Постанова № 34242604, 26.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року 11:17Справа № 808/5028/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп»,

м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000020029 та №0000030029, прийняті відповідачем 11.01.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що позивачем підтверджено факт придбання бензину з метою його використання у господарській діяльності, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, сплата грошових сум здійснювалась за наявними договорами у розмірі та строки, що ними передбачені, документи, які супроводжують господарські операції є достовірними та оформлені належним чином, складені та підписані уповноваженими на те особами, витрати і податковий кредит сформовано позивачем правомірно, з огляду на що висновки перевіряючих про порушення з боку позивача є неправомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду у судовому засіданні 12.08.2013 згідно ст.. 55 КАС України відповідача по справі було замінено його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ)

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях (т.3 арк. 2) посилається на те, що: до перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування палива та паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Реаліз Ойл» до позивача; зустрічною звіркою ТОВ «Реаліз Ойл» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Реаліз Ойл» по ланцюгу постачання з: ТОВ «ТО «Проксіма» - ПАТ «Універсал Агро» - ТОВ «Реаліз Ойл» - ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп»; у перевіряємому періоді в АРМ «Митниця» відсутні вантажно-митні декларації, які б підтверджували факт ввезення ТОВ «ТД Альматея» (яке зазначено у сертифікаті якості на бензин) або ТОВ «ТО «Проксіма» бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу С1; у вантажній митній декларації, про проходження по якій бензину на територію України стверджує позивач, зазначено 2-значний літерний код напрямку переміщення товару «ТР» - транзит через митну територію України, отже товари, переміщені за такими ВМД не підпадають під визначення п. 5.1 «товари (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» з контрагентом ТОВ «Реаліз Ойл» в частині постачання бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро І класу С1 на суму 16284497 грн.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив.

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС №507 від 30.10.2012, посадовими особами відповідача у період з 31.10.2012р. по 20.11.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Реаліз ойл» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012р., за результатами якої було складено акт перевірки №505/29-0/37221323 від 27.11.2012 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп»:

1) П. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст. 138 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 на суму 3 419 744 грн.;

2) П. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 177 261 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року 0 1358 859 грн., лютий 2012 року - 1 216 227 грн., березень 2012 року - 602 175 грн.

11.01.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000020029, яким ТОВ «Запаоріжнафтопродуктгруп» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4 274 680 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 3 419 744,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 854 936,00 грн.; №0000030029, яким ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 971 576,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 3 177 261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 794 315,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Згідно договору поставки №29 від 01.06.2011, укладеного між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» (Покупець) та ТОВ «Реаліз Ойл» (Постачальник), Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти бензин А-95 Євро виду І класу С1 та сплатити його вартість.

Листом №24/31-РО від 01.06.2011р. ТОВ «Реаліз Ойл» повідомлено ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» про те, що нафтопродукти, придбані підприємством згідно договору № 29 від 01.06.2011р. знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вищевказаного договору, що кореспондується з п. 4.2 вказаного договору, яким передбачено, що товар поставляється Покупцю партіями, у кількості і за ціною, визначеними додатковими угодами на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, які належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на праві власності або які використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів.

На виконання договору №29 від 01.06.2011р. сторонами укладені додаткові угоди: №120101000000033 від 01.01.2012р., № 20113000000012 від 13.01.2012р., №120116000000063 від 16.01.2012, № 120131000000014 від 25.01.2012р., №120201000000060 від 01.02.2012р., № 120215000000006 від 15.02.2012р., №120301000000060 від 01.03.2012р., № 120313000000011 від 13.03.2012р., №12316000000059 від 16.03.2012р., № 120318000000002 від 18.03.2012р., №120323000000020 від 23.03.2012№ № 120324000000016 від 24.03.2012р., №120327000000020 від 27.03.2012р.

Про виконання умов договору поставки №29 від 01.06.2011р. свідчить факт придбання бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виді І класу С1, що підтверджується видатковими накладними: №120101000000033 від 01.01.2012 на суму 21 669 446,21 грн., 120113000000012 від 13.01.2012 на суму 2 406 263,33 грн., 120116000000063 від 16.01.2012 на суму 18 383 689,64 грн., №120131000000014 від 31.01.2012 на суму 11311 803,86 грн., №120201000000060 від 01.02.2012 на суму 26 714 808,92 грн., № 120215000000006 від 15.02.2012 на суму 41 681 526,77 грн., №120301000000060 від 01.03.2012 на суму 36 025 296,43 грн., №120313000000011 від 13.03.2012 на суму 4 093 249,38 грн., №120316000000059 від 16.03.2012 на суму 6 968 964,32 грн., №120318000000002 від 18.03.2012 на суму 14 351 668,99 грн., 120323000000020 від 23.03.2012 на суму 5 780 717, 00 грн., №120324000000016 від 24.03.2012 на суму 4 120 490,88 грн., №1203127000000020 від 27.03.2012 на суму 10 555 214,59 грн.

На підставі вищезазначених видаткових накладних, бензин оприбутковано на баланс підприємства позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 281 товари на складі (нафтопродукти) А-95 Євро виду І класу с1 за 1 квартал 2012 року, в якій відображено придбання бензину та його подальша реалізація та яка свідчить про зміну в активах ТОВ «Запоріжжнафтопродуктгруп».

Разом з видатковими накладними ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» отримав від ТОВ «Реаліз Ойл» належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №33 від 01.01.2012 на суму ПДВ 21669 446,21 грн., №133 від 13.01.2012 на суму ПДВ 2 406 263,33 грн., №203 від 16.01.2012 на суму ПДВ 18 383 689,64 грн., № 286 від 31.01.2012 на суму ПДВ 11 311 803,86 грн., №60 від 01.02.2012 на суму ПДВ 26 714 808, 92 грн., №181 від 15.02.2012 на суму ПДВ 41 681 526,77 грн., №57 від 01.03.2012 на суму ПДВ 36 025 296,43 грн., №177 від 13.03.2012 на суму ПДВ 4 093 249,38 грн., №281 від 16.03.2012 на суму ПДВ 6 968 964, 32 грн., №322 від 18.03.2012 на суму ПДВ 14 351 668,99 грн., №428 від 23.03.2012 на суму ПДВ 5 780 717,00 грн., №448 від 24.03.2012 на суму ПДВ 4 120 490,88 грн.

Крім того, між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» та ТОВ «Реаліз Ойл» здійснені розрахунки за поставлений товар, які проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень: № 59 від 05.01.2012 на загальну суму 74 800 276,65 грн., № 437 від 20.01.2012 на загальну суму 1 000 000,00 грн., № 521 від 24.01.2012 на загальну суму 24 243 176,89 грн., № 608 від 27.01.2012 на загальну суму 1 600 000,00 грн., №701 від 01.02.2012 на загальну суму 20 635 769,11 грн., №936 від 09.02.2012 на загальну суму 18 372 911,01 грн., №1240 від 22.02.2012 на загальну суму 36 696 006, 57 грн., №2135 від 23.03.2012 на загальну суму 95 182 778,26 грн.

Бензин А-95 Євро виді І класу С1 придбавався позивачем з метою подальшої його реалізації через мережу автозаправних станцій, в зв'язку з чим даний бензин було транспортовано зі складів ПАТ «Дніпронафтопродукт» (га яких він був придбаний ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» у ТОВ «Реаліз Ойл») на АЗС, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, в рамках Договору поставки №29 були складені передбачені законодавством первинні документи, що підтверджують реальність здійсненої господарської операції - придбання позивачем нафтопродуктів з метою подальшої реалізації для отримання доходу.

Доводи відповідача про безтоварність зазначених операцій у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували факт транспортування бензину від ТОВ «Реаліз Ойл» до ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» спростовуються наступним.

01.09.2010р. (тобто ще до укладення між позивачем та ТОВ «Реаліз Ойл» договору поставки №29 від 01.06.2011) між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» (Зберігач) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (Поклажедавець) укладено Договір зберігання №5555/08-1 відповідно до якого Збергіач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності (товар), які передаються Поклажедавцем і повернути їх Поклажедавцю у схоронності за першою його вимогою та надавати додаткові послуги (страхування відповідальності за перевезення небезпечних вантажів, відпуск або відвантаження за розпорядженням Поклажедавця, доставка автомобільним трансортом та інші), а Поклажедавець здійснює в установленому порядку передачу товару та розрахунки за договором.

За Договором зберігання № 5555/08-1 від 01.09.2010 до складів ПАТ «Дніпронафтопродукт», якими є ємкості позивача, надходили та накопичувались на зберіганні нафтопродукти і в тому числі бензин А-95 Євро виді І класу С1.

Передача зазначеного бензину відповідно дот договору №5555/08-1 від 01.09.2010 підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання від 31.02.2012, 29.02.2012, 31.02.2012 разом із Розшифровками, які свідчать про факт передачі та зняття зі зберігання саме бензину А-95 Євро виду І класу С1. Також факт виконання договору зберігання підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та платіжними дорученнями, згідно з якими ПАТ «Дніпронафтопродукт» здійснював плату за зберігання.

При цьому ТОВ «Реаліз Ойл» в свою чергу має договірні відносини з ПАТ «Дніпронафтопродукт» як подклажедавець та зберігач відповідно, використовуючи при цьому в тому числі резервуари ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» на умовах договору зберігання №5555/08-1 від 01.09.2010р. Таким чином ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» відповідно до п.4.2 Договору поставки №29 від 01.06.2011р. отримало від ТОВ «Реаліз Ойл» бензин, який в свою чергу зберігався в резервуарах, які використовувались ПАТ «Дніпронафтопродуктгруп» на підставі договору зберігання №5555/08-1 від 01.09.2010р. та фактично є резервуарами ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп».

Вищенаведений факт підтверджується, зокрема, листом ТОВ «Реаліз ойл» вих. №24/31-РО від 01.06.2011р., згідно якого до відома ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» доведено, що нафтопродукти, придбані останнім згідно договору №29 від 01.06.2011р. знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вищевказаного договору, ПАТ «Дніпронафтопродукт» про перехід права власності повідомлений. Також згідно листа ПАТ «Дніпронафтопродуктгруп» вих. № 10/1309/01 від 13.09.2013, позивачеві були надані копії залізничних накладних, згідно яких бензин А-95 Євро вид І клас С1 було доставлено на склади, на яких ПАТ «Дніпронафтопродукт» зберігало нафтопродукти на підставі договору зберігання №5555/08-1 від 01.09.2010р. та на який в подальшому ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» отримав право власності від ТОВ «Реаліз Ойл».

Таким, чином, враховуючи вищезазначені особливості поставки за договором №29 від 01.06.2011, був відсутній у зв'язку з відсутністю такої необхідності сам факт транспортування придбаного позивачем бензину від ТОВ «Реаліз Ойл» до ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп», оскільки такий бензин знаходився та зберігався фактично у резервуарах ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» згідно відносин зі зберігання спочатку між ТОВ «Реаліз Ойл» і ПАТ «Дніпронафтопродукт», а потім між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп». Отже відсутність документів про транспортування придбаного позивачем бензину, складних саме між ТОВ «Реаліз-Ойл» та ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» обумовлена зазначеними особливостями поставки і не свідчить про безтоварність операцій.

Крім того, фактичною підставою для визначення відповідачем порушень позивачем вимог податкового законодавства послугувала інформація щодо перевірок контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача. З цього приводу суд зазначає наступне.

По-перше, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

По-друге, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача як і результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Платник податку покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства, тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про можливі порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм податковим контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, доказах, які одержані з дотриманням закону, якими на думку суду можуть такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, який встановлював би відповідні обставини. Вищезазначених доказів відповідачем суду не надано.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток та податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000020029 від 11 січня 2013 року та №0000030029 від 11 січня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (ідентифікаційний код 37221323) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена у повному обсязі у с строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова