Постанова № 34245163, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 924/276/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Попікової О.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 04.04.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013у справі№ 924/276/13-г Господарського суду Хмельницької областіза позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Аграрного фондудо Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Брокерська контора № 199 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська електронна торгова площадка"простягнення в сумі 157043,40 грн., з яких 87099,37 грн. - 20% штрафу, 30484,78 грн. - 7% штрафу, 36146,24 грн. пені, 66,18 грн. - 3% річних та 3246,83 грн. - неповернутого авансового платежуза участю представників сторін:

прокурора: Томчук М.О., посв. від 01.08.2012 №000606

позивача: Козій І.П., дов. від 05.08.2013 №321

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Аграрного фонду звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" про стягнення 87099,37 грн. - 20% штрафу, 30484,78 грн. - 7% штрафу, 36146,24 грн. пені та 3246,83 грн. - неповернутого авансового платежу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2013 у справі № 924/276/13-г (суддя Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г.), позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" на користь Аграрного фонду 87099,37 грн. - 20% штрафу, 30484,78 грн. - 7% штрафу, 36146,24 грн. пені, 3246,83 грн. неповернутого авансового платежу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 3139,54 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 924/276/13-г, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, огляду на наступне.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 року, Аграрний фонд проводить у сільськогосподарських товаровиробників форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі, між Аграрним фондом та товаровиробниками контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.05.2012 між Аграрним фондом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" було укладено форвардний біржовий контракт № 616Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (далі - Контракт), відповідно до умов якого відповідач в порядку та на умовах даного Контракту передає позивачу до 01.11.2012 у власність товар: пшеницю м'яку 4 кл. в кількості 500 тонн на загальну суму 864500 грн., а позивач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар ( п.п.1.1.-1.3 контракту).

Апеляційним господарським судом встановлено, що 10.05.2012 між Брокерською конторою № 199 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська електронна торгова площадка" та відповідачем було укладено Договір-доручення № 131/1/К (далі - Договір-доручення), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач доручає, а третя особа зобов'язується від імені, за винагороду за рахунок Довірителя надати останньому послуги з продажу товару, згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору та оформлення необхідної документації з метою укладення третьою особою біржових контрактів на Аграрній Біржі.

Судами першої та апеляційної інстанції також зазначено, що 22.10.2012 сторони уклали Додатковий договір до форвардного біржового контракту від 10.05.2012, яким виклали пункти 1.1., 1.2., 1.5., 1.6. Контракту в наступній редакції:

"1.1. В порядку та на умовах даного Контракту Продавець передає Покупцю у власність товар: пшениця м'яка 2 класу, пшениця м'яка 3 класу та пшениця м'яка 4 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.".

"1.2. Кількість: 31,130 тонн - пшениця м'яка 2 клас; 205,320 тонн - пшениця м'яка 3 клас, 251,878 тонн - пшениця м'яка 4 клас.".

"1.5. Ціна за одиницю Товару (тонну) на базисі поставки: 1 909,00 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять гривень 00 копійок) гривень - пшениця 2 клас; 1 800,00 (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) гривень - пшениця 3 клас: 1 729,00 (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять гривень 00 копійок) гривень - пшениця 4 клас.".

"1.6. Вартість Товару всього: 864500,23 гривень, у тому числі ПДВ 144083,37 гривень."

Відповідно до пунктів 1.4., 2.1. Контракту товар поставляється на базисі поставки EXW філія ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП" в термін до 01.11.2012.

Пунктом 2.2. Контракту визначено, що поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту.

Як передбачено пунктами 5.1. - 5.3. Контракту, позивач упродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок відповідача у розмірі 50 % від суми Контракту Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3., та виконання пункту 4.1. Контракту.

Згідно зі п. 3.3. Контракту остаточний розрахунок з продавцем за умови виконання Контракту в повному обсязі проводиться покупцем на підставі наявності таких документів: договору складського зберігання між сертифікованим зерновим складом та покупцем; складського документу на зерно, виписаного на Аграрний фонд; акту передавання-приймання на весь обсяг зерна; картки аналізу зерна або посвідчення про його якість. Продавець у день надходження на поточний рахунок остаточної суми по Контракту, надає Аграрному фонду податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, на відповідну суму.

Відповідно до пунктів 7.2., 7.5. Контракту за невиконання продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого Товару. У разі виконання покупцем п. 5.1. Контракту та невиконання продавцем п. 2.1. Контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на аграрній біржі і діє до 01.12.2012.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, на виконання умов Контракту позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 432250грн., що підтверджується платіжним дорученням №806 від 15.05.2012.

26.10.2012 сторони та зберігач підписали акт передавання-приймання зерна - пшениці м'якої 2 класу врожаю 2012 року у кількості 31,130 тонн на загальну суму 59427,17 грн.

