Рішення № 34243333, 21.10.2013, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1224/13-ц

Провадження №2/672/435/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Шинкоренка С.В., при секретарі - Терещук Н.А., за участю представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городку цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - УМВС України в Хмельницькій області

про відшкодування витрат за навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з ОСОБА_2, пояснивши суду, що відповідач навчався на денній формі навчання в Київському Національному університеті внутрішніх справ з 01.09.2005 р., за рахунок коштів державного бюджету. В подальшому відповідач, на підставі укладеного договору про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування, був зарахований для подальшого проходження служби до УМВС України в Хмельницькій області, однак не відпрацювавши необхідних три роки звільнився за власним бажанням.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, однак його представник в судовому засідання проти задоволення позову заперечив повністю, вважає, що в даному випадку ОСОБА_2 не може нести відповідальність за укладеним договором, оскільки він звільнився з органів внутрішніх справ у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за своїми батьками, які є інвалідами ІІІ групи і потребують стороннього догляду.

Також, до участі у справі судом було залучено третю особи без самостійних вимог - УМВС України в Хмельницькій області, представник якої в судове засідання не з'явився, однак подав на адресу суду заяву з проханням справу слухати за його відсутності, просить позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача оголосивши заяву представника позивача та третьої особи без самостійних вимог, перевіривши матеріали справи в межах наданих суду доказів, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ №76 від 22.07.2005 року ОСОБА_2 було зараховано до складу курсантів КНУВС (а.с.8).

В подальшому, 29.11.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ (виконавець) з одного боку, УМВС України в Хмельницькій області (замовник) з другого боку та ОСОБА_2 з третього боку, було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с.9-12).

Згідно умов зазначеного договору виконавець, зокрема, зобов"язувався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальним планом, створити умови для навчання Особи (ОСОБА_2), забезпечити його харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням, забезпечити можливість користування бібліотеками, читальними залами, навчальною та методичною літературою, комп"ютерною технікою, об"єктами спортивно- оздоровчого, соціально - побутового та культурного призначення (п.п.2.1.1-2.1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.3.5 Договору ОСОБА_2 зобов"язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов"язків за посадою, на яку призначена керівником, і відпрацювати не менше трьох років.

Відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку (п. 3 Договору).

Відповідно до наказу ректора Київського національного університету внутрішніх справ №467 від 19.06.2009 року ОСОБА_2 було присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" та видано диплом спеціаліста (а.с.13).

Наказом УМВС України в Хмельницькій області №19 о/с від 25.01.2011 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справі України за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) (а.с.24).

ОСОБА_2 позивачем направлялась письмова вимога про необхідність погашення витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі в сумі 16999 грн. 20 коп., однак останній її проігнорував (а.с.25).

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 було порушено умови Договору від 29.11.2007 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України в частині його зобов"язання після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем призначення та наявністю підстав для відшкодування фактичних витрат, пов"язаних з його підготовкою та утриманням під час навчання.

Згідно ст. 629 ЦК України: договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно ч.2 ст.56 Закону України „Про вищу освіту" випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

У відповідності до п. п. 8, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. N 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу відповідача до університету, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС України прирівнюється до проходження військової служби, регламентується також Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року, в редакції, чинній на час звільнення відповідача.

Відповідно до ст. 1 цього Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов»язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п.2 Порядку).

Пунктом 3.1 договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ передбачено, що підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з відрахуванням особи з Київського національного університету внутрішніх справ та звільненням з органів внутрішніх справ: за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність; за порушення дисципліни.

Згідно ч.7 ст . 18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку".

Згідно представленого позивачем розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у КНУВС, який проведено у відповідності до вимог Постанови КМ України від 01.03.2007 року № 313 - фактичні витрати за комунальні послуги, грошове забезпечення, харчування та речове забезпечення у 2005-2009 р.р. складають 16999 грн. 20 коп. (а.с.14-23).

Таким чином, відповідно до наведених нормативних актів, відповідачем було укладено договір про його підготовку у Київському національному університеті внутрішніх справ 29.11.2007 року, який він підписав та не оскаржував його дійсність у судовому порядку з моменту його укладення.

Інші чисельні заперечення представника відповідача стосовно неналежності позивача, посилання на те, що позивач у 208-2009 р.р. не харчувався у курсантській столовій, проживав поза межами КНУВС за власні кошти, а тому не повинен відшкодовувати позивачу витрати, є безпідставними.

Так, КНУВС є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим МВС України, та повністю фінансується з Державного бюджету України.

Кошти, які відшкодовуються особами ( витрати, пов"язані з їх утриманням у ВНЗ), відповідно до п.3 наказу від 16.07.2007 року № 149/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов"язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» перераховуються на рахунок навчального закладу і використовуються ним відповідно до кошторису, що у вказаному випадку, затверджується МВС. Таким чином КНУВС є належним позивачем у справі.

Відповідно до п. 6.24 Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 року №62 курсанти першого курсу розміщуються в казармах (гуртожитках). Курсанти наступних курсів проживають у гуртожитках, що знаходяться в розташуванні навчального закладу, або поза межами його розташування. Матеріали справи також не містять доказів, що ОСОБА_2 був позбавлений позивачем можливості забезпечення та проживання в гуртожитку навчального закладу.

Поряд з тим, відповідно до п. 2.1.4 Договору позивач зобов"язаний забезпечити можливість користування курсантом бібліотеками, читальними залами, навчальною та методичною літературою, комп"ютерною технікою, об"єктами спортивно-оздоровчого, соціально-побутового та культурного призначення. А тому незалежно від того проживав ОСОБА_2 у розташуванні КНУВС чи за його межами, він відвідував навчальні заняття, а отже користувався опаленням, енергоносіями, водопостачанням та іншими комунальними послугами.

Не бере до уваги суд і позицію представника позивача стосовно того, що відповідач звільнився з органів внутрішніх справ з поважних причин, а саме через те, що змушений доглядати своїх непрацездатних батьків.

Так, на підтвердження даних обставин до матеріалів справи долучені копії посвідчень батьків відповідача (а.с.47-50), з яких вбачається, що останні є інвалідами ІІІ групи довічно (за загальним захворюванням). В той же час, з висновків МСЕК відносно батьків позивача (а.с.59-60) бачається, що останнім протипоказана лише важка фізична праця. За таких умов не можна вести мову про те, що вони позбавлені можливості догляду за собою, а зокрема і про те, що вони потребують стороннього догляду, оскільки таких показань будь-які медичні висновки не містять. Більш того, батьки позивача отримують пенсію у зв'язку із інвалідністю, а отже мають постійне джерело доходу, не потребують стороннього догляду - а тому аргументи відповідача про звільнення з органів внутрішніх справ з цих причин є надуманими.

Також суд не погоджується з доводами представника відповідача про незаконність нарахування будь-яких витрат позивачем до 29.11.2007 р. (тобто до дня укладення договору з відповідачем) з наступних причин.

П.п.1,2.2 Наказу МВС України №660 від 30.08.99 р. Про затвердження Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування (що був чинний на час вступу ОСОБА_2 до навчального закладу) визначено наступне: Ректорам вищих навчальних закладів МВС України після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укласти з ними угоду, передбачену додатком 1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 N 992.

2.2 На підставі Типової угоди укласти угоду про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ та про їх подальше працевлаштування з кожним повнолітнім курсантом незалежно від курсу навчання.

Курсантів, які не досягли 18-річного віку, ознайомити з умовами угоди під розписку при досягненні повноліття укласти з ними угоду. У майбутньому (надалі) такі угоди укладати щорічно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився 18.05.1988 р., а отже на час вступу до навчального закладу був неповнолітній. Станом на 15.06.2006 р. йому вже виповнилось 18 років і отже з ним мав би бути укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі, чого зроблено не було і що дійсно є порушенням діючого на той час законодавства.

Проте, виходячи з загальних понять цивільного права про договір має місце таке поняття як свобода договору (ст.ст.6,627 ЦК України), згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору…

Тобто, при ознайомленні з умовами такого договору в подальшому, будучи повнолітнім, ОСОБА_2 міг би прийняти або не прийняти його умови, а отже вирішити бажає він чи не бажає продовжувати навчання за таких умов. Однак він договір підписав, чим висловив свою згоду з його умовами.

Відповідно до п. п. 3-5 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року: Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.

4. Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.

5. Витрати відшкодовуються:1) у повному розмірі:

- особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад, та жіночої статі - за весь період навчання.

- особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк.

Згідно п.2.3.6 Договору: У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 Договору особа зобов"язується відшкодувати фактичні витрати, пов"язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

В свою чергу, п.2.1.8 Договору визначено обов"язок навчального закладу після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити розрахунок фактичних витрат на її підготовку за весь термін навчання.

ОСОБА_2 з таким розрахунком по завершенню навчання ознайомився, про що свідчить його підпис, жодних зауважень з цього приводу не висловив (а.с.14).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і приходить до висновку про можливість задовольнити даний позов у повному обсязі.

Крім того, керуючись ч.1 ст.88 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Національної академії внутрішніх справ (р/р 31252272210003. Код 25010100, МФО 820172 банк ДКСУ. м. Київ) кошти в якості відшкодування вартості навчання в сумі - 16999 грн. 20 коп. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 20 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ судовий збір в сумі - 229 грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення, однак якщо учасники процесу не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.10.2013 р.

Суддя: