Рішення № 34245264, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9038/13 10.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

До Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тищенко Олександр Володимирович

Про стягнення 5373,11 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Пахолок Т.П. (дов. №0112-447 від 26.12.2012)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тищенко Олександра Володимировича про стягнення 5373,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 порушено провадження у справі №910/9038/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тищенка Олександра Володимировича та ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

05.06.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли докази, витребувані ухвалою суду.

17.06.13 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про долучення додаткових документів.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 справу передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду справи.

11.07.13 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013, на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 30.07.2013 року.

У зв`язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду Києва від 30.07.2013 справу передано судді Митрохіній А.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 справу прийнято до провадження суддею Митрохіною А.В. та призначено її до розгляду на 29.08.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Митрохіної А.М. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/9038/13 передано для подальшого розгляду судді Жагорніковій Т.О.

Враховуючи, що суддя Жагорнікова Т.О. перебуває на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України та, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/569 від 27.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9038/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 справу прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 12.09.2013 року.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У судовому засіданні 12.09.2013 за участю представника позивача, у зв'язку із відсутністю представника відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 10.10.2013 року.

У судове засідання 10.10.2013 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі, додаткові пояснення та клопотання не надавав.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2010 між ПрАТ «СК «УСГ» (Страховик) та Сергієнко Вандою Миколаївною (Страхувальник) укладено добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-1107 (Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Hyundai», державний номер АА8510ЕЕ, із зазначенням, що вигодонабувачем за Договором є Відкрите акціонерне товариство Комерційний Банк «Іпобанк». (а. с. 13-15)

Згідно з довідкою ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України у місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду №8770356, 07.02.2011 по пр- ту. П. Григоренка у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобіля марки «Fiat», державний номер АА4041EC, під керуванням Тищенко Олександра Володимировича, та автомобіля марки «Hyundai», державний номер АА8510ЕЕ, під керуванням водія Сергієнко Владислава Сергійовича, у результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. (а.с. 18)

ДТП сталася в результаті порушення водієм Тищенко Олександром Володимировичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі №3-2480/2011 від 10.03.2011, відповідно до якої Тищенко Олександра Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. (а. с. 19)

Згідно із Висновку експертного дослідження №45901 про оцінку автомобіля «Hyundai», складеного 17.01.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Асистинська компанія «Українська служба допомоги», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю марки «Hyundai» державний номер АА8510ЕЕ, дорівнює вартості відновлювального ремонту та становить 8 048,28 грн. (а. с. 22-26)

09.02.2011 Страхувальник звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку, у якій просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», що здійснювало відновлювальний ремонт. (а. с. 20)

На підставі страхового акту № ДККА-5154 від 01.03.2011 та рахунку №ВА-0007127 від 11.02.2011 ТОВ «Український автомобільний холдинг», позивач за згодою вигодонабувача за Договором, відповідно до листа №06/33 від 22.02.2011, перерахував на рахунок зазначеного СТО суму страхового відшкодування у розмірі 5 373,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2044 від 03.03.2011 року. (а. с. 34-35; 36)

Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Тищенко О. В., який на законних підставах керував автомобілем марки «Fiat», державний номер АА4041EC, на момент скоєння ДТП застрахована за полісом № ВЕ/7944361 СТзДВ «Гарантія» - відповідачем по справі, що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 48-49), а також належно засвідченою копією полісу №ВЕ/7944361, наданою представником відповідача у відзиві на позовну заяву. (а. с. 52)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 01.02.2013 звернувся до відповідача із регресною вимогою на виплату страхового відшкодування №908, у який просить відшкодувати вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу марки «Hyundai» державний номер АА8510ЕЕ, у розмірі 5 373,11 грн., однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 37)

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не визнає за собою обов'язок щодо відшкодування вартості матеріального збитку у розмірі 5 373,11 грн., через те, що позивач своєчасно не звернувся до СТзДВ «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування та не надав необхідних документів, окрім того позивачем не вірно встановлений розмір страхового відшкодування, оскільки полісом №ВЕ/7944361 передбачена франшиза у розмірі 1000,00 грн., що позивачем не вирахувана. (а. с. 50-53)

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія - Тищенко О. В., який керував на законних підставах транспортним засобом - автомобілем марки «Fiat», державний номер АА4041EC, застрахована за полісом №ВЕ/7944361 СТзДВ «Гарантія»- відповідачем по справі, що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 48-49), а також належно засвідченою копією полісу №ВЕ/7944361, наданою представником відповідача у відзиві на позовну заяву. (а. с. 52)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Hyundai», державний номер АА8510ЕЕ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту №28-0107-1107, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Тищенко О. В., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №ВЕ/7944361, розмір франшизи становить 1000,00 грн., у зв'язку із чим сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на розмір франшизи, а отже становить 4 373,11 грн. (5 373,11 - 1 000,00 = 4 373,11 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - СТзДВ «Гарантія» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, без урахування розміру франшизи.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тищенко Олександра Володимировича - задовольнити частково.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 4 373 (чотири тисячі триста сімдесят три) гривні 11 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10.10.2013 р. у присутності представника позивача.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Повне рішення

складено та підписано 11.10.2013 року