26.10.2012 сторони та зберігач підписали акт передавання-приймання зерна - пшениці м'якої 3 класу врожаю 2012 року у кількості 173,530 тонн на загальну суму 312354 грн.

31.10.2012 сторони та зберігач підписали акт передавання-приймання зерна - пшениці м'якої 3 класу врожаю 2012 року у кількості 31,790 тонн на загальну суму 57222 грн.

Судами зазначено, що позивач звертався до відповідача з вимогою до від 16.10.2012 № 41-05/2825, у якій просив повернути до 01.11.2012 авансовий платіж в розмірі 432250 грн. разом зі штрафними санкціями, що складають 20 відсотків вартості недопоставленого товару - 172900 грн. або поставити зерно пшениці 4 класу у кількості 500 тонн та сплатити пеню, у випадку невчасної поставки, в розмірі 0,1 відсотка недопоставленого товару за весь період прострочення починаючи з 01 листопада 2012 року.

Предметом позову у справі є позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом) про стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 3246,83 грн., на яку поставка зерна не відбулась, а також стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання: 87099,37 грн. штрафу у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, 30484,78 грн. штрафу у розмірі 7 % за прострочення поставки товару понад 30 днів та 36146,24 грн. пені у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення за період з 02.11.2012 року по 24.01.2013 року

Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у обумовленому обсязі та строки, виходячи з того, що право позивача вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, дійшли висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

За змістом статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченого Позивачем товару в повному обсязі не виконав, обумовлений в контракті товар у встановленні строки не поставив.

Правові наслідки порушення зобов'язань з поставки попередньо оплаченого товару встановлені частиною 2 статтею 693 Цивільного кодексу України, згідно із якою, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з правомірним висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача суми авансового платежу (попередньої оплати) у розмірі 3246,83 грн.

Як передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення чи зміна зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 665 Цивільного кодексу України правовим наслідком відмови продавця передати проданий товар є право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу.

Разом з тим, згідно із статтею 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судами встановлено, що 22.10.2012 сторони уклали Додатковий договір до форвардного біржового контракту від 10.05.2012, яким, зокрема, внесли зміни до Контракту, передбачивши поставку товару: пшениці м'якої 2 класу у кількості 31,130 тонн, пшениці м'якої 3 класу у кількості 205,320 тонн та пшениці м'якої 4 класу у кількості 251,878 тонн.

На підставі актів передавання-приймання зерна від 26.10.2012 та 31.10.2012 суди з'ясували, що зобов'язання з поставки товару виконані відповідачем в частині передачі пшениці м'якої 2 класу у кількості 31,130 та пшениці м'якої 3 класу у кількості 173,530 та 31,790 тонн.

З вищенаведеного вбачається невиконання відповідачем зобов'язання з поставки пшениці м'якої 4 класу у кількості 251,878 тонн.

Однак, встановивши, що Додатковим договором від 22.10.2012 сторони змінили предмет поставки та кількість товару та з'ясувавши, що зобов'язання з поставки товару відповідачем виконані частково, суди не визначилися із правовими наслідками порушення відповідачем зобов'язання, а саме не встановили, чи відмовився позивач від договору в частині поставки пшениці 4 класу чи наполягав на її поставці.

Судами також не взяті до уваги наявні в матеріалах справи пояснення керівника відповідача щодо причин невиконання зобов'язання з поставки пшениці 4 класу та не надано оцінки можливості виконання відповідачем зобов'язання з поставки цього товару.

Як передбачено статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З наведеного вбачається, що передбачена Контрактом та частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеня у розмірі 0,1 відсотка та штраф у розмірі семи відсотків застосовується у випадку прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування до відповідача господарсько-правових санкцій у вигляді штрафу, передбаченого п. 7.2. Контракту, та пені і штрафу, передбачених п. 7.5. Контракту, суди не визначилися із правовими наслідками порушення відповідачем зобов'язань за Контрактом та не з'ясували суті порушення зобов'язання відповідачем. Натомість, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлені вимоги, що випливають одночасно як з підстав прострочення поставки товару, так і з підстав непоставки цього ж товару.

Судова колегія відзначає, що судами не з'ясовано, з яким саме моментом пов'язано нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 7.2. та 7.5. Контракту, що унеможливлює визначення правомірності їх нарахування.

Згідно із пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Відповідно завдань суду, закріплених у статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Однак, питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального права, що регулюють господарсько-правову відповідальність у спірних правовідносинах.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в зазначеній частині.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення у даній справі належить скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 153730,39 грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 924/276/13-г скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" на користь Аграрного фонду 87099,37 грн. - 20% штрафу, 30484,78 грн. - 7% штрафу, 36146,24 грн. пені. Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

В іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 924/276/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

О. Попікова