Рішення № 34245223, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5841/13 10.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

До Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна-страхова компанія"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лісін Олександр Сергійович

Про стягнення 20240,52 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Лабик Р.Р. (дов. №57 від 14.09.2012)

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 20 240,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5841/13 розгляд справи призначено на 25.04.2013, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лісіна Олександра Сергійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року.

За наслідками судового засідання 16.05.2013 судом винесено ухвалу, якою призначено у справі №910/5841/13 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зупинено провадження у справі №910/5841/13 до проведення судової автотоварознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

14.08.2013 від Київського науково-дослідного інституту надійшли матеріали справи № 910/5841/13 та висновок експерта № 5978/13-54 від 31.07.2013 року.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 14.08.2013 справу передано судді Цюкало Ю.В. для вирішення питання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2013 поновлено провадження у справі, прийнято справу до провадження суддею Цюкало Ю.В. та призначено розгляд справи на 10.09.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/5841/13 передано для подальшого розгляду судді Жагорніковій Т.О.

Враховуючи, що суддя Жагорнікова Т.О. перебуває на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України та, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/609 від 30.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/5841/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 справу № 910/5841/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено до розгляду на 10.09.2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

За наслідками судового засідання 10.09.2013 розгляд справи у зв'язку із нез'явленням представника позивача та третьої особи, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, відкладено на 10.10.2013 року.

11.09.2013 та 26.09.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 10.10.2013 представник відповідача з'явився та надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу у позові.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про що 11.09.2013 та 26.09.2013 подав відповідні заяви про розгляд справи без його участі. (а. с. 179, 182)

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. (а. с. 187)

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011 між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та Вергелес Олександром Йосиповичем (Страхувальник) укладено добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-11-2357 (Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Volkswagen Toareg», державний номер АІ0017СН. Вигодонабувачем за зазначеним договором є ТОВ «Порше Мобілиті» (а. с. 11-12, 48-49)

Відповідно до Відомості №9023275 про дорожньо-транспортну пригоду, 19.06.2012 по вул.. Гагаріна у місті Житомирі сталась ДТП (зіткнення) за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний номер АІ0017СН, під керуванням Трикула І.В., що належить страхувальнику Вергелес О.Й., та автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номер АА4644РВ, що знаходився під керуванням Лісіна О.С. (а. с. 15. )

ДТП сталася в результаті порушення водієм Лісіним О.С. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №3/2610/7129/12 від 31.08.2012, відповідно до якої Лісіна О.С. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. (а. с. 18)

Позивачем на підставі калькуляції №ДККА-17989 від 11.07.2012 складено страховий акт №ДККА-17989 від 17.07.2012 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких 19.07.2012 позивач (страховик) виплатив Вергелес О.Й. (страхувальник) страхове відшкодування у розмірі 20 240,52 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №1394 від 19.07.2012 року. (а. с. 19-22, 26-27). Виплата страхового відшкодування проводилась за попередньою згодою вигодонабувача за Договором №28-0199-11-2357 ТОВ «Порше Мобілиті» відповідно до листа від 17.07.2012, у якому вигодонабувач просить перерахувати страхове відшкодування безпосередньо страхувальнику. (а. с. 50)

19.06.2012 Страхувальник звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку, у якій просив виплатити страхове відшкодування. (а. с. 23-24)

Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Лісіна О.С., який на законних підставах керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номер АА4644РВ, на момент скоєння ДТП застрахована за полісом № АВ3282230 Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна-страхова компанія" - відповідачем по справі, що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 71-72), а також належно засвідченою копією полісу № АВ3282230, наданою представником відповідача у відзиві на позовну заяву. (а. с. 79)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 06.12.2012 звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування у порядку регресу №11/4239, у який просить відшкодувати вартість матеріального збитку, завданого автомобілю марки «Volkswagen Touareg», державний номер АІ0017СН, у розмірі 20 240,52 грн., однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 28-29)

Водночас відповідач у своєму відзиві №2371 від 23.04.2013 на позовну заяву зазначає, що не визнає позовні вимоги через недостатню їх обґрунтованість, а також своїм клопотанням №2701 від 15.05.2013 просить призначити судову експертизу для визначення вартості матеріального збитку автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний номер АІ0017СН. (а. с. 75-78, 122-123)

31.07.2013 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) складено висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №5978/13-54, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний номер АІ0017СН складає 37 746,88 грн., що підтверджується ремонтною калькуляцією №5978/13-54 (а. с. 157-162)

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія - Лісіна О.С., який керував на законних підставах транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Toareg», державний номер АІ0017СН, застрахована за полісом №АВ3282230 Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна-страхова компанія"- відповідачем по справі, що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 71-72), а також належно засвідченою копією полісу №АВ3282230, наданою представником відповідача у відзиві на позовну заяву. (а. с. 79)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний номер АІ0017СН.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" , як страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором №28-0199-11-2357, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Лісіна О.С., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №АВ3282230, розмір франшизи становить 1000,00 грн., у зв'язку із чим заявлена сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на розмір франшизи, а отже становить 19 240,52 грн. (20 240,52 - 1 000,00 = 19 240,52 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, без урахування розміру франшизи.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна-страхова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лісіна Олександра Сергійовича - задовольнити частково.

Стягнути зі Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна-страхова компанія" (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 19 240 (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок) гривень 52 копійки суми сплаченого страхового відшкодування та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10.10.2013 р. у присутності представника відповідача.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Повне рішення

складено та підписано 11.10.2013 року