Рішення № 34245145, 17.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013 Справа № 901/922/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект»

до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації»

про стягнення 1488000,00 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - Приступа Є.В., представник за довіреністю №667-13 від 29.08.2013.

від відповідача - Халецький О.В., представник за довіреністю №15 від 03.01.2013.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІиробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», в якій просить суд стягнути з Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" неустойку у розмірі 1488000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2007 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (позивачем) та Кримським республіканським підприємством "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (відповідачем) було укладено договір оренди нежилого приміщення строком до 01.01.2008. Відповідно пункту 1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення (літера А, Б) загальною площею 1346,8 кв.м., яке знаходиться за адресою : м. Керч, вул. Генерала Петрова №37, що належить на праві власності позивачу. Відповідач не виконав умови договору щодо повернення нежитлових приміщень, у зв'язку з чим нарахована неустойка у розмірі 1488000,00 грн.

Рішенням від 22.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач не має права на вимагання від відповідача повернення орендованого майна та стягнення неустойки, так як у судовому порядку встановлено, що право передачі спірних об'єктів нерухомості у оренду належало Котлярову В.Г., а потім Приватне підприємство «Земельний актив».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського сулу від 01.07.2013 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» задоволена, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.20132у справі №901/922/13-г скасовано, прийнято нове рішення: позовні вимоги задовольнити, стягнено з Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» неустойку у розмірі 1488000,00 грн., стягнено з Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» судовий збір у розмірі 44640 грн.

На виконання зазначеної постанови 15.07.2013 Господарським судом Автономної Республіки Крим видані накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2013 касаційна скарга Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» задоволено частково, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 зі справи №901/922/13-г скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №901/922/13-г розподілено до розгляду судді Медведчук О.Л.

Ухвалою від 26.09.2013 справа прийнята до провадження суддею Медведчук О.Л.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2013, в яких просить суд позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що нерухоме майно, яким наразі користується відповідач, належить на праві власності саме позивачеві, а тому усі зобов'язання, встановлені договором оренди для орендаря, у тому числі, зобов'язання до повернення майна, після закінчення строку оренди, останній повинен виконувати саме по відношенню до власника орендованого майна, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект». Також, відповідач зазначає, що перебіг строку позовної давності для стягнення неустойки, визначеної статтею 785 Цивільного кодексу України починається саме з часу повернення орендованого майна власникові. У зв'язку з тим, що майно досі перебуває у користуванні відповідача, то строк позовної давності не є таким, що сплив.

Представник відповідача у судовому засіданні також, надав суду пояснення по справі, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивач з 2008 року по 2012 рік не був власником спірного майна, згідно чого відповідач не повинен був повертати позивачу орендоване майно після завершення дії у січні 2008 договору оренди майна, а тем більш сплачувати штрафні санкції за користування їм. До того ж відповідач просить суд застосувати при розгляді справи строк позовної давності, встановлений положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено судами, 01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (Орендодавець за договором) та Кримським республіканським підприємством "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (Орендар за договором) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (літ. "А", "Б"), загальною площею 1 346,8 кв.м., яке розташоване за адресою м. Керч, вул. Петрова Генерала, № 37, яке належить на праві власності орендодавцеві.

Згідно пункту 2.1. договору, орендар отримує у користування майно одночасно з підписанням сторонами дійсного договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Відповідно до пункту 2.3. майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1.10 передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві орендоване майно у разі припинення договору оренди.

Згідно з пунктом 7.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2008.

Пунктом 7.6. встановлено, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2007 ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" передало в оренду КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" нежитлові приміщення (літ. "А", "Б"), загальною площею 1346,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37 (т. 1, а.с. 15).

10.08.2007 між ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" та Котляровим Віктором Григоровичем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 1 346, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37 (т. 1, а.с. 100).

Рішенням Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі № 2-3920/2007 визнано дійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, загальною площею 1346,8 кв.м., що знаходиться по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч, між Котляровим В.Г. та ТОВ "Виробничо - торговельна компанія "ВЛ-Комплект", а також визнано за Котляровим В.Г. право власності на вищезазначене нежитлове приміщення, зобов'язано КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати в Реєстрі прав власності за Котляровим В.Г. з привласненням окремої адреси: вул. Генерала Петрова, 37А, м. Керч.

01.12.2007 між КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та Котляровим В.Г. було укладено договір оренди нерухомого майна.

За договором від 03.12.2007 Котляров Віктор Григорович продав, а Приватне Підприємство "Земельний актив" придбало нежитлове приміщення загальною площею 1346,8 кв.м. по вул. Генерала Петрова, 37А, м. Керч.

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого ПП "Земельний актив" передав, а КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення (літ. "А", "Б") загальною площею 1346,8 кв.м., розташоване по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч (т. 1, а.с. 105-106).

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було підписано акт приймання-передачі к договору оренди приміщення від 02.01.2008 (т. 1, а.с. 107).

Між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в подальшому були укладені договори оренди нежитлового приміщення розташованого по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч, від 01.12.2008, від 05.05.2009, від 04.01.2010, від 01.01.2011, від 01.01.2012.

18.01.2008 рішенням Керченського міського суду по справі № 2-654/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1346,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37а, який укладено 03.12.2007 між ПП "Земельний актив" та Котляровим В. Г.; за ПП "Земельний актив" визнано право власності на зазначене нежитлове приміщення.

24.03.2008 у справі № 2-654/2008 було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого, судом вирішено змінити літеру спірного об'єкту та вказати адресу нежитлового приміщення, на яке визнано право власності за ПП "Земельний актив" - м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37б.

Вказані судові рішення стали правовою підставою для реєстрації права власності за ПП "Земельний актив" на нежитлові приміщення загальною площею 1346,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37 б в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зобов'язано сплатити ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" неустойку за користування майном у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення за період з січня 2008 року по лютий 2013 року в сумі 1 488 000, 00 грн. у зв'язку з тим, що дія договору оренди нежитлового майна від 01.08.2007 закінчилась 01.01.2008, однак, відповідачем нерухоме майно ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" не повернуто. Відповідно до пункту 2.3. договору акт прийому-передачі не підписано. КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" продовжує користуватись орендованим майном, право власності на яке відповідно до рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 по справі № 22-ц-/0191/1702/2011 належить ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект", у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення за період з січня 2008 по лютий 2013 у розмірі 1488000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.2006 р., за реєстровим № 6454, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Григор'євою Н.М.. товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект" (надалі - позивач) було придбане нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю літ. "А", нежитлову будівлю літ. "В", що розташована за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Петрова Генерала, 37, яка складається з нежитлової будівлі літ. "А" площею - 1326,3 кв.м., нежитлової будівлі літ. "В" площею - 20,5 кв.м., загальною площею - 1346,8 кв.м. (копія договору купівлі-продажу мається в матеріалах справи, а в судовому засідання надавався для ознайомлення його оригінал).

Одразу ж після укладення зазначеної угоди позивач звернувся до Керченського орендного підприємства бюро технічної інвентаризації щодо проведення державної реєстрації прав власності, де і були зареєстровані відповідні права, про що внесено відповідний запис № 233 до книги № З інвентарної справи та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №5031745 (копія витягу з державного реєстру додається).

Вказаний договір купівлі продажу ніким не оскарженим та є дійсним в даний час.

Відповідно до вимог ч.3 та ч.4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно рішення Керченського міського суду від 08.10.2007 право власності зареєстроване за Котляровим В.Г. КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" лише 18.01.2008, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 198).

Таким чином вбачається, що 01.12.2007 Котляров В.Г. не міг укладати договір оренди майна з КРП "КМБРТІ", а більш того укласти договір купівлі-продажу майна з ПП "Земельний актив" від 03.12.2007 р., так як не був його власником.

Аналогічна ситуація виникла і під час укладання договору оренди майна між ПП "Земельний актив" та КРП "КМБРТІ", який було укладено 02.01.2008, в той час як рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 р. про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 03.12.2007 та визнання права власності на нерухоме майно за ПП "Земельний актив" зареєстровано КПР "КМБРТІ" лише 05.04.2008, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 201).

Однак рішення Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі №2-3920/2007 було скасоване Апеляційним судом Автономної Республіки Крим 08.07.2008 р., а рішенням Керченського міського суду від 26.08.2009 р. Котлярову В.Г. відмовлено у задоволені позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна (т.2 а.с. 107-111).

Більш того, 29.11.2011 Апеляційним судом Автономної Республіки Крим скасовано рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 та додаткове рішення цього ж суду від 24.03.2008 на підставі яких було визнано право власності на спірне нерухоме майно за ІIIІ "Земельний актив". Судом апеляційної інстанції було прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПП "Земельний актив" визнання договору дійсним та визнання права власності на спірне нерухоме майно було відмовлено у повному обсязі (т.2 а.с. 115-117).

Нерухоме майно, що було предметом договору оренди, укладеного між сторонами по справі, а саме нежитлова будівля літ. "А", нежитлова будівля літ. "В", що розташовані за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Генерала Петрова , 37, неодноразово були предметом судових спорів, оскільки вибули з власності ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" не з його волі іншим шляхом, та ГОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" було змушено звернутися за судовим захистом своїх порушених прав, зокрема з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 по справі № 5002-22/4244-2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у цій же справі, спірне нерухоме майно було витребуване від добросовісного набувача на користь позивача.

Вказаними судовими рішеннями було досліджено право власності ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" на нерухоме майно, що перебувало в оренді у відповідача, та встановлено, що власником спірного майна є саме позивач.

Постановою Вищого господарського суду України, від 09.07.2012 у справі №5002-22/4244-2011 встановлено, що договори купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "ВТК "ВЛ-Комнлект" та Котляровим В.Г. від 10.08.2007, між Когляровим В.Г. та ПП "Земельний актив" від 03.12.2007 нотаріально не посвідчені та не пройшли державну реєстрацію, а відтак документально підтверджене право власності за ТОВ "ВТК "ВЛ-Комнлект" на спірні приміщення та не переходило до Котлярова В.Г. та ПП "Земельний актив".

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочишв недійсними" від 06.11.2011 №9, вказується зокрема на те, що оскільки момент вчинення правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочини. державна реєстрація, яких не здійснена, не породжують для сторін прав і а обов'язків.

З наведеного випливає висновок про те, що нерухоме майно, яким наразі користується відповідач, належить на праві власності саме позивачеві, а тому усі зобов'язання, встановлені договором оренди для орендаря, у тому числі, що й до повернення майна, після закінчення строку оренди, останній повинен виконувати саме по відношенню до власника орендованого майна, тобто ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект".

Як встановлено рішенням господарського суду АР Крим від 18.11.2011 р. у справі №5002-12/4005.1-2011, залишеним в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 та ухвалою Вищого Господарського суду від 01.06.2013 р., дія договору оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами по справі, закінчилася 01.01.2008 (т.2 а.с. 103-105).

Тобто, вказаним судовим рішенням, яке набуло законної сили встановлено, що дія договору оренди від 01.08.2007 закінчилася 01.01.2008 саме внаслідок закінчення строку договору на який він був укладений, а не внаслідок зміни власника майна.

Тобто, після закінчення строку дії договору оренди, а саме з 01.01.2008 відповідач повинен був повернути майно за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.2.3. Договору майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Однак, станом на дату подання вказаного позову відповідачем нерухоме майно по вул. Генерала Петрова, 37 в м. Керчі позивачу не повернуто.

Також, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі №5002-12/4005.1-2011 встановлено, що КРП "Керченське МБРТІ" користувалося орендованим приміщенням у період після закінчення строку дії договору оренди та не сплачувало орендну плату.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до діючого законодавства та п.5.1.10 Договору від 01.08.2007 саме на орендаря покладено обов'язок повернути орендоване майно при припиненні дії договору в належному стані.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність сторони за користування річчю після закінчення терміну дії Договору з метою захисту орендодавця від можливих збитків від недобросовісної поведінки орендаря. Це надає позивачу можливість отримувати від відповідача подвійну орендну плату до моменту повернення майна.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися із вимогою про стягнення неустойки за користування майном на підставі статті 785 Цивільного кодексу України за весь час прострочення його повернення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Вищим господарським судом України у постанові від 05.09.2013 у справі №901/922/13-г звернено увагу, що питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, у свою чергу, лише констатував, що відповідачем доведено суду відсутність вини відносно неповернення позивачу орендованого об'єкту, проте, доказів, якими підтверджується відсутність вини, судом не наведено, як і не досліджено питання щодо можливості належного виконання зобов'язання відповідачем у період після закінчення дії договору оренди від 01.08.2007 та до моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, а також після того, як відповідач дізнався, або за всіма обставинами не міг не знати, що власником майна є саме позивач, який захистив своє порушене право власності, шляхом витребування майна від добросовісного набувача.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 у справі №5002-22/4244-2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013, спірне нерухоме майно було витребуване від добросовісного набувача на користь позивача.

До того ж Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 по справі №5002-22/4244-2011 встановлено, що договори купівлі-продажу нерухомого майна між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія « ВЛ-Комплект» та Котляровим В.Г. від 10.08.2007, між Котляровим В.Г. та Приватним підприємством «Земельний актив» від 03.12.2007 нотаріально не посвідчені та не пройшли державну реєстрацію, а відтак документально підтверджене, що право власності позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія « ВЛ-Комплект» на спірні приміщення не переходило до Котлярова В.Г. та Приватного підприємства «Земельний актив».

Суд, також, вважає необхідним зазначити про те, що відповідачу було відомо про те, що майно зареєстроване за позивачем, що підтверджується претензією, спрямованою відповідачем Приватному підприємству «Земельний актив» вих. №3040 від 30.05.2011 (т. 1, а.с. 95), в якій він зазначає про те, що власником орендованого майна є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект».

Тобто з матеріалів справи вбачається, що вина відповідача у неповерненні орендованого майна власнику доведена у повному обсязі.

Враховуючи зазначені у постанові Вищого господарського суду України вказівки на те, що заява відповідача про сплив та застосування позовної давності залишилася поза увагою суду апеляційної інстанції, суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна даність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки права позивача порушені відповідачем з 01.01.2008, позов було подано лише 14.03.2013, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Повне рішення складено 21.10.2013

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя О.Л. Медведчук