Постанова № 34245036, 15.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 904/2713/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідача), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 рокуу справі№ 904/2713/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомМіністерства оборони УкраїнидоПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ"простягнення 104 214, 87 грн.за участю представників сторін:

позивача: Ганкевич О.Ю.,

відповідача: Пушкарьова К.В.,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 104 214,87 грн. заборгованості за гарантією виконання №G0912/9911 від 12.09.2012р., виданою відповідачем на забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" за договором №249/6/12 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 13.09.2012р., укладеного між позивачем та третьою особою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013р. у справі №904/2713/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року, позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Міністерства оборони України 104 214,87 грн. заборгованості та 2 084,30 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. та рішення місцевого господарського суду від 03.06.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 13.09.2012р. Міністерством оборони України (Замовник) та ТОВ "БаДМ" (Учасник) укладено договір №249/6/12. Відповідно до умов укладеного договору Учасник зобов'язався у 2012 році поставити Замовнику препарати лікарські (продукцію), зазначені у специфікації, а Замовник зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними у специфікації.

Відповідно до пункту 3.1 ціна договору становить 2 084 297,41грн. без податку на додану вартість. Пунктом 4.1 договору передбачено, що фінансування на придбання продукції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. В пункті 5.1 договору сторонами узгоджено, що кінцевий термін поставки продукції - 20.12.2012р. На підставі пункту 11.6 договору учасник забезпечив виконання своїх зобов'язань в розмірі 5% від суми договору у формі банківської гарантії від 12.09.2012р. №G0912/9911, виданої ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 104 214,87 грн. Термін дії гарантії встановлено до 31.12.2012р.

Сторонами 13.09.2012р. підписана специфікація до договору з визначенням найменування, кількості та ціни продукції.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору третьою особою, позивач звернувся до відповідача, як до гаранта, з вимогою про сплату суми, обумовленої положеннями гарантії, що підтверджується листом №249/5/6904 від 25.12.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, застосувавши положення ч.1 ст. 565 ЦК України, вказав на те, що оскільки відповідачем не надано доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості за гарантією, виданою на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ"БаДМ" по договору на закупівлю товарів за державні кошти, вимоги позивача слід задовольнити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, в порушення умов договору зобов'язання щодо поставки йоду-розчину спиртового 5%, 10мл. (п.10 Специфікації) у кількості 52292 флакона за ціною 1грн.61 коп. за одиницю третя особа не виконала. Листом ТОВ "БаДМ" №194/4 від 18.12.2012р. позивача повідомлено про неможливість відвантаження товару у зв'язку з припиненням виробництва даного виду продукції.

За наслідками неналежного виконання умов договору третьою особою позивач листом № 249/5/6904 від 25.12.2012р. звернувся до відповідача, як до гаранта, з вимогою про сплату суми, обумовленої положеннями гарантії.

Відповідач відмовив у задоволенні вимоги щодо перерахування на рахунки позивача коштів в сумі 104 214,87 грн. з огляду на те, що останній звернувся до відповідача 03.01.2013р., тобто після спливу строку дії гарантії, а також посилаючись на відсутність копій документів, що підтверджують невиконання третьою особою умов договору та претензії позивача, адресованої третій особі, на яку остання повинна надати відповідь не пізніше 5-ти робочих днів з дати її отримання. Вказаний факт підтверджується листом №Э.35.0.0.0/4-985 від 23.01.2013р.

На час розгляду спору в суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості за гарантією.

Оскільки судами було встановлено порушення ТОВ"БаДМ" зобов"язань за договором №249/6/12 від 13.09.2012р. в частині повної та своєчасної поставки продукції, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає зазначити про те, що матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу разом з листом №249/5/6904 від 25.12.2012р. копії заявки на постачання продукції, копії специфікації, копії листа ТОВ "БаДМ" та копії гарантії виконання договору, тому доводи відповідача про ненадання позивачем необхідного пакету документів для виконання гарантії є необґрунтованими та правомірно не взяті до уваги судами попередніх судових інстанцій.

В порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України третьою особою не спростовані обставини по такому невиконанню станом на момент пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено у задоволенні вимоги про сплату гарантії з посиланням на те, що звернення вчинено після спливу строку дії гарантії, а також у зв'язку із не наданням позивачем копій документів в підтвердження невиконання ТОВ "БаДМ" умов договору.

У даному випадку, відсутність претензії не є підставою для відмови у виконанні гарантії, оскільки в листі ТОВ"БаДМ" №194/4 від 18.12.2012р. достатньо чітко вказано на неможливість відвантаження товару і цей лист слід вважати належним документом, який підтверджує невиконання ним зобов"язань за договором поставки.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем строків надання вимоги про виконання гарантії, тому вважає, що суди правомірно застосували загальний порядок визначення та обчислення строків, передбачений ч.2 ст.255 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р., ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року у справі № 904/2713/13 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова