Рішення № 34244626, 26.09.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

26.09.2013

Справа № 336/1287/13-ц

Пр. № 2/336/1135/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 8 липня 2008 року.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № 199-011/ФКВ-08 від 08.07.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 80700 доларів США. Згідно із умовами договору кредиту відповідач зобов'язався до 3 липня 2026 року повернути отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та банком і ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в цей же день укладені договори поруки № 199-011/Zфпор-08-1, за якими відповідачі зобов'язалися у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором нести з ним солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. Оскільки відповідач виконував свої зобов'язання неналежним чином, на момент подання позову у нього виникла заборгованість в сумі 987628 грн. 04 коп., з яких 645035 грн. 10 коп. складає неповернена сума кредиту, 316499 грн. 94 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам, 26093 грн. - заборгованість за комісією. 30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно із яким «Український промисловий банк» передає «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком. Так як позивач відповідно до згаданого договору набув права пред'явлення вимоги за кредитним договором між Укрпромбанком та ОСОБА_1 від 08.07.2008 року, просить про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості, а також попередньо оплаченого судового збору у сумі 3441 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову та про вирішення справи у його відсутність.

З аналогічною заявою, яка містить повне невизнання позову, звернувся представник відповідачів.

Зазначені обставини в силу ст. ст. 158, 169 ЦПК України є підставою для вирішення справи без участі сторін.

З письмових заперечень відповідача ОСОБА_3 випливає, що підставою для відмови у задоволенні позову є ненадання позивачем належних та допустимих доказів існування зобов'язань між ним та позивачем, а саме: документів, що свідчать про фактичне передання грошових коштів за договором, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладений договір поруки. Крім того, самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, на думку відповідача, є відсутність доказів про перехід права вимоги за кредитним договором № 199-011/ФКВ-08 від 08.07.2008 року та договором поруки № 199-011/Zфпор-08-1 від 08.07.2008 року. Крім того, зауважує на тому, що з пред'явленням первісним кредитором 17 лютого 2009 року вимоги про дострокове повернення заборгованості за договором у сумі 669229 грн. коп. припинилось зобов'язання з повернення кредиту на умовах договору кредитування із строком дії протягом дії договору, а виникло нове зобов'язання щодо дострокового повного погашення заборгованості, а оскільки до нового кредитора переходить право кредитора первісного в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, безпідставною є вимога про стягнення заборгованості, розрахованої станом на 28.01.2013 року, сума якої становить ціну позову. Вважає, що безпідставними є вимоги про солідарне з позичальником стягнення з поручителів суми заборгованості, оскільки поручителі не укладали з банківською установою договору про солідарну відповідальність, а кожен з них окремо поручився за позичальника. Крім того, вважає, що позивачем пропущена давність звернення за захистом права, яка відраховується від дати спливу тридцятиденного строку на виконання вимоги про дострокове повернення кредиту, а саме: з 17 березня 2009 року, про визнання поважності причин пропуску якої він не просить. На підставі викладеного просить застосувати положення закону про давність звернення до суду за захистом права та відмовити у задоволенні позову (а. с. 63-70).

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 8 липня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 199-011/ФКВ-08, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 80700 доларів США зобов'язався до 3 липня 2026 року повернути отриману суму кредиту та і проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого додатком № 1 до договору (а. с. 6-14). У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2. ОСОБА_1 та банком і ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в цей же день укладені договори поруки № 199-011/Zфпор-08-1 (а. с. 16, 17), за якими відповідачі зобов'язалися у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором ним з ним солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. На момент подання позову у позичальника виникла заборгованість в сумі 987628 грн. 04 коп., з яких 645035 грн. 10 коп. складає неповернена сума кредиту, 316499 грн. 94 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам, 26093 грн. - заборгованість за комісією, як випливає з довідки акціонерного товариства «Дельта Банк» (а. с. 23). 30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно із яким «Український промисловий банк» передає «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком (а. с. 29-33).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, а за змістом ст. ст. 516, 517 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як випливає із частини першої ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із частиною другою ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України тягар доведення перед судом переконливості як вимог, так і заперечень закон покладає на сторони.

Вирішуючи позов на користь відповідачів, суд виходить з того, що всупереч наведених положень цивільного процесуального законодавства позивач не довів ґрунтовність своїх вимог, не надав ані відповідачам, ані суду на виконання ухвали про забезпечення доказів фактичних даних, що підтверджують як наявність прав, які передані, так і наявність права пред'явлення вимоги, оскільки з наданого витягу з договору про передачу активів та кредитних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь акціонерного товариства «Дельта Банк» не випливає, що позивачу передане право вимоги за кредитним договором між Укрпромбанком та ОСОБА_1

На користь зазначених умовиводів суду свідчить і недотримання порядку повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні, що передбачений частиною другою ст. 516 ЦК України.

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з твердженнями відповідача ОСОБА_3, викладеними в письмових запереченнях про те, що на момент передачі права вимоги у відповідачів існувало зобов'язання про дострокове погашення кредитної заборгованості у сумі 669229 грн. 17 коп., викладене у письмовій вимозі банку від 17.02.2009 року (а. с. 71) відповідно до п. 6.2 кредитного договору № 199-011/ФКВ-08, тому вважає безпідставним нарахування заборгованості станом на 28 січня 2013 року.

Таким чином, виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що позивач не довів ґрунтовність своїх вимог, розпорядившись своїм правом на власний розсуд, хоча суд, отримавши від відповідача письмові заперечення з доданими документами, двічі пропонував позивачеві надати додаткові пояснення та певні фактичні дані в обґрунтування своїх вимог.

За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як випливає із змісту ст. 262 ЦК країни заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Вирішуючи клопотання відповідачки про застосування позовної давності, суд доходить висновку, що встановлена законом давність звернення за судовим захистом позивачем не пропущена, оскільки строк дії кредитного договору простирається до 3 липня 2026 року, а в силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На зазначений висновок суду не впливають твердження відповідача ОСОБА_4 про сплив цієї давності у зв'язку із спливом трирічного строку з дати, визначеної Укрпромбпнком для дострокового погашення заборгованості, оскільки, направивши зазначену вимогу, кредитор лише скористався правом дострокового стягнення заборгованості, тоді як кінцевий строк виконання зобов'язання, встановлений договором, не закінчився.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267, 526, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива