Рішення № 34245298, 16.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16688/13 16.10.13За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр"

до Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 2 429 567,17 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Костюкевич-Тарнавська О.В. (дов. від 15.08.213)

Від відповідача Пантюк М.І., Бацан О.В. (дов. № 4016-ню від 11.09.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

29.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця" 2 429 567,17 грн. безпідставне списання коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно списав з позивача грошові кошти, а саме 2 287 221,90 грн. - плата за користування вагонами та 142 345,27 грн. - збір за зберігання вагонів на станції призначення Сокорики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.09.2013 порушено провадження у справі № 910/16688/13 та призначено її розгляд на 16.09.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2013 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував та надав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.09.2013 оголошено перерву на 07.10.2013.

02.10.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

02.10.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

07.10.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2013 надав додаткові пояснення по справі, підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 07.10.2013 оголошено перерву на 16.10.2013.

08.10.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2013 надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.10.2013 заявив клопотання про застосування позовної давності.

Вказана заява обґрунтована тим, що на думку відповідача позовні вимоги частково виходять за межі позовної давності.

Відповідно до ч.5 статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Положення вказаної норми також міститься у п. 136 Статуту залізниць України.

За січень 2013 року відповідач з рахунку позивача списав кошти в сумі 28841,89 грн., із них: за користування вагонами 26641,80 грн. та 2200,09 грн. збору за зберігання вагонів. Нарахування та списання коштів за користування вагонами підтверджується формами ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами).

Розрахунок нарахуванню та списання коштів ДТГО"Південно-Західна залізниця" з рахунку ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" за користування та зберігання вагонів у січні 2013 року.

Вказана заява розглянута судом та не підлягає задоволенню, з огляду на те, що як зазначає сам відповідач відповідно до ч.5 статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, однак положення цієї статті не може застосовуватись до відносин які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки спір виник відносно безпідставного списання коштів за користування вагонами та збору за зберігання.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За період з 01 січня 2013 року по 10 квітня 2013 року відповідач безпідставно списав з особового рахунку позивача 2429567,17 грн. на підставі актів про затримку вагонів, відомостей плати за користування вагонами.

Із вказаної вище суми відповідачем були списані грошові кошти: плата за користування вагонами - 2287221,90 грн. та збір за зберігання вагонів - 142345,27 грн. на станції призначення Сокорики.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами саме української залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками, під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами-підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Статуту, плата за користування вагонами і контейнерами залізниці сплачується вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності за час затримки вагонів на станціях призначення і підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті зазначається час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Тобто, акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції і вантажовласника.

Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагоні» на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого повідомлення не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Відповідачем в актах про затримку вагонів у період з 01.01.2013 року по 10.04.2013 року на підставі яких відповідачем здійснено безпідставне списання коштів з Позивача:

в графі «Найменування вантажу» зазначено: власні порожні під навантаження;

в графі «Вантажовласник» зазначено: ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр" .

Однак, позивач по Договору здійснює відвантаження власної щебеневої продукції залізничними вагонами іноземним покупцям. Власну продукцію позивач завантажує у порожні вагони. Порожні вагони (зазначені в актах, на підставі яких списано кошти з Позивача) є товаром, який не належить позивачу, та є приватною власністю іноземних підприємств (як правило, країн СНГ та Балтії), доказом чого є товарно-провідні документи, по яким вагони надходять Позивачу під навантаження, дорожні відомості, листи-повідомлення про прибуття вантажу, повідомлення про прибуття вантажу.

Крім того, причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до актів про затримку вагонів, зазначена підстава для затримання - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», однак позивач мав реальну можливість прийняти вагони та завантажити їх, не відмовлявся від прийому вагонів. Також позивач не отримував від відповідача належного повідомлення про надходження на його адресу вантажів та повідомлення про затримку вагонів з його вини не пізніше двох годин після отримання відповідного повідомлення від станції затримання вагонів в порядку, встановленому Договором.

Тобто, акти про затримку вагонів, які надходили на адресу позивача на станцію призначення Сокорики для завантаження та які стали підставою для списання коштів з позивача, складено з суттєвими порушенням Правил користування вагонами, а саме містять неправдиві відомості щодо вантажовласника та, відповідно, особи, яка несе відповыдальність за їх користування та зберігання, здійснення відповідних платежів; щодо підстав для затримання; строків повідомлення про затримку вагонів. По зазначеним актам у Позивача не виникло жодних цивільних прав та обов'язків перед відповідачем.

Відповідно до п.п. 8 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами, обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталась з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, залізнична накладна є договором перевезення, яка свідчить про те, що сторонами такого договору перевезення є вантажовідправник або власник вагонів і перевізник (в тому числі - Відповідач).

В накладних на перевезення порожніх вагонів на адресу позивача відсутні посилання на будь-які договори з позивачем чи інші підстави зазначення його вантажоотримувачем. Відповідно, у позивача відсутні цивільні права та обовязки за такими накладними.

Відповідач у своєму відзиві, посилається на ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, як на спростування тверджень позивача про відсутність у нього договірних відносин з власниками/орендарями вагонів, так як договір перевезення вантажу - порожніх вагонів був укладений між його власниками/орендарями та відповідачем, доказом чого є відповідні залізничні накладні.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами, які знаходяться у позивача зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених розмірах.

Ст.6 Статуту УЗ визначає термін «вантажоодержувач»: « У цьому Статуті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж;»

Однак відповідач ототожнює поняття вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) з посиланням на ст. 6 Статуту залізниць, так як відповідно до ст. 6 Статуту залізниць,

вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення;

вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж;

Тобто, у ст. 6 Статуту залізниць, відокремлені поняття вантажовідправника - це може бути і відправник вантажу (не власник) і вантажовласник; поняття вантажоодержувача (це може бути і одержувач вантажу (не власник) и вантажовласник.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Статуту залізниць, плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Однак, спірні вагони не належать позивачу та не є ним орендованими!

Окрім того, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, передбачені обставини що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, що засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як зазначено в актах про затримку спірних вагонів (копії яких додані до позову) вони складені в зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником, однак ст. 129 Статуту залізниць не містять такої підстави для затримки вагонів на підходах до станції призначення!

Крім того, акти про затримку вагонів, що додані до позову не можуть вважатись належним доказом та підставою для нарахування та списання Відповідачем спірної плати за користування вагонами та їх зберігання, оскільки у розумінні пункту 10 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, а відповідно до статті 129 Статуту залізниці України, пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002 року №567/6855, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код: 04713033) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (ідентифікаційний код : 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" 11521, Житомирська обл., Коростенський район, с. Бехи, ідентифікаційний код 13568156) безпідставно стягнуті кошти в розмірі 2 429 567 (два мільйони чотириста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 17 коп. та судовий сбір в розмірі 48 591 (сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 34 коп.

3.Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.10.2013

Суддя М.О. Лиськов