий поручитель за зобов'язаннями ТОВ ВКФ "Стальмонтаж", передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме, адміністративну будівлю літ В-3 поз.1-43, І, II, загальною площею 693,0 кв.м., ґанки в, в1, вхід у підвал літ. в2, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, будинок 25; відповідно до п. 1.12. іпотечного договору заставна за цим договором не випускається.

Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів, визначеним статтею 16 ЦК України, може бути визнання правочину недійсним.

В той же час, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

За приписами статей 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, врахувавши викладені вище обставини справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, як-то, змісту спірного договору іпотеки №70.00.000120 від 11.07.2008р., проаналізувавши зазначені вище правові норми, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з приводу того, що спірний іпотечний договір містить всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим передбачені чинним законодавством України підстави для визнання його недійсним - відсутні.

Окрім того, враховуючи, що відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності, господарським судом першої інстанції обґрунтовано застосовано приписи ст.267 Цивільного кодексу України, що також є підставою для відмови у позові.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності позивача на предмет іпотеки - нерухоме майно за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Кірова, будинок 25, було фактично зареєстровано за ним 19 жовтня 2007 року, що підтверджується витягом КП «Дніпропетровське МБТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 16345489, реєстраційний номер 20708726 (копія надана до відзиву на позовну заяву).

Окрім того, слід зауважити на тому, що з зазначеного витягу також вбачається, що підставою виникнення права власності позивача на дане нерухоме майно є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2007р., тобто, рішення, які зазначені в п. 1.14. спірного іпотечного договору.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що зазначені у витязі МБТІ та в п.п.1.14.3 іпотечного договору номер витягу - 16345489, реєстраційний номер витягу - 20708726, дата і місяць видачі витягу 19 жовтня - співпадають.

Що ж стосується неспівпадіння року прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна (2007 рік у витязі і 2006 рік в іпотечному договорі), то з аналізу наведених вище документів можна зробити висновок про наявність виключно технічної помилки (описки), яка не впливає на чинність іпотечного договору.

Наявність саме технічної помилки підтверджується також витягом КП «Дніпропетровське МБТІ» з реєстру прав власності на нерухоме майно №19479703 від 10.07.2008р., реєстраційний номер витягу 20708726, посилання на який міститься в п.1.3. спірного іпотечного договору, який надавався позивачем нотаріусу під час укладання цього договору.

Відповідно до зазначеного витягу, власником нежитлової будівлі, літ. В-3, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Кірова, буд.25, є ТОВ «Чернобиль-Захист». В свою чергу, право власності ТОВ «Чернобиль-Захист» на зазначену вище нерухомість підтверджено в порядку ст.35 ГПК України рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007р. у справі №18/307-07, що набрало законної сили.

Наведене підтверджує безпідставність викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема, спростовує твердження апелянта з приводу того, що укладення спірного правочину 11.07.2008р. передувало державній реєстрації переданого в іпотеку майна, що суперечить ст.5 Закону України «Про іпотеку» та, як наслідок, є підставою для визнання останнього недійсним.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України підстав для визнання спірного договору іпотеки №70.00.000120 від 11.07.2008р. недійсним відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі.

Натомість, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а отже, підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог бути не можуть.

Керуючись ст. ст. 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/5051/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНОБИЛЬ-ЗАХИСТ", м.Дніпропетровськ, - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.10.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов