Постанова № 34245173, 17.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 905/3225/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"АІС-Лізинг"

на рішення господарського суду Донецької області

від 19.06.2013 р.

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 13.08.2013 р.

у справі № 905/3225/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-

Лізинг"

до фізичної особи-підприємця Дикої Світлани Юріївни

про стягнення заборгованості у розмірі 57 097,74 грн.,

пені у розмірі 4 214,22 грн. та 3% річних у розмірі

1 376,47 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Фінагіна В.Б. (дов. від 01.01.2013),

від відповідача: Бернатович К.В. (договір від 04.10.2013),

встановив:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АІС-Лізинг" звернувся з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця (ФОП) Дикої Світлани Юріївни про стягнення 62688,43 грн., з яких 57097,74 грн. основного боргу, 4214,22 грн. пені та 1376,47 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період користування предметом лізингу з 09.03.2012 по 06.11.2012 відповідачем сплачені лізингові платежі лише у сумі 5870,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 57097,74 грн., на яку нараховані пеня та 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2013 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Принцевська Н.М., Радіонова О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що договір оперативного лізингу (оренди) від 27.05.2010 № 775 є припиненим з 09.03.2012 (строк дії договору), оскільки листом від 16.03.2012 відповідач висловив бажання змінити умови договору оперативного лізингу (оренди), однак сторонами не було досягнуто інших домовленостей, ніж ті, що визначені вказаним договором та укладених додаткових угод до нього.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, ТОВ "АІС-Лізинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказані рішення суду першої інстанції від 19.06.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.08.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 764 ЦК України, ст.34 ГПК України, а також неврахування приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна."

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 27.05.2010 між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір оперативного лізингу (оренди) №775, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу предмета лізингу (майна ) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (пункт 1.1. договору).

В п. 2.1 договору закріплено, що предметом оперативного лізингу за цим договором є бувший у використанні автомобіль FAW CA3252 (Евро 2), державний реєстраційний номер АА6179 ЕХ, загальна вартість, якого складає 175000,00 гривень.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 2 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з пунктом 4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором (п. 2.1 договору).

П. 3.1 договору визначено, що за користування майном лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. 4.3 договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам. Акт приймання-передачі підписується повноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна від 09.06.2010.

Додатковими угодами № 1 від 21.07.2010, № 2 від 07.12.2010, № 3 від 07.09.2011 п. 2.1 договору викладено в новій редакції: строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу - до 09.03.2012.

Предмет лізингу був повернутий відповідачем 06.11.2012, що підтверджується актом повернення автомобіля з лізингу від 06.11.2012.

Звернувшись з даним позовом ТОВ "АІС-Лізинг" вказує, що за відсутності заперечень щодо користування відповідачем майном, договір оперативного лізингу (оренди) № 775 від 27.05.2013 є пролонгованим на тих самих умовах і на той самий термін, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів за користування автомобілем з 09.03.2012 по 06.11.2012, а також пеню та 3% річних.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що термін дії договору оперативного лізингу (оренди) закінчився у зв'язку з направленням відповідачем листа з проханням продовжити строк оренди на 10 місяців, кваліфікувавши його як заяву про зміну умов договору. Оскільки відповіді на вказаний лист від позивача не надійшло, суди дійшли висновку про недосягнення сторонами договору інших домовленостей, ніж ті, що визначені договором оперативного лізингу (оренди) від 27.05.2010 № 775, а тому дія вказаного договіру є припиненою.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду з огляду на наступне.

Випадки припинення договору оренди передбачені ст. 291 ГК України. У відповідності до частини першої даної статті договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Разом з тим, ч. 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені ст. 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008р. №2-11/9948-2007, від 18.08.2009р. №2/385).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечував проти подальшого користування відповідачем майном, переданим у лізинг, а відповідач продовжував користуватися цим майном після 09.03.2012.

У відповідь на претензію позивача з вимогою про сплату заборгованості по лізинговим платежам від 23.07.2013 відповідачем 30.07.2012 було частково погашено заборгованість за користування предметом лізингу в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 37) та банківськими виписками по 30.07.2012, наданими позивачем (а.с. 55-73).

Матеріали справи не містять доказів повернення об'єкта лізингу (оренди) відповідачем відповідно до вимог ст. 785 ЦК України. Майно було повернуто на вимогу позивача на підставі п. 10.1.1 договору, що підтверджується актом повернення автомобіля з лізингу від 06.11.2012 (а.с. 18-19).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено помилковий висновок про припинення договору оперативного лізингу (оренди) № 775 від 27.05.2010 на підставі ст. 284 ГК України у зв'язку із залишенням без відповіді направленого відповідачем (орендарем) позивачу (орендодавцю) листа про продовження строку оренди автомобіля на десять місяців.

Крім того, звертає на себе увагу те, що копія супровідного документу служби доставки компанії V.I.P Express, яка надана відповідачем в якості доказу, свідчить про направлення кореспонденції на адресу: м. Київ, вул. Зоологічна, 5А, тоді як юридичною адресою позивача - ТОВ "АІС-Лізинг", зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію та у договорі № 775 від 25.05.2010, є: м. Київ, пров.Балтійський, 20.

При цьому, твердження суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем того, що за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 5А, не міститься будь-яких його підрозділів, суперечить положенням ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов'язок доведення обставин покладається на ту сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, висновок судів не заснований на дотриманні вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах змагальності та рівності сторін.

За таких обставин, оскільки по закінченню визначеного договором строку, орендні відносини між сторонами не припинились, та, як встановлено і визнано судами, відповідач частково сплатив лізингові платежі і не виконав зобов'язання щодо повернення речі, тому з огляду на приписи ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України, колегія суддів вважає, що судами була надана неправильна правова оцінка встановленим фактам. Отже оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі, враховуючи, що правильність розрахунку відповідачем не спростовувалася і не викликає сумнівів у колегії суддів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у справі № 905/3225/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дикої Світлани Юріївни (ідентифікаційний номер 2343500081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (код ЕДРПОУ 33635277) суму основного боргу в розмірі 57097,74 грн., пеню у розмірі 4214,22 грн. та три проценти річних у розмірі 1376,47 грн., всього 62688,43 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дикої Світлани Юріївни (ідентифікаційний номер 2343500081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (код ЕДРПОУ 33635277) 1720,50 грн. судового збору за подання позовної заяви, 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги і 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази на виконання даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.