Рішення № 34245420, 15.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р.Справа № 922/3213/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія про стягнення 390 711, 04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-66 від 22.03.2013 р.;

відповідача - Фурсал В.В., довіреність №1/2013/юр від 03.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія, 330341,97 грн. основного боргу, 1311,23 грн. інфляційних витрат, 20032,01 грн. пені, 4006,40 грн. 3% річних, 35019,42 грн. 7% штрафу та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 12-1172-БО від 05.07.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2013 року.

13 серпня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, посилаючись на те, що у відповідача відсутня пряма вина у несвоєчасному виконанні договірних зобов"язань перед позивачем, та на думку відповідача, спостерігається явна неспіврозмірність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов"язання, під якими розуміється ступінь виконання зобов"язання боржником, причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; форма вини боржника та інші обставини, що зазначені у цьому відзиві та заслуговують на увагу і є підставами для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що прийняття рішення про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі спричинить ситуацію з припиненням надання опалення у районі, та навіть неможливості почати опалювальний сезон 2013- 2014 р.

В судовому засіданні 13 серпня 2013 року було оголошено перерву до 29 серпня 2013 року.

29 серпня 2013 року представник позивача надав заперечення на відзив та клопотання відповідача про зменшення пені, в якому зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

В судовому засіданні 29 серпня 2013 року було оголошено перерву до 04 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 11 вересня 2013 року.

11 вересня 2013 року представник позивача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 922/3213/13 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року було задоволено заяву представника позивача про продовження строку розгляду спору, продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 16 жовтня 2013 р., та відкладено її розгляд на 09 жовтня 2013 року.

07 жовтня 2013 року представник відповідача надав уточнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що позивачем здійснені розрахунки пені, річних, інфляційних, штрафу без врахування дати підписання акту приймання - передачі природного газу, та нарахування вказаних санкцій повинно починатись з 19 березня 2013 року, тобто на наступний день після підписання акту.

В судовому засіданні 09 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 15 жовтня 2013 року.

15 жовтня 2013 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача проти нарахування штрафних санкцій заперечував з мотивів, наведених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

05 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, (позивач) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія (відповідач) був укладений договір № 12-1172-БО, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на територію України за кодом згідно УКГЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем був поставлений природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2012 року, на загальну суму 690341,97 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 18.03.2013 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідач частково розрахувався за природний газ в розмірі 360000 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 330341,97 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 30341,97 грн. основного боргу підлягає задоволенню як правомірна, обґрунтована та така, що визнана відповідачем.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1311,23 грн. інфляційних витрат, 20032,01 грн. пені, 4006,40 грн. 3% річних.

Відповідач проти нарахування вказаних санкцій заперечував посилаючись на те, що позивачем здійснені розрахунки пені, річних, інфляційних, штрафу без врахування дати підписання акту приймання - передачі природного газу, та нарахування вказаних санкцій повинно починатись з 19 березня 2013 року, тобто на наступний день після підписання акту.

Суд, розглянувши доводи позивача та заперечення відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховує річні по зобов"язанням за листопад 2012 року з 15.12.2012 р. по 18.01.2013 р. та по зобов"язанням за грудень 2012 року з 15.01.2013 р. по 24.05.2013 р., та інфляційні за листопад 2012 року з 16.11.2012 р. по 15.01.2013 р. та за грудень 2012 року з 16.12.2012 р. по 15.01.2013 р.

Відповідно до п. 6.1 договору купівлі - продажу природного газу № 12-1172- БО від 05.07.2012 р., остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У даному випадку акти приймання - передачі природного газу на загальну суму 690341,97 грн. підписані сторонами та скріплені печатками 18 березня 2013 року.

Оскільки акт є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, тому строк для оплати вказаних актів настав 18.03.2013 року, та період прострочення починається з 19.03.2013 р.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнується весь ланцюг розрахунків.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.

Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005 р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за листопад 2012 року з 15.12.2012 р. по 18.01.2013 р. та по зобов"язанням за грудень 2012 року з 15.01.2013 р. по 24.05.2013 р., дійшов висновку про те, що позивачем невірно визначені періоди нарахування, тому в період, який заявлений позивачем, по зобов"язання за листопад 2012 р., прострочення зобов"язання по оплаті не було, тому й не існує підстав для нарахування річних, які нараховуються лише за прострочку виконання грошового зобов"язання.

Стосовно зобов"язань за грудень 2012 р., період прострочення починається з 19.03.2013 р., після підписання акту, та річні нараховуються до 24.05.2013 р., як було визначено позивачем.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 1819,14 грн. 3% річних підлягає задоволенню як правомірна.

В решті позовної вимоги в стягненні 2187,26 грн. 3 % річних слід відмовити, як зайво нарахованої.

Стосовно нарахування інфляційних витрат, суд зазначає, що вони повинні бути нараховані з квітня 2013 року, проте позивачем заявлений період нарахування за листопад 2012 року з 16.11.2012 р. по 15.01.2013 р. та за грудень 2012 року з 16.12.2012 р. по 15.01.2013 р., тобто період нарахування заявлений невірно, не за весь час прострочення зобов*язання по оплаті, без врахування дефляції, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1311,23 грн.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом- є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.2 договору, за прострочення відповідачем виконання зобов"язання протягом 30 днів, відповідач додатково повинен сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

В даному випадку, відповідач дійсно прострочив виконання свого зобов"язання щодо оплати природного газу до теперішнього часу, тобто понад 30 днів, тому суд вбачає підставі для його нарахування.

Проте судом встановлено, що позивач нарахував штраф по зобов"язанням за листопад 2012 року на суму заборгованості 169935,47 грн. та по зобов"язанням на за грудень 2012 року на суму заборгованості 330341,97 грн.

Проте, як вже було зазначено вище, суд дійшов висновку про те, що прострочення зобов"язання відповідача починається з 19.03.2013 р., після підписання акта, тому і штраф повинен бути нарахований з урахуванням того, що на цей час станом на березень 2013 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 330341,97 грн., тому і штраф повинен бути нарахований на цю суму.

Судом було перераховано штраф в розмірі 7% на суму 330341,97 грн., та він складає 23123,94 грн.

Стосовно нарахування пені по зобов"язанням за листопад 2012 року з 15.12.2012 р. по 18.01.2013 р. та по зобов"язанням за грудень 2012 року з 15.01.2013 р. по 24.05.2013 р., дійшов висновку про те, що позивачем невірно визначені періоди нарахування, тому в період, який заявлений позивачем, по зобов"язання за листопад 2012 р., прострочення зобов"язання по оплаті не було, тому й не існує підстав для нарахування штрафних санкцій, які нараховується лише за прострочку виконання грошового зобов"язання.

Стосовно зобов"язань за грудень 2012 р., період прострочення починається з 19.03.2013 р., після підписання акту, та пеня та річні нараховуються до 24.05.2013 р., як було визначено позивачем.

Враховуючи викладене, пеня за період 19.03.2013 р. по 24.05.2013 р. складає 9095,72 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, посилаючись на те, що у відповідача відсутня пряма вина у несвоєчасному виконанні договірних зобов"язань перед позивачем, та на думку відповідача, спостерігається явна несповрозмірність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов"язання, під якими розуміється ступінь виконання зобов"язання боржником, причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; форма вини боржника та інші обставини, що зазначені у цьому відзиві та заслуговують на увагу і є підставами для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що прийняття рішення про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі спричинить ситуацію з припиненням надання опалення у районі, та навіть неможливості почати опалювальний сезон 2013- 2014 р.

Позивач, в свою чергу, надав заперечення на відзив та клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу, в якому зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором № 12-1172-БО від 05.07.2012 р., приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення штрафу та пені на 20% та стягнути з відповідача на користь позивача 18499,16 грн. штрафу та 7276,58 грн. пені.

В стягненні 16520,26 грн. штрафу та 12755,43 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. ч. 3 ст. 83, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, п/р № 260003013273 у ПАТ "Ощадбанку", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банк України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 330341,97 грн. основного боргу, 18499,16 грн. 7% штрафу, 1819,14 грн. 3% річних, 7276,58 грн. пені та 7287,40 грн. судового збору.

В стягненні 1311,23 грн. інфляційних витрат, 12755,43 грн. пені, 2187,26 грн. трьох відсотків річних,16520,26 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.