Постанова № 34245181, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 909/259/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р.у справі Господарського суду№ 909/259/13-г Івано-Франківської областіза позовомпершого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Тернопільській областідо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Корпорації "Укртрансжилбуд" Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд"простягнення зайво сплачених бюджетних коштів у сумі 93 993, 55 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Романов Р.О., посв. № 014714 від 21.01.2013 р.; позивача: не з'явились;відповідача: третьої особи на стороні позивача: третьої особи на стороні відповідача:Косар М.Є., дов. № 1509 від 15.09.2013 р.; не з'явились; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 р. перший заступник прокурора Тернопільської області звернувся в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Тернопільській області (далі - Служба) до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 8648 від 22.05.2013 р. (т. 2 а.с. 69-70) просив стягнути з Корпорації "Укртрансжилбуд" (далі - Корпорація) до Державного бюджету України зайво сплачені бюджетні кошти у сумі 93 993,55 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що Службою оплачено завищену вартість виконаних Корпорацією робіт у розмірі 93 993,55 грн., що підтверджується складеним, за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.04.2010 р. по 01.07.2012 р., актом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 30.10.2012 р. № 07-20/115, а також, складеним за результатами проведеної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., актом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 15.05.2013 р. № 23-22/8. Служба зверталась до Корпорації з претензією про повернення зайво сплачених бюджетних коштів, яку останнім залишено без задоволення, у зв'язку із чим, вказана сума на підставі ст. 1212 ЦК України підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 р. (суддя Круглова О.М.) у задоволені позовних вимог першого заступника прокурора Тернопільської області відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. (колегія суддів: Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що між сторонами у справі укладено договір, предметом якого є оплатне виконання Корпорацією для Служби робіт з капітального ремонту вул. Гайової в м. Тернополі. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України. Договірні зобов'язання виконані Корпорацією у повному обсязі, акти Державної фінансової інспекції в Тернопільській області не є належними і допустимими доказами порушення Корпорацією своїх зобов'язань за укладеним договором, не впливають на його умови та не можуть його змінювати.

Виконуючий обов'язки прокурора Тернопільської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги виконуючий обов'язки прокурора Тернопільської області обґрунтовує посиланням на окремі положення укладеного між сторонами договору, ст.ст. 610, 1212 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України та ст.ст. 34, 36, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку окремим доказам у справі.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської області не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Службою (Замовник) та Корпорацією (Учасник) 14.11.2011 р. було укладено договір № 65к на виконання робіт з капітального ремонту вул. Гайової в м. Тернополі, терміном дії до 31.12.2011 р. на загальну суму 13 926 006,00 грн. Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками (далі - Договір);

- у відповідності до п. 3.1 додатку № 1 до Договору Корпорація залучила до виконання робіт субпідрядника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд" (далі - Товариство);

- на виконання умов Договору Корпорація виконала, а Служба прийняла та оплатила роботи на загальну суму 2 719 966,00 грн. Розрахунки проводилися на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, підписаних Службою та скріплених її печаткою без будь-яких зауважень і претензій щодо обсягу, якості або вартості виконаних робіт;

- Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області (далі - Інспекція) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.04.2010 р. по 01.07.2012 р., за результатами якої складено акт № 07-20/115 від 30.10.2012 р., в якому зазначено, що Корпорацією завищено вартість виконаних робіт, а Службою зайво оплачено кошти в сумі 144 001,85 грн., зокрема, проведеними контрольними обмірами фактично виконаних робіт по капітальному ремонту вулиці Гайової в місті Тернополі, в порушення п. 3.1.10 ДБН Д.1.1-1-2000, завищено обсяг робіт на загальну суму 97 927,70 грн. внаслідок відображення в актах виконаних робіт за грудень 2011 року більшої кількості щебеню ніж фактично було у наявності;

- проведеною в Товаристві, яке виступало в якості субпідрядника, зустрічною звіркою Інспекцією було встановлено завищення вартості ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту вулиці Гайової в місті Тернополі на суму 19 656,15 грн., внаслідок врахування в актах виконаних робіт за грудень 2011 року трудовитрат робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні орендованої техніки при обчисленні загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку, що є порушенням п. 3.2.7.3 ДБН Д.1.1-1-2000. Також, в порушення п.3.1.10 ДБН Д.1.1-1-2000. п.2.8 ВБН Д.1.1-218-1-2001 завищено коефіцієнт переводу маси щебеню при його перевозці, що призвело до завищення вартості робіт на суму 26 418,00 грн.;

- таким чином, Інспекцією виявлено завищення Корпорацією вартості виконаних на користь Служби робіт на загальну суму 144 001,85 грн. (в тому числі субпідрядником на суму 46 074,15 грн.);

- зазначені обставини стали підставою для звернення першого заступника прокурора Тернопільської області до суду з даним позовом;

- в процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом, позивачем подано складений Інспекцією акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. № 23-22/8 від 15.05.2013 р., якою встановлено завищення вартості будівельних робіт з капітального ремонту вулиці Гайової в місті Тернополі вже на суму 93 993,55 грн., що стало підставою для зменшення розміру позовних вимог.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги обґрунтовуються обставинами завищення вартості виконаних будівельних робіт, встановленими у актах ревізії Інспекції № 07-20/115 від 30.10.2012 р. та № 23-22/8 від 15.05.2013 р., при цьому, правовою підставою для повернення цих коштів, позивач визначив положення статті 1212 ЦК України.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Службою та Корпорацією виникли на підставі Договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.

Судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписано та скріплено печатками сторін, Служба повністю оплатила вартість виконаних Корпорацією робіт, яка була визначена сторонами в укладеному між ними Договорі.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що укладений між сторонами Договір, в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Висновок господарського суду апеляційної інстанції, про те що кошти, які прокурор просить стягнути з Корпорації, отримані останнім як оплата за виконані на підставі Договору роботи, тобто за наявності правової підстави, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012.

Водночас, колегія судді Вищого господарського суду України зазначає, що виявлені за результатами ревізій фінансово-господарської діяльності Служби, порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на наведене, у задоволені позовних вимог першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Служби про стягнення з Корпорації 93 993, 55 грн. як безпідставно отриманих коштів, господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено правомірно.

Доводи виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської області, які містяться у касаційній скарзі, щодо актів ревізії Інспекції № 07-20/115 від 30.10.2012 р. та № 23-22/8 від 15.05.2013 р., зводяться до переоцінки цих доказів, а відтак не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської області зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. у справі № 909/259/13-г Господарського суду Івано-Франківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський