Постанова № 34242818, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року № 826/9785/13-а

Об 11 годині 25 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0002662203 та від 21 червня 2013 року № 0004422203.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами. Також позивач зазначає, що податковим органом неправомірно зроблений висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" здійснювало поставки олії соняшникової рафінованої по цінам, нижчим за середньозважені біржові ціни, оскільки контрагентами позивача виступали нерезиденти, які знаходяться в різних країнах, тому в розумінні Податкового кодексу України такі нерезиденти не можуть вважатися пов'язаними особами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0002662203, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також представник відповідача вказав на те, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року № 0004422203, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" безпідставно включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, доходи від реалізації готової продукції по цінам, нижчим за звичайні ціни.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 18 лютого 2013 року по 1 березня 2013 року та з 4 березня 2013 року по 11 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлень від 18 лютого 2013 року № 219/22-3, від 18 лютого 2013 року № 220/17-5, від 18 лютого 2013 року № 221/22-5 та наказу від 4 березня 2013 року № 472, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 18 березня 2013 року № 853/22.3-17/37023966, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат":

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 39, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 309 922 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2011 року - 67 613 грн., 2012 рік - 242 309 грн. (ІV квартал 2012 року - 242 309 грн.);

- пункту 185 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 54 090 грн., у тому числі по періодам: лютий 2011 року - 54 090 грн.;

- підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо заниження податку на суму 2 635,50 грн. у 2011 році.

20 березня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" подані заперечення № 17 на акт перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Листом від 27 березня 2013 року за № 8186/10/22.3-10 Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" про те, що висновки акту перевірки від 18 березня 2013 року № 853/22.3-17/37023966 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2012 року залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки, 29 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002662203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" суму грошового зобов'язання в розмірі 54 091 грн., з якої: за основним платежем - 54 090 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0002672203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" суму грошового зобов'язання в розмірі 370 500 грн., з якої: за основним платежем - 309 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 578 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 7 червня 2013 року № 810/10/12-1-03 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0002662203 та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0002672203 в частині основного платежу у розмірі 186 302 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 46 575,25 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

21 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0004422203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" суму грошового зобов'язання в розмірі 137 623 грн., з якої: за основним платежем - 123 620 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 003 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також позивачем зроблені висновки про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), оскільки підприємством здійснено поставку олії соняшникової рафінованої по цінам, які відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста", суд зазначає про наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

21 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат", як споживачем, укладено договір на постачання природного газу № 09/11-г, за умовами якого постачальник зобов'язується передати споживачу природний газ, у замовлених споживачем обсягах, надалі газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ. Згідно пункту 2.2 договору, постачальник передає споживачеві у 2011 році газ в обсязі 1 500 000 куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 140 000 куб.м., лютий - 140 000 куб.м., березень - 140 000 куб.м., квітень - 130 000 куб.м., травень - 120 000 куб.м., червень - 110 000 куб.м., липень - 110 000 куб.м., серпень - 110 000 куб.м., вересень - 110 000 куб.м., жовтень - 120 000 куб.м., листопад - 130 000 куб.м., грудень - 140 000 куб.м. Пунктом 2.2 договору визначено, що можливі зміни місячних обсягів постачання газу встановлюються по узгодженню сторін тільки в письмовому вигляді. Згідно пункту 4.1 договору, ціна за 1 000 куб.м. газу складає 2 517,19 грн., в тому числі ПДВ - 419,53 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 166 від 14 лютого 2011 року на загальну суму 155 000 грн., в тому числі ПДВ - 25 833,33 грн.,

- № 193 від 15 лютого 2011 року на загальну суму 17 270,08 грн., в тому числі ПДВ - 2 878,35 грн.,

- № 355 від 22 лютого 2011 року на загальну суму 86 135,04 грн., в тому числі ПДВ - 14 355,84 грн.,

- № 396 від 23 лютого 2011 року на загальну суму 66 135,04 грн., в тому числі ПДВ - 11 022,51 грн.,

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" підписаний акт прийому-передачі природного газу № 802 від 28 лютого 2011 року, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв газ природний за лютий 2011 року в обсязі 98 680 куб.м. за ціною 2 327,64 грн. без ПДВ, з урахуванням цільового збору 2 %, крім того ПДВ - 465,53 грн., тариф на постачання у сумі 6 414,20 грн., крім того ПДВ - 1 282,84 грн. Загальна сума складає 236 105,72 грн., ПДВ 20% - 47 221,14 грн., всього з ПДВ - 283 326,86 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" за поставлений газ природний позивач надав лист ПАТ "Банк Київська Русь" від 8 липня 2013 року № 4630/18-18800, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" за лютий 2011 року здійснило проплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" в розмірі 324 540,16 грн., а саме: 14 лютого 2011 року - 155 000 грн., 15 лютого 2011 року - 17 270,08 грн. за природний газ згідно рахунку № 14 від 19 січня 2011 року, 22 лютого 2011 року - 86 135,04 грн., 23 лютого 2011 року - 66 135,04 грн. за природний газ згідно рахунку № 566 від 21 лютого 2011 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат", що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що природний газ використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" у власній господарській діяльності.

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" від 18 вересня 2013 року № 18/09/13-4, згідно якої споживання природного газу на котельній, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" складає приблизно 3 500 куб.м. на добу. Газ споживається котлами типу Е-1.0-0.9Г для виробництва пари. Кількість котлів - 4 штуки. Вироблена пара витрачається на: гаряче водопостачання - 0,5%, опалення - 0,5%, пропарювання автомобільних цистерн, що перевозять олію - 1%, приготування жирних кислот - 3%, технологічний процес підприємства - 95%. В довідці також зазначено про те, що додатково в осінньо-весняний період споживають природний газ наступні прилади: котел Valliant 28кВт - опалення слюсарної майстерні і вагової, конвектор Корди 5.2 5 кВТ (2 штуки) - опалення механічної дільниці, конвектор Беата 4 4 кВТ (2 штуки) - опалення приміщення охорони та вказано, що в осінньо-весняний період споживання газу збільшується на 0,5%. Довідка підписана директором товариства та головним технологом.

На підтвердження використання у господарській діяльності котельної позивачем надано копію договору оренди обладнання від 1 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс", як наймодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат", як наймачем, за умовами якого наймодавець передає наймачу у строкове платне користування обладнання без права викупу - обладнання по рафінації та дезодорації рослинної олії із складським обладнанням для олії, обладнання станції розкислювання; обладнання трансформаторної підстанції; обладнання станції очистки води; обладнання насосної станції з артезіанською свердловиною та резервуаром для води; обладнання компресорної; обладнання котельної; обладнання вагової; обладнання водопідготовки із артезіанською свердловиною; складське обладнання, що знаходиться за адресою: м. Чугуїв, вул. Щорса, 57 И. Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" підписаний акт приймання-передачі обладнання, згідно з договором оренди обладнання № б/н від 1 липня 2010 року.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 1 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат", як орендарем, орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення без права викупу - цех по рафінації та дезодорації рослинної олії із складом олії та незавершене будівництво, що знаходиться в стадії реконструкції; станцію розкислювання; підстанцію; станцію очистки води; насосну станцію з артезіанською свердловиною та резервуарами для води; компресорну; котельню; вагову; будівлю складу; будівлю охорони; огородження земельної ділянки, приміщення загальною площею 3 565,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чугуїв, вул. Щорса, 57 И. Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно з договором оренди № б/н від 1 липня 2010 року.

Також позивачем надано копію технічного паспорту на виробничий будинок - будівлю котельної № 57-а по вул. Щорса в м. Чугуїв, виготовленого Чугуївським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 13 січня 2012 року № 14 об'єднано комплекси будівель і споруд, що розташовані по вул. Щорса, 57-а, 57И та 57а"П" в м. Чугуїв та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" в цілий виробничий комплекс, зі створенням нового об'єкту адресації та присвоєнням наступної поштової адреси: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Щорса, 57а.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" ґрунтуються на висновках довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 1 липня 2011 року № 1205/23-304/30288313 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, згідно якого угоди укладені між ТОВ "Веста" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" і ТОВ "Аверс плюс ЛТД" щодо придбання природного газу не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними в зв'язку з відсутністю у ТОВ "Алекс-А ЛТД" і ТОВ "Аверс плюс ЛТД" основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" є: оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" є: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста".

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в зв'язку з здійсненням Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" поставки олії соняшникової рафінованої по цінам, нижчим за середньозважені біржові ціни, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 18 березня 2013 року № 853/22.3-17/37023966, податковим органом при проведенні перевірки зроблені висновки про здійснення поставки олії соняшникової рафінованої по цінам, нижчим за середньозважені біржові ціни наступним суб'єктам господарювання - NFC Polska South Sp.z.o.o (Польща), "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), ПП Нагапетя і Жирайр (Вірменія), ТДВ "Ракан-Крупяно й дом" (Білорусь), SRL "V.G.R.-ART" (Молдова).

Як вбачається з рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 7 червня 2013 року № 810/10/12-1-03, під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат", Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби листом від 1 червня 2013 року № 2510/8/22.3-07 повідомлено, що переглянуто матеріали перевірки та встановлено, що підприємством здійснено поставки олії соняшникової рафінованої по цінам, які відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари тільки по взаємовідносинам із "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 266 700 грн.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2013 року № 0004422203 збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" суму грошового зобов'язання в зв'язку з заниженням позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія).

Разом з тим, під час розгляду справи, представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" з "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія) жодних правочинів не вчиняв та вказав на те, що за результатами перевірки, до акту перевірки був складений та підписаний додаток "Виконання експертних контрактів ТОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат" станом на 30 грудня 2012 року", в якому перераховані контрагенти позивача із зазначенням реквізитів контрагентів та вантажно-митних декларацій, в якому відсутні такі отримувачі, як NFC Polska South Sp.z.o.o (Польща), "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), ТДВ "Ракан-Крупяно й дом" (Білорусь), SRL "V.G.R.-ART" (Молдова). При цьому, представник позивача вказав на те, що вказаний додаток позивачу не надавався.

Представником відповідача під час розгляду справи суду не пред'явлено додаток до акту перевірки. При цьому, доказів здійснення господарських операцій за участю позивача та "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), суду також не пред'явлено.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та в зв'язку з відсутністю доказів здійснення позивачем поставки олії соняшникової рафінованої "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія), суд зазначає про відсутність підстав у податкового органу для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з "The Tower Trading Corporation" Corp (Йорданія).

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби неправомірно збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0002662203 та від 21 червня 2013 року № 0004422203 визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0002662203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 червня 2013 року № 0004422203.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" судові витрати у розмірі 540 (п'ятсот сорок) грн. 91 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2013 року.