Постанова № 34245221, 17.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 905/3133/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.08.13у справі№ 905/3133/13 Господарського суду Донецької області за позовомПриватного підприємства "ІНДОДЯГ-МОДА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА"провизнання угоди до договору недійсною

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.13 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" було відкладено на 17.10.13 на 12 год. 00 хв.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ІНДОДЯГ-МОДА" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.09 недійсною. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що спірна угода є недійсною з огляду на відсутність її погодження та підписання усіма сторонами договору про спільну експлуатацію будівлі. При цьому позивач посилався на приписи статей 202, 203, 207, 208, 215, 651, 654 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.07.13, ухваленим суддею Мальцевим М.Ю., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.09 укладений та підписаний між трьома сторонами, з огляду на що і зміни до нього мають бути підписані всіма сторонами у письмовій формі. Відтак установивши те, що спірна угода не була підписана усіма сторонами вказаного договору та в ній не були зазначені права і обов'язки всіх сторін договору, суд дійшов висновку про невідповідність її вимогам чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 203, 204, 207, 208, 215, 217, 651, 654 Цивільного кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ломовцевої Н.В. - головуючого, Колядко Т.М., Принцевської Н.М., постановою від 13.08.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на те, що спірною угодою було врегульовано порядок відшкодування позивачем частини понесених відповідачем витрат у зв'язку із здійсненням останнім капітального ремонту покрівлі будинку, який знаходиться у спільній частковій власності сторін договору. Водночас скаржник зазначає про неврахування судами того, що спірна угода стосується тільки прав та обов'язків позивача і відповідача і не стосується прав та обов'язків третьої сторони договору. Також зазначає про неврахування судами того, що спірна угода не є додатком до договору, а є окремими документом і не потребує узгодження третьої сторони договору. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 203, 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, статей 4, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.09 між Приватним підприємством "ІНДОДЯГ-МОДА", Малим приватним підприємством "Синтэл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шерл и К*" був укладений договір №1 спільної експлуатації будівлі (далі - договір), відповідно до якого сторони домовились на умовах, визначених в даному договорі, спільно експлуатувати та утримувати будівлю, розташовану за адресою: м.Горлівка, вул.Безпощадного, 26. Також судами встановлено, що 01.08.11 між Приватним підприємством "ІНДОДЯГ-МОДА", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" та Малим приватним підприємством "Синтэл" укладено зміни № 5 до договору, згідно з якими, у зв'язку зі зміною співвласника частини будівлі, сторони домовились внести до діючого договору наступні доповнення, а саме: у преамбулі договору, а також у всіх пунктах договору, відносно сторони 3 (відповідача) внести зміни: з ТОВ "Шерл і К*" - на ТОВ "ІНМАРТ.ЮА". Стороною 3 за договором вважати ТОВ "ІНМАРТ.ЮА". З огляду на що, з 01.08.11 сторонами за договором є ПП "ІНДОДЯГ-МОДА", МПП "Синтэл" та ТОВ "ІНМАРТ.ЮА". Водночас судами встановлено, що між ПП "ІНДОДЯГ-МОДА" та ТОВ "ІНМАРТ.ЮА" підписана угода до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.09, відповідно до умов якої ПП "ІНДОДЯГ-МОДА" зобов'язалось сплатити на користь ТОВ "ІНМАРТ.ЮА" грошову суму в розмірі 62 654,89 грн., що складає розмір долі, яка припадає на ПП "ІНДОДЯГ-МОДА", у відповідності до рахунку-фактури №3/С від 16.11.12. Оплата грошової суми у розмірі 62 654,89 грн. здійснюється позивачем щомісяця, починаючи з 01.12.12. до 31.05.13. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ПП "ІНДОДЯГ-МОДА" до ТОВ "ІНМАРТ.ЮА" про визнання недійсною вказаної угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.09. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін за правочином; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо. При цьому, обов'язок доведення наявності таких обставин покладається на позивача. Мотивуючи рішення та постанову суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статті 654 Цивільного кодексу України, виходили з того, що при укладенні спірної угоди позивачем та відповідачем у справі не було дотримано встановленого розділом 5 договору порядку внесення змін до нього стосовно їх погодження та підписання всіма сторонами договору. Водночас господарські суди залишили поза увагою те, що спірна угода, не змінюючи встановлений договором порядок відшкодування іншими сторонами вартості проведеного ремонту однією із сторін в цілому та на майбутнє, має своїм наслідком лише розстрочення сплати позивачем грошових коштів у сумі 62 654,89 грн. згідно з рахунком-фактурою № 3/С від 16.11.12, а відтак безпідставно зазначили, що порядок її укладання має відповідати вимогами розділу 5 договору. При цьому судами також не було враховано й те, що третя сторона договору - МПП "Синэтл" не є стороною у зобов'язанні зі здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем за ремонт покрівлі, а виступає лише учасником правовідносин, які виникли між сторонами договору, а відтак отримання її згоди на укладання спірної угоди стосовно розстрочення сплати грошових коштів не випливає зі змісту правовідносин позивача та відповідача, так само як і не впливає на обсяг прав та обов'язків МПП "Синэтл", не погіршує становище та не зачіпає інтересів останньої. Відтак відсутність її погодження на таке розстрочення не порушує умов дійсності спірної угоди та не є підставою для визнання її недійсною. Таким чином, суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, проте припустилися неправильного застосування приписів статей 203, 215, 654 Цивільного України, а тому дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірної угоди недійсною. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відтак, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" знайшли своє підтвердження. Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовної заяви відносяться на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.13 у справі № 905/3133/13 Господарського суду Донецької області і рішення Господарського суду Донецької області від 09.07.13 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.

Стягнути з Приватного підприємства "ІНДОДЯГ-МОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" 1376,40 грн. судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець