Постанова № 34245064, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 910/2393/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу житлово - будівельного кооператив"Автотранспортник-6"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14.08.2013 року

у справі № 910/2393/13 Господарського суду м. Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до житлово - будівельного кооперативу "Автотранспортник-6"

про стягнення 82 536,67 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Іващенко О.В. дов. від 04.12.2012 р.,

відповідача - Кіщук Т.В. дов. від 12.03.2013 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 р. (суддя - Шкурдова Л.М.) позов задоволено. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 6" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 81 557,47 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 163,20 грн., 3% річних, 816 грн. пені, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 р. (судді - Кропивна Л.В., Зубець Л.П., Новіков М.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, житлово-будівельний кооператив Автотранспортник-6" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ЖБК "Автотранспортник-6" про стягнення заборгованості за спожиту з 01.10.2012 р. по 01.01.2013 р. теплову енергію у розмірі 82 536,67 грн., з яких: 81 557,47 грн. основного боргу, 163,20 грн. 3% річних та 816 грн. пені.

01.11.2000 р. між АЕК "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Автотранспортник-6" (був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630199, предметом якого було постачання за плату теплової енергії у гарячій воді у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 53.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. поставив відповідачу теплову енергію на потреби центрального опалення у кількості 293,641 Гкал: у жовтні 2012 року - 53,412 Гкал, за листопад 2012р. - 78,848 Гкал, за грудень 2012р. - 161,380 Гкал, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 174,250 Гкал, обсяг якої визначено розрахунковим способом, а саме: у жовтні 2012р. - 63,55 Гкал, за листопад 2012р. - 49,20 Гкал, за грудень 2012р. - 51,50 Гкал.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обсяги постачання теплової енергії підтверджені наявними у матеріалах справи обліковими картками (а.с.48) та довідками про нарахування за теплову енергію (а.с.111-113).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач вказував на відсутність у нього обов'язку розрахуватися із позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки безпосередніми споживачами теплової енергії були мешканці житлового будинку, а ЖБК "Автотранспортник-6" не може нести відповідальності за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії, оскільки виконує лише посередницькі функції між ними та енергопостачальною організацією.

Але, на підставі укладеного між сторонами Договору у позивача та відповідача виникли цивільні правовідносини, предметом яких була поставка теплової енергії енергопостачальною організацією відповідачу за плату та зобов'язаною стороною за укладеним Договором є саме ЖБК "Автотранспортник-6", на який згідно п.2.3.1 Договору покладено обов'язок своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Сторонами були підписані додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Обсяги постачання теплової енергії погоджені сторонами у Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії з центрального опалення проводиться по приладах обліку, з гарячого водопостачання - розрахунковим способом.

Судами було з'ясовано, що у відповідача відсутні прилади обліку гарячого водопостачання, отже облік споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання здійснювався позивачем розрахунковим способом.

Згідно п.3.2 Додатку 4 до Договору, якщо споживач не має приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел позивача та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання відповідача в розрахунковому періоді.

Судами вірно зазначено, що внесення змін до Договору щодо зміни максимальних теплових навантажень, визначених у додатку №1 до цього Договору, сторони господарському суду не надали, а тому дії позивача щодо застосування показників, визначених у додатку №1 до Договору є правомірними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції керуючись, ст.ст. 525, 526, 625, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги повністю.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу "Автотранспортник-6" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі № 910/2393/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